Кирило СТЕЦЕНКО: «Проект „DRUM & BACH“ — двері в майбутнє»
Відомий український скрипаль і композитор, голова Київського міського об’єднання ВУТ «Просвіта» Кирило Стеценко у свій ювілейний день народження презентував у Колонній залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України проект «DRUM & BACH». Про цей проект та про те, що йому передувало наша розмова з паном Кирилом.
Відомий український скрипаль і композитор, голова Київського міського об’єднання ВУТ «Просвіта» Кирило Стеценко у свій ювілейний день народження презентував у Колонній залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України проект «DRUM & BACH». Про цей проект та про те, що йому передувало наша розмова з паном Кирилом.
— Напевне такий проект народжується не за один рік?
— Навіть не за одне десятиліття. Почав працювати над ним ще далекого 1980-го, а планую завершити через два роки. З цією програмою я вже виступав у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка, місті Хотині, Чернівецькій та Львівській обласних філармоніях, а ще один благодійний концерт відбувся за сприяння Київської «Просвіти» в Національному музеї літератури України. До речі виступ у Львові, за пропозицією директора місцевої філармонії Володимира Сивохопа відбувся саме 21 березня — у день 333-річниці народження Йоганна Себастіяна Баха. А керівництво Національної філармонії України визначило датою концерту 11 квітня, що дивовижним чином збіглося з моїм днем народження.
Мета проекту — показати мультистилістичні обробки творів Баха. Кожен з представлених творів складається з 4−8 частин, і кожна частина має свій власний образний світ, жанр і традиції виконання. Щоб здійснити обробку, до кожної частини потрібно віднайти сучасний, але особливий стиль, який з нею органічно поєднується і, водночас є неочікуваним.
— У чому полягала особливість концерту в Національній філармонії України?
— У Києві мені вдалося зіграти Сонату № 1 та вибрані частини із трьох партит. Під час невеликої гастрольної поїздки Україною зі мною був лише Георгій Матвіїв (бандура), щоправда у Львові до нас долучився контрабасист Сергій Федорчук. А в київському концерті брала участь команда з п’ятьох виконавців.
Крім мене та бандуриста Г. Матвієва до проекту долучилися Назар Стець (контрабас), Сергій Хмельов (ударні) і Володимир Шпудейко (степ-танець). У столиці ми показали найповнішу програму мультистилістичних обробок.
Ці обробки поєднують танцювальні жанри барокової сюїти ХVІІ століття зі стилями сучасної популярної музики. Під час концерту глядачі не можуть не відчути, як поважна «алеманда» миттєво перетворюється на «блюз» або «босанову», як вишуканий «ґавот» береться витанцьовувати «гопака» або «реґґі», а весела «куранта» створює таку несподівану пару з американським «рок-н-ролом», що навіть фуга вже сприймається, як «буґі-вуґі».
У концерті ми грали Сонату соль мінор та вибрані частини з трьох партит для скрипки соло. Загалом прозвучало 17 частин, з яких сім постали в нових аранжуваннях з такими назвами: «Втеча з пекла», «Фуґі-Вуґі», «Алленова», «Блюзанда», «Роканта», «Сарабанда в синґулярному просторі».
У Києві мені пощастило доволі якісно й успішно презентувати свій задум. Але він поки що був оприлюднений лише частково і в основних ідеях.
У кожній з сюїт кількість частин була трохи скорочена. Це пов’язано з психологією публіки, а також вимогами адміністрації філармонії. Адже концерт має тривати до двох годин з антрактом. Але головні частини все ж прозвучали.
Можливо доведеться і надалі скорочувати кількість частин, аби мати можливість спілкуватися із залом, пояснювати сутність обробок, щоб слухачі були залучені до творчого процесу, аби зменшувати бар’єр між артистами й публікою. А публіка в Києві досить доброзичлива і ментально була готова до такого експериментального концерту. Мені це дуже сподобалося. І хоч за формою цей виступ був академічним, проте за змістом всі розуміли його незвичність. Цю програму можна показувати не лише у філармоніях, але і в нічних клубах, на стадіонах, джазових або рокових фестивалях. Вона не має меж щодо аудиторії.
Моя мета зацікавити молоду публіку, і людей старшого віку, які цікавляться і живуть сучасним життям.
— Над чим працюватимете далі?
— Я офіційно презентував цей проект у столиці України і далі в мене є намір показувати його по всьому світові. Він має три фази свого розвитку. Спочатку потрібно завершити першу, яка є суто музичною.
Отже, в Києві ми показали 17 частин, а 7 з них було оброблено. Кожне аранжування здійснювалося в іншому стилі. Тепер мені, як аранжувальнику і композитору, доведеться здійснити ще 10 обробок. Так завершиться перший етап створення продукту, який можна показувати на музичних фестивалях та імпрезах сучасного мистецтва — всюди у світі, де виявлять інтерес до цього проекту.
Потім зможу перейти до другого етапу з використанням сучасного балету (contemporary ballet), в арсеналі якого є не лише класичні, а й народні, сучасні та вуличні танці. В такий спосіб ми через хореографію посилимо діалог сучасного глобального світу з бароковою культурою Європи XVII ст., зробимо його яскравішим та розмаїтішим. А на третьому етапі вживатимемо нові відеотехнології та модерні сценічні можливості оперних театрів.
— А чому саме Бах?
— Це видатний композитор, який у голові тримав Всесвіт, музичні традиції різних народів, душу кожної людини. Я люблю говорити про нього: «Другий після Бога». Бах справді був геніальним не лише у плані якості музики, але й став феноменом плідності. Створив стільки досконалої музики, що аби її тільки переписати, то звичайному переписувачеві нот не вистачило б життя. Він був таким довершеним професіоналом, що йому не потрібно було робити навіть чернеток для своїх творів. Він стоїть на вершині найвищої гори у світі Музики.
На концерті я намагався не загравати з публікою, не спрощувати Баха, не робити з нього цукерочок. Віднайшовши сутність певного твору я прагнув лише посилити те, що резонує з духом і досвідом нашого часу.
— Фіналом та окрасою вечора стало великоднє привітання
— Це був також і подарунок на мій день народження, який вміщував у себе славу і звеличення Баха, а також звеличення і славу Ісусові Христові. З пропозицією аби виступив цей колектив до мене звернулася його мистецька очільниця Ольга Мельник.
Спочатку думали як це зробити, аби програма українського фольклорного колективу гармонійно сполучався з творами Баха. А виявилося — все просто, адже концерт відбувався на третій день Великодня. Юні артисти віншували Баха, якому нещодавно виповнилося 333 роки, віншували з Великоднем усіх глядачів, а також віншували й мене у день мого народження. В українську обрядову стихію, яку створив «Дай Боже!», органічно вписався й бандурист Георгій Матвіїв.
Для мене був дуже важливим цей виступ дитячого колективу, адже діти — це справді наше майбутнє. І свій проект я мислю не як звіт про минуле. Значно важливіше показати перспективи і скрипкового мистецтва, і української культури у світі, а також зафіксувати зміни в стилі комунікацій між людьми й націями. Проектом «DRUM & BACH» я прагну відкрити двері у майбутнє. А виступ ансамблю «Дай Боже!» став символічним.
Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Володимира ОСИПЕНКА
