Повернення до рідного дому

У Музеї Гетьманства працює виставка молодої художниці Анастасії Денисовець (Гонтар) «Дім».

Майбутня майстриня пензля народилася в Києві у багатодітній творчій родині. Батько художниці Іван Гонтар спробував себе в різних видах діяльності.

Це і гончарна справа, і мультиплікація, і художнє оформлення приміщень дитячих садків. А основні сфери — художник по дереву і столяр-різьбяр. Саме батько прищепив Насті любов до малювання.

«Я пам’ятаю, як кожного ранку ще потемному батько йшов на роботу, а мені давав завдання, щоб перемальовувала невеличкі ілюстрації з дитячих книжечок. І щоб більше мене зацікавити за кожну перемальовку підкидав по 10 разів до самої стелі. Це мені подобалося найбільше», — згадує Анастасія.

Перші системні мистецькі навички і вміння отримала в Ірпінській художній школі ім. А. С. Макаренка. Великий вплив на формування світогляду майбутньої художниці мала вчитель малюнку, живопису і композиції, член НСХУ Галина Сова.

Після школи А. Денисовець навчалася у Київському міжрегіональному центрі ювелірного мистецтва. Потім працювала майстром виробничого навчання, була художником-емальєром в ювелірних кампаніях st Diamond та Діамант 13. Спробувала себе як художник ювелірних прикрас. Наразі співпрацює з ювелірним домом Diamond of love, навчається на факультеті теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

Художниця працює в техніці олійного живопису і, як стверджує сама Анастасія, в жанрі казкового реалізму та в стилі ілюстрації до дитячої книжки. Для її робіт характерний яскравий колорит, поєднання крупних мазків мастихіном з детальним прописуванням пензлем. Десятилітній досвід роботи в ювелірній справі привчив приділяти увагу дрібним деталям. Роботи А. Денисовець зберігаються у приватних колекціях Києва і Донецька, а в також у Німеччині.

Ми поцікавилися в художниці чому вона назвала свою виставку «Дім».

«Дім -це те місце, куди хочеться повертатися. Де можна бути таким, яким ти є, бути справжнім. У гарному домі завжди чисто і пахне чимось смачним.

Після важкого робочого дня приємно знати, що є місце, де буде тепло, спокійно, добре. Це простір куди можна прийти, перезавантажитися і відпочити.

Кожна оселя має свою неповторну атмосферу, свій характер, свою душу. Недарма існує вислів: «Вдома і стіни лікують». Але може бути й інакше. Можна хотіти швидше втекти з цієї території. А двоє людей, які люблять одне одного, можуть знаходитися далеко від оселі, рідних. Але їм буде затищно і комфортно, і не важливо, що їх оточує навколо, бо вони стали домом один для одного. Часто можна почути фразу: «Ти мій дім». Наша планета — це також величезний Дім, де є місце для всіх.

Люди мають свої мрії та фантазії, які бережуть та часто приховують. І лише самі входять в ці священні оселі, не дозволяючи переходити через поріг небажаним гостям", — розповіла Анастасія.

Виставка «Дім» спонукає глядачів до роздумів, що простір, де існують людські фантазії і мрії, куди ми постійно повертаємося подумки і є нашим домом.

Напевне саме під впливом української народно-поетичної творчості створена картина «Крізь віконце». Вражає розмаїттям кольорів полотно «Веселка».

Казкові мотиви присутні в роботах «Небесні миші», «На даху», «Та, що гасить світло», «У шафі», «Мрії», «Перші промені». Одну зі своїх улюблених пір року — зиму, художниця зобразила на картинах «Замело», «Перший сніг», «Той, що гріє», «Морозний вечір» та інших.