Тризуб — міцний історичний місток

На Майдані Незалежності у Києві працює виставка «Символ твоєї свободи. 100 років державного герба України», що розповідає історію одного з національних символів.

З матеріалів експозиції можна дізнатися, що суперечки, котрий із українських історичних символів можна прийняти за головний знак новітньої української державності тривали упродовж всього 1917-го — з часу постання Центральної Ради в Києві. Її голова, історик Михайло Грушевський теж включився в тодішній пресі в обговорення «питання про те, що мусить вважатися гербом України». «Претендентами» в цих дискусіях були:

1. Золотий лев, що спинається на скелю — герб Королівства Русі (Галицько-Волинської держави) у ХІІІ — ХІV ст., а з 1848-го — символ національного відродження в Галичині. Михайло Грушевський вважав його надто регіональним.
2. Архистратиг Михаїл — давній герб Київської землі, що на початку ХХ ст. був символом Києва і Київської губернії. Були спроби поєднати його з галицьким левом в один символ Соборної України. Грушевський однак вважав герб з архангелом «казьонним».
3. Козак із мушкетом — герб Гетьманщини, який вже в ХVІІІ столітті трактували як національний герб, проте, як вважав Михайло Грушевський хоч «цьому гербові належить дати перше й найважливіше місце між старими традиційними символами української держави, але на знак нової України він не годиться. Відновлюючи нашу стару українську державність ми не відновлюємо нашої гетьманщини, ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми, і емблема (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджувати старого». Грушевський навіть висунув ідею про цілком новий символ творчої мирної праці в новій Україні — золотий плуг на блакитному тлі.
4. Тризуб — власницький знак князя Володимира Великого «На монетах й инших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, вроді трезубця», — писав пор нього Грушевський, відсилаючи читачів до прорисовок цих монет у своїй «Ілюстрованій історії України». Цей варіант голову Центральної Ради цілком влаштовував. Він найкраще підкреслював спадкоємність України від Київської Русі й ідею соборності.

6 січня 1918 року з’явилася в обігу перша українська банкнота — 100 карбованців. На ній автор Георгій Нарбут подав у восьмикутній рамці знак Володимира Великого. За три тижні його зображення затверджено й на прапорі українського військово-морського флоту. Поява тризуба на 100 карбованцях і на морському прапорі історично переважили справу державного герба України на користь знаку з монет Володимира Великого.

22 січня 1918 року Центральна Рада ІV універсалом проголошує державну незалежність України. Справа державного герба вимагає вже негайного рішення. Більшовицький наступ на Київ не давав змоги провести конкурс та й Центральна Рада, провівши останнє засідання в столиці, змушена була переїхати до Житомира, потім до Сарн і нарешті — до Коростеня. Саме там 25 лютого (12-го за старим стилем) 1918 року на засіданні малої ради затверджено: «Гербом приймається знак Київської Держави Володимира Святого». Ухвалений закон, однак, мав лише текстову частину, без графічних додатків.

«Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язала з нашою тисячолітньою державною, політичною і культурною історією», — пише Михайло Грушевський уже через три дні у своїй статті «Український Державний герб» в газеті «Народна воля».

9 березня після вигнання більшовиків з Києва, українські урядові установи повертаються до столиці. А вже 12-го Михайло Грушевський доручає зробити проект малюнків герба і печатки УНР графіку й архітекторові Василю Кричевському.

Із ним він здавна мав дружні стосунки: той оформлював його «Ілюстровану історію України», а майстерня Кричевського містилася в будинку Грушевського на вулиці Паньківській. Обидва нещодавно пережили катастрофу. Під час більшовицького бомбардування Києва будинок згорів, а з ним архів, бібліотека й колекція старожитностей Грушевського та велика збірка української старовини Кричевського.

У п’ятницю, 22 березня 1918 року Михайло Грушевський виносить на розгляд малої ради готові вже зображення герба та печатки УНР — по два варіанти, виконані Кричевським. Знак Володимира Великого художник нібито трактував як стилізоване зображення сокола, який летить додолу за здобиччю, тому зобразив його більш видовженим, ніж на княжих монетах. Тризуб оточив стилізованим оливковим вінком, що мав відображати мирну політику УНР.

Затверджений державним гербом України Тризуб з’являється на грошах і державних паперах. А 2 квітня 1918 року міністр пошти і телеграфів Григорій Сидоренко видає наказ про негайне усунення «всіма поштово-телеграфними установами Української Народної Республіки двуголових орлів (герби російської держави)», якщо такі ще десь залишилися.

Георгій Нарбут уважав, що гербом України має бути козак із мушкетом — символ Війська Запорозького. І мав тут сильного союзника — фахівця з української геральдики Вадима Модзалевського. Після перевороту 29 квітня 1918 року, розгону Центральної Ради та проголошення Української Держави з гетьманом Павлом Скоропадським на чолі Нарбут і Модзалевський починають добиватися скасування гербів і печатки УНР авторства Василя Кричевського. Гербом України, вважали вони, слід затвердити давній герб Гетьманщини, а Тризуб Володимира Великого подати як нашоломник над щитом.

Перші свої проекти з таким сюжетом державного герба України, печатки Державного секретарства та малої державної печатки Георгій Нарбут завершив 23−26 серпня 1918 року, судячи з підписів під малюнками. Козака з мушкетом подав у 8-сторонньому щиті, обрамленому бароковим картушем і увінчаним Тризубом. Якщо у проектах Кричевського він зображений пласким, то в Нарбута має форму плетінки.

Кінцеві ж варіанти своїх проектів художник зміг завершити, мабуть, лише десь у середині листопада, бо 20-го гетьман Скоропадський затвердив ухвалу Ради міністрів: «Асигнувати в розпорядження Державного секретаря з коштів Державної скарбниці дві тисячі (2000) карбованців для видачі Професору Академії Мистецтв Георгію Івановичу Нарбутові за виготування проектів Державного Герба і Печатки Української Держави».

Малюнки Нарбута передано до Головного управління у справах мистецтв та національної культури. Комісія під головуванням Петра Дорошенка, який очолював це управління наприкінці листопада 1918 року ці проекти схвалила. Висловила лише одне дрібне побажання щодо зображення козака: «…Оселедець треба зробити більш короткий».

Але подальшого офіційного затвердження Нарбутового проекту герба не відбулося. Гетьманат невдовзі впав, влада перейшла до Директорії відновленої УНР. Гербом України залишився сам Тризуб. Зрештою, був він ним фактично і весь період гетьманування Павла Скоропадського. Саме за нього, наприклад, Тризуб був запроваджений на військових кокардах.

Та й сам Георгій Нарбут і за Центральної Ради, і за Гетьманату, і за Директорії, розробляє проекти державних паперів із самим лише зображенням Тризуба — банкноти, бланки, акцизні марки, тощо.

***

Після багатотисячних мітингів на хвилі так званої перебудови наприкінці 1980-х відбувається стихійна легалізація заборонених донедавна національних символів — синьо-жовтого прапора, герба — Тризуба і гімну — «Ще не вмерла Україна». Офіційного ж їхнього узаконення домагаються громадські організації. Передовсім — Народний рух України. Тодішня комуністична влада чинить шалений опір. Нарешті 24 червня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР оголошує відкритий конкурс на створення проектів нового державного герба. Від мав тривати від 1 липня до 1 жовтня. Тим час відбувається провал путчу в СРСР та проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

На конкурс надійшло більше 200 проектів. Понад 90% з них — із зображенням Тризуба. На одному з проектів його навіть намагалися поєднати із хрестом і п’ятипроменевою зіркою. У жовтні 1991 року на засіданні постійної комісії Верховної Ради з питань культури та духовного відродження обговорено підсумки конкурсу. Перше місце здобув проект львів’ян Андрія Гречила й Івана Турецького. Відзначено й роботу художника з Києва Олексія Кохана.

Авторській групі з цих трьох осіб доручили розробити кінцевий варіант єдиного державного символу. Комісія вирішила відмовитися від великого державного герба, щоб не провокувати зайвої дискусії в парламенті.

Авторитетна група підготувала проект впродовж 14 — 20 грудня 1991 року. Їй вдалося відстояти форму Тризуба, яку розробив Василь Кричевський 1918 року. Під час роботи зав’язалися суперечки з народними депутатами щодо форми щита. Із запропонованих Андрієм Гречилом 10 його ескізів обрали п’ятисторонній. Оскільки зображення державного герба мусить відповідати єдиному еталону, авторська група опрацювала й нове його технічне креслення, а також виконала кольоровий малюнок на планшеті 1×1 м.

Проект державного герба України Верховна Рада розглянула 19 лютого 1992 року. Після запеклих дискусій, бо тоді в парламенті переважала комуністична більшість — пройшов компромісний варіант постанови: «Затвердити Тризуб як малий герб України, вважаючи його елементом великого герба України».

Тризуб з’являється на символіці Збройних Сил України, елементах державних установ і відомств та різних організацій, поштових марках, грошових знаках та пам’ятних і ювілейних монетах.

Знак Володимира Великого повернувся на герб України. Графічно красивий, лаконічний, самобутній, а головне — стародавній. Тризуб є міцним історичним містком між модерною Україною та княжою Руссю.

Фото автора