Нові пригоди Кота у чоботях
У Національному академічному театрі опери та балету України імені Тараса Шевченка відбулася прем’єра опери Юрія Шевченка «Кіт у чоботях», яка напевне стане цікавою не лише дітям, а й їхнім батькам.
![Нові пригоди Кота у чоботях](https://i-ua.tv/img/790x450/6/zobrazhenniaviber20231101202025809-8b1064d2.jpg)
Десь на задвірках казкового палацу, вільної від біганини хвилини збираються миші, аби вкотре послухати старого Кота, який вже давно на пенсії, і зовсім їм не страшний. Навпаки! Миші люблять ці котові оповідки про пригоди його юності. Бо Кіт — такий гарний актор! Коли він щось розповідає, то аж ніби молодіє на очах, переміщаючись в часі років на… дцять назад. Цього разу Кіт вирішив їм розказати з чого, власне, все почалося…
Проєкт, який три роки тому започаткував художній керівник опери Анатолій Солов’яненко, мав достатньо довгий шлях до сцени: раптово пішов у засвіти автор музики, відомий театральний композитор Юрій Шевченко, потім постановку на деякий час призупинила війна…
Відновивши роботу, театр не відмовився від планів на казкову котячу історію навіть в умовах воєнного стану. І ось нарешті!
— Кота у чоботях" я придумав сам, вибрав з казки те, що має увійти в оперу, розклав все по подіях і дійових особах, — розповідає Анатолій Солов’яненко (автор та керівник проєкту). — Разом із Миколою Бровченком та Юрієм Шевченком ми довго працювали над цим твором. Наближаючись до постановки, я вирішив, що буде правильно залишитися керівником проєкту, але для того, щоб були різні почерки та бачення, ми запросимо Оксану Тараненко.
— З Юрієм Шевченком я мала щастя бути знайомою і товаришувати багато років, — продовжує режисерка-постановниця Оксана Тараненко. — Була знайома з його творчістю і першою оперою «Король Дроздобород», яку втілили на сцені Київської опери (Київського академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва) Дмитро Тодорюк і Сергій Голубничий. Вже давно знала, що цей проєкт створюється на замовлення Національної опери України. Було дуже рада, коли Анатолій Солов’яненко запропонував мені поставити «Кота у чоботях». Це добра пам'ять про Юрія Шевченка, який був надзвичайно світлою і талановитою людиною.
Моя співпраця з Національною оперою України розпочалася у 2016 році, коли запросили поставити оперу «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні. У цьому театрі найкращі оперні солісти в Україні, працювалося з ними дуже цікаво. Я переважно ставлю комедії, це також була комедія. Здається, що тоді все гарно вийшло. Вистава і зараз в репертуарі театру, завжди користується попитом.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-19-35-701.jpg)
Цього разу крім солістів познайомилася з хором Національної опери України (хормейстер-постановник Олександр Тарасенко). Працювали творчо і натхненно.
«Кіт у чоботях» — постановка більш масштабна. Хор майже у кожній сцені. Так було прописано у самому творі. У мене були прекрасні співпостановники диригентка Алла Кульбаба та головна художниця театру Марія Левитська. Відразу відчула, що ми однодумці, по-схожому бачимо майбутнє цієї постановки. Розуміємо, в якому стресі сьогодні знаходяться українці, дуже хотіли створити справжнє свято для найменших наших громадян.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-19-49-732.jpg)
Можна сказати, що це вистава для сімейного перегляду. Тут дорослі знайдуть для себе деякі цікаві речі, але, звісно, найголовніший наш глядач — це діти. Робили оперу дуже яскраву, легку, з багатьма змінами, багатьма цікавими подіями, з легким гумором і танцями. Здається вийшло непогано.
Серед виконавців головних ролей народні артисти України, лавреати Шевченківської премії Анжеліна Швачка та Сергій Магера, які завзято працювали над образами Кота та Людожера. А поруч з ними дебютанти, серед яких виконавець ролі Муркіса в одному зі складів Олександр Нікіфоров, який буквально місяць тому вступив до трупи Національної опери України. Атмосфера була дуже невимушена, всі підтримували одне одного починаючи з перших репетицій.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-19-55-562.jpg)
Знаходили багато деталей, пов’язаних з костюмами, перуками, мізансценами. Хореограф-постановник Віктор Іщук розробляв манеру ходи, всіх рухів і жестів персонажів. У комедії, дитячій виставі вони мають бути перебільшеними, дещо гротесковими.
