У Дніпрі вимагали захистити права тварин

Зоозахисники збирали підписи під універсалом до Президента України та всіх кандидатів на посаду голови держави. У зверненні вони висунули ряд вимог. Серед них: заборона використання тварин у цирках та дельфінаріях, закриття контактних зоопарків і табу на хутрові ферми та жебракування з братами нашими меншими. Також зооактивісти вимагають відмовитися від евтаназії для регулювання кількості хвостатих безхатченків і використання живих тварин для експериментів.

У Дніпрі вимагали захистити права тварин

Натомість учасники маршу пропонують розвивати реабілітаційні центри для тварин, звільнених з цирків та зоопарків, створити зоополіцію і працювати з Червоною книгою України.

«Україна — гуманна країна!», «Святогора за ґрати!», «Тварини не іграшки!», «Тваринам — права! Знущанням — хана! «Хутро — це криваве жлобство!», «Сьогодні тварина — завтра ваша дитина!», «Носиш міх — маєш гріх!». Це далеко не всі гасла, які пролунали 30 вересня у Дніпрі на марші за права тварин.

Зоозахисники, небайдужі мешканці міста та їх собаки пройшлися колоною від Центрального Універмагу до облдержадміністрації.

— Головне гасло маршу — зроби крок гуманності. Ми проводимо його, щоб об’єднати людей навколо подолання проблеми жорстокого ставлення до тварин. Такий марш проходить одночасно у всіх обласних центрах України, — сказала одна із координаторів акції Кріс Бріллінг.

Зоозахисники збирали підписи під універсалом до Президента України та всіх кандидатів на посаду голови держави. У зверненні вони висунули ряд вимог. Серед них: заборона використання тварин у цирках та дельфінаріях, закриття контактних зоопарків і табу на хутрові ферми та жебракування з братами нашими меншими. Також зооактивісти вимагають відмовитися від евтаназії для регулювання кількості хвостатих безхатченків і використання живих тварин для експериментів. Натомість учасники маршу пропонують розвивати реабілітаційні центри для тварин, звільнених з цирків та зоопарків, створити зоополіцію і працювати з Червоною книгою України.

— Ми хочемо подивитися, хто з політиків зверне увагу на наші вимоги і буде прагнути, щоб Україна стала гуманною та європейською державою, — продовжує Кріс Бріллінг. — Після минулого маршу внесли зміни до Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». Але ми хочемо, щоб законодавство не лише існувало на папері, але й виконувалося. Бо досі існують проблем, які мають вирішуватися владою, а не лише зоозахисниками і волонтерами. На жаль, коли порушують законодавство по відношенню до тварин, важко викликати поліцію. Інколи правоохоронці не приїздять взагалі. Вони не дуже реагують на випадки, пов’язані з перекупництвом. Тварини, яких збивають автомобілі також тільки на нас.

На думку зоозахисниці, хвостаті безхатченки незахищені взагалі. Їх долею переймаються хіба що волонтери та небайдужі мешканці міста.

— Цього року у Дніпрі з’явилося дуже багато садистів-живодерів, — говорить ще один організатор маршу Локі Джей фон Дорн. — Я не можу сказати, що у Дніпрі ситуація гірша, ніж в інших містах України. Принