Іван Пєтухов: в українських школах засилля педагогів

У Стародавній Греції педагогами називали рабів, які мали завдання слідкувати за дітьми. На жаль, у нас майже не залишилося вчителів — людей, здатних навчати. Натомість, в українській школі можна спостерігати засилля педагогів. Моя думка ґрунтується на тому, що у шкільному віці конче потрібен саме вчитель якій здатен зацікавити дитину. Не можна дитині просто зачитати тему, чи розповісти про той чи іншій матеріал, як вони за звичай зараз роблять.

Іван Пєтухов: в українських школах засилля педагогів

У суботу в українських школах пролунав перший дзвоник. Серед дітей учнівського віку, початку навального року зраділи хіба що першачки. Для них школа — це новий етап у житті, можливість усвідомити себе дорослішими і нагода знайти справжніх друзів. А ось учні інших класів дивляться на старт чергового навчального року без рожевих окулярів. Для більшості з них школа — це вимушене зло. Нудні нецікаві уроки, ярлик «двійошника» за неналежним чином виконані контрольні, насмішки, якщо ти, не дай боже, «не такий» з точки зору однокласників, а інколи навіть і вчителів. Учні старших класів, аби гідно скласти ЗНО і стати студентами вишів, ходять на додаткові заняття з репетиторами. Вочевидь, їм не достатньо знань, які вони отримують у школі. Тому вони отримують нові, беручи уроки нерідко у викладачів ВНЗ. Учні не поважають своїх вчителів. Дати їм дотепне прізвисько стало нормальною шкільною традицією. Чому так відбувається? Що спричиняє таке ставлення до школи у маленьких українців, про це i-ua.tv запитав Віце-президента Українського союзу промисловців та підприємців (УСПП) з питань науки та І Т Івана Пєтухова.

— На Вашу думку, чому в Україні падає рівень майстерності вчителів?

— З одного боку, через недостатнє фінансування. Подивіться, яку маленьку зарплату отримує пересічний вчитель. З іншого боку, до нього змінилося ставлення на гірше і від держави, і від суспільства в цілому. Хоча ще 20 — 30 років тому воно було набагато кращім, тоді вчителя поважали. Ще одна причина погіршення якості його роботи — пошук українцями кращої долі закордоном. Я нещодавно був на урочистому зібранні УСПП з нагоди Дня підприємця, на них голова комітету Верховної Ради з промислової політики та підприємництва народний депутат України Віктор Галасюк навів вкрай сумну статистику. За його словами, з 19 мільйонів працездатного населення, майже 9 мільйонів працює на економіки інших країн. Це збігається і з моїми власними спостереженнями які я проводжу у ІТ сфері. Тільки з відкритих джерел відомо що за останні чотири роки міграція з України посилилася і країну залишило мільйони громадян. Більше ніж переконаний, серед нього були і освітяни. На жаль, багато нормальних вчителів у пошуках кращої долі та гідної роботи виїхали в більш розвинені країни.

На мою думку, масовий виїзд населення закордон — одна із складових внутрішнього геноциду якій проводить колабораціоністська верхівка України. Такою є моя особиста думка ще з кінця 2014 року. А згодом коли я її висловив на «Facebook», частина моїх френдів та підписників обурилася. Але з часом все змінилося і про це сьогодні не каже хиба тільки ледачий.

Ще одна причина погіршання ситуації в школі — втрата престижу вчительської професії. На жаль, нерідко її отримують люди, які не знають, куди іще податися. А треба щоб фах вчителя пережив певну метаморфозу. Перетворився із професії через безвихідь на роботу, куди ідуть за покликанням серця. І це — колосально змінить ситуацію.

— Тобто?

— І суспільство, і держава мають змінити своє відношення і до вчителів і до форми подання та формату навчального процесу. До речі, це значно складніше, ніж підвищити їм зарплатню, бо мова йде про ментальні та світоглядні перетворення. Тому, з одного боку, вчитель має користуватися повагою, а з іншого — до нього повинні бути високі вимоги. На жаль, у нашій школі залишилося мало вчителів. У своїй основній масі, вони або викладачі, або педагоги. Ми можемо спостерігати як вбивається освіта і майбутнє нашої країни.

— Що Ви маєте на увазі?

— Давайте розберемося, хто такий педагог. Із давньогрецької це слово перекладається як «той, що веде дитину». Тобто, у Стародавній Греції педагогами називали рабів, які мали завдання слідкувати за дітьми. На жаль, у нас майже не залишилося вчителів — людей, здатних навчати. Натомість, в українській школі можна спостерігати засилля педагогів. Моя думка ґрунтується на тому, що у шкільному віці конче потрібен саме вчитель якій здатен зацікавити дитину. Не можна дитині просто зачитати тему, чи розповісти про той чи іншій матеріал, як вони за звичай зараз роблять.

— І ці люди своїм байдужим ставленням відбивають бажання вчитися у маленьких українців.

— Думаю, питання полягає у правильній подачі матеріалу. Адже для того, щоб дитинка хотіла вчитися, її треба зацікавити, чи провести маленькій експеримент під час уроку. Навіть невеличкі експерименти корисні для дитини, бо сприятимуть формуванню в неї інтересу до фізика. І якщо вчитель їх демонструє під час своєї роботи у школі, то учень буде в захваті від предмета і вивчатиме його із задоволенням. Даний підхід використав учитель Рішельєвського ліцею міста Одеси Павло Віктор записав і виклав на «YouTube» 473 відео уроку по курсу фізики. Його відео із великою цікавістю дивляться мільйони діточок по всій Україні. Ось яким має бути справній сучасний вчитель. Але на жаль, більшість просто читає теорію, відбиваючи в дитинки бажання займатися будь чим. Вона потім собі думає: «Я краще пограюся в комп’ютерні ігри, піду погуляю, або поб’ю байдики іншим чином». В розвинених країнах вже давно використовуються сучасні технології і анімаційні уроки але у нас навколо цього тільки точаться суперечки.

— А потім діти сприймають школу як муштру та списують домашнє завдання.

— Тут треба змінити підхід. Наприклад, у школах Фінляндії проводять уроки в парках, дозволяють під час уроків ходити по класу чи лягти на підлогу, головне щоб дитині було зручно працювати. Але Україні до такої практики ще далекою. У нас, не дай боже, якщо дитинка зайвий раз попроситься під час уроку до вбиральні, це негайне викличе обурення педагога і насмішки присутніх. Це дуже погано і такого відношення не повинно бути апріорі.

— І нажаль такому ставленню до дітей з боку однокласників інколи сприяють самі вчителі.

— Так, і дитина стає ізгоєм у колективі. Це не сприяє її успіхам і саморозвитку. На жаль, таке ставлення до дітей — найгірше, що лишилося від радянської практики. Однак вона має залишитися у минулому. Настав час брати все найкраще і з світової практики і з власного досвіду. На жаль, у нашій школі також відсутня практика комунікацій. Наприклад, у Норвегії до 8 класу діти вчать соціальним комунікаціям. Звісно, існують відповідні програми, але вони настільки слабенькі, що я б їх до уваги не брав.

— Це результат радянської системи освіти?

— Це результат того, що люди, які керують державою, не дбають за Україну. Наші можновладці раді запровадити будь-яку систему освіти, якщо їх тільки про це попросять політики з закордону та й ще нададуть під це фінансову допомогу. Вони просто не мають власної точки зору і їм нецікаво якими виростуть майбутні українці і якою буде доля самої України.

— Невже у владі нема патріотів?

— На жаль, їх там майже не залишилося, бо більшість просто віджали звідти. Але, звісно, у кожній галузі, як і на фронті, є патріоти. Вони віддано виконують свою роботу і завдяки їх зусиллям існує Україна. Правда, я маю на увазі не в контексті держави, а радше країни, де проживають люди. Вони консолідуються в середині суспільства, бо відчувають, що так як владна верхівка робити неможна. На жаль, державні інститути руйнуються. Люди, які туди добралися, у минулому були рекетирами і шахраями. Зараз вони знаходяться при владі і нищать свою країну зсередини.

— Не рідко від учнів старших класах можна почути скарги про засилля тих, чи інших предметів. Наприклад, діти, які обрали гуманітарний напрям, хотіли б бачити у своєму розкладі менше точних наук, а ті, хто надав перевагу математичному — гуманітарних. Як бути у такій ситуації?

— Якщо говорити про предмети, необхідно зробити таким чином, щоб дитині була цікава будь-яка дисципліна. Це дозволить їй у майбутньому вдосконалювати існуючи та отримувати інші знання і змінювати професії. Якщо дитина добре вчилася і знає багато предметів — це їй допоможе у майбутньому більше збагнути у житті і мати кращій життєвий рівень. У якості прикладу, хочу розповісти про патріота України і мого товариша — Суддю Конституційного суду України у відставці Віктора Шишкіна. Він з дитинства гарно знав математику і завдяки цьому став найкращим конституціоналістом і правником. Він обґрунтовує свою думку настільки переконливо, що досі немає прецеденту, коли б хтось зміг оскаржити прийняте ним рішення. З його слів він зміг досягти таких успіхів саме завдяки знанню математики. Хоча, на перший погляд він здається гуманітарієм і юристом.

Таким чином, для людини, що поставила собі мету стати успішною, у школі зайвих предметів не буває. А тим, хто планує бути посередніми особистостями та виконувати неважкі процеси на рівні «принеси — подай» — можна взагалі не навчатися :) Тому, молоді патріоти, яким Україна не байдужа, мають старанно вчитися і прагнути стати найкращими у всіх галузях. Мені хочеться, щоб кожен з наших діточок підійшов до навчання за принципом: «ми українці — найкращі в світі». Якщо у такому дусі будуть виховуватися молоді покоління — тоді ми станемо на шлях успішного майбутнього.

Підготувала Ірина Сатарова