Спеціально шукали образ Кота. Його виконують жінки — мецо-сопрано Ірина Петрова, Тетяна Пімінова та Анжеліна Швачка, про яку ми вже згадували. Жінкам складно грати чоловічі ролі і нам треба було попрацювати, щоб це була не кішка, а саме кіт. Шукали художні риси і я думаю, що знайшли.
Окремо хочу відзначити співпрацю з Марією Левитською. Зізнаюся, я не працювала над розробкою концепції вистави. Коли починала роботу, то вже були готові майже всі костюми і декорації. Мені треба було вписатися в її задум і задум Анатолія Солов’яненка. Дуже приємно, що Марія Левитська з розумінням відгукнулася на всі мої пропозиції. Ми робили якісь речі, які мають бути присутні в казці. Скажімо Людожер, який перетворюється спочатку на лева, а потім на мишу. Тому костюми лева і миші зроблені особливим чином. Також особливим чином зроблений костюм Кота, у нього мушкетерські чоботи і незвичайний капелюх. До того ж ми намагалися відтворити французьку атмосферу епохи Людовика ХІV, манери і танці того часу. Ролі багатьох персонажів виконують артисти хору. Зробили для них трішки збільшені руки та ноги, аби вони виглядали по-казковому.
Як режисерка я намагалася зробити так, аби всі елементи вистави як музичні, так і сценічні, художні, артистичні були пов’язані між собою. Щоб був певний баланс, а мої режисерські вигадки завжди пов’язані з вигадками композитора або художника.
Чи можна казати наскільки я задоволена постановкою? Вважаю, що ми зробили максимум, хоча, як режисерка бачу, що ще можна покращувати.
Місце моєї постійною роботи — Одеська національна опера. Маємо в цьому театрі багато задумів, багато цікавих назв. Намагаємося працювати і радувати глядача. А головне наше прагнення, звісно ж, Перемога України!
-У дитинстві мама та бабуся читали мені казки, серед них був і «Кіт і чоботях», — згадує лавреатка Шевченківської премії, народна артистка України Анжеліна Швачка. — А ще пригадую однойменний мультфільм. Захоплювалося образом винахідливого кота, який врятував і себе, і господаря. Люблю всі казки, які закінчуються хепі-ендом.
Коли Анатолій Солов’яненко десь років чотири тому запропонував мені цю роль, я спочатку була дещо здивована. Чому саме Кота? Вдячна Анатолію Анатолійовичу, що зробив все для того, аби втілити задум композитора Юрія Шевченка.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-19-46-654.jpg)
Це третя моя казка в Національній опері України. Першою була опера «Попелюшка». Там також щасливий фінал, все закінчується весіллям моєї героїні. Друга — «Казка про царя Салтана», однак у нас зараз російський репертуар не йде. А «Кіт у чоботях» — хороша альтернатива. Як на мене, вистава вийшла просто феєрична.
Зізнаюся, за тридцять років роботи в театрі це мабуть найскладніша вистава, яку я зіграла і заспівала по мізансценах. Весь час щось змінювалося, весь час переписувалися слова. Доводилося кілька разів переучувати текст. Це не просто, але робота того варта. Я у повному захваті і глядач, думаю, також.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-20-09-023.jpg)
Музика Юрія Шевченка доступна, у ній чітко прослуховуються українські мотиви. На виставу можуть приходити як діти, так і дорослі. Всім буде цікаво. На прем’єрі була моя донька, вона у захваті, весь час наспівує мотиви з опери. Тому, що вони западають в душу і серце.
Пригадую, як вперше прийшла до Юрія Шевченка в гості. Ми попрацювали години три, насміялися. Я співала і за Людожера, і за Кота, і за Принцесу. У мене були побажання, композитор дещо переробив. Збиралися зустрітися ще раз, але почався ковід, потім війна, а в березні минулого року Юрій Валентинович помер. Дуже шкода, що Маестро Шевченко не почув виконання своєї опери. Впевнена, що йому сподобалася б і режисура, і як ми з Іриною Петровою виконали партію Кота, як майстерно та натхненно провела виставу наша чудова Маестро Алла Кульбаба.
![](/files/upload/195/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD/%D0%9B%D0%B5%D0%B4%D1%96%20%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%AF%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/%D0%9E%D0%B7/%D0%A7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%201/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%202/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%2023/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96/%D0%9A%D1%96%D1%82/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D1%80%D1%8F%D1%87%D1%96/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%9C%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA/%D0%A8%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD/%D0%9A%D1%96%D1%82%20%D1%83%20%D1%87%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%8F%D1%85/%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_viber_2023-11-01_20-20-09-720.jpg)
Це непроста роль, непростий образ. Особливість саме в тому, що це кіт, а не кішка. Коли намагалася робити пластику, режисерка мені говорила: «Анжеліно, ти не кішка, а кіт і в тебе мають бути котячі повадки». (Сміється). Для мене не вперше грати чоловічу роль. Я мецо-сопрано, багато співала чоловічих партій — Керубіно («Весілля Фігаро»), Зібеля («Фауст»), Музиканта («Манон Леско»). А от в партію тваринки вживаюся вперше. Актриса має перевтілюватися у будь-які образи і не лише жіночі.
Це наша друга спільна робота з режисеркою Оксаною Тараненко. В опері «Джанні Скікі» я грала стару жінку. Оксана талановита, вона піаністка і дуже обізнана. А це надзвичайно важливо. Людина знає музичну грамоту, може наспівати або награти партію. З нею було комфортно працювати, Оксана — це людина-феєрія.
Це вже буде друга моя улюблена партія на букву «К», а згодом може стати і візитівкою, як Кармен… Коли сьогодні приходжу до театру мене зустрічають артисти балету, хору, оркестру і кажуть: «Наш улюблений котик «мур-мур-мяу». Зізнаюся, це дуже приємно… (Усміхається).
— Дитяче — не означає просто, — переконана диригентка-постановниця Алла Кульбаба. — Ось, наприклад, непросте завдання адаптувати звучання саме до оперних умов, де солісти співають без мікрофонів, а потужних духових інструментів у партитурі чимало. Дуже важливо віднайти баланс, не втративши нюанси і кольори. А їх тут надзвичайна кількість!
У «Коті» чудова музика — зрозуміла, дотепна, дуже виразна. В ній багато рідного українського мелосу, а деякі мелодії запам’ятовуються з першого разу, як справжні хіти. Композитор досхочу «погрався» з жанрами, є й деякі інші композиторські витівки, які оцінять і діти, і дорослі…
— Спершу я ознайомився з лібрето, — завершує розмову хореограф-постановник Віктор Іщук. — Багато спілкувався з режисеркою Оксаною Тараненко. Вона ділилася своїм баченням вистави, як вона її хотіла робити, які прийоми використовувати, які ідеї втілювати в життя. У нас був творчий тандем.
Я переконаний, що балет і танці, це теж спосіб вираження ідей та думок. Тільки не прямим текстом, словами, а пластикою. Балетний танець в оперних виставах розширює саму постановку, саму подачу інформації і виступає дуже важливим елементом.
У багатьох оперних виставах є балетні номери. Крім того, що у виставі «Кіт у чоботях» присутній балетний танець, режисерка попросила мене придумати образ Людожера — тобто, як він повинен рухатися і його жести, так само образи Короля, Принцеси, Кота, всіх інших персонажів. У кожного з них своя особлива пластика. Дуже цікаво коли ти відповідаєш не лише за балет, а ще й за образи сольних виконавців.
Для мене найголовніша оцінка роботи — це реакція публіки. На мій погляд — їй сподобалося. А я поки що весь у процесі роботи над балетом «Мадам Боварі». Прем’єра запланована на 1−2 грудня у Національній опері України. Запрошую!
Фото надані театром.
Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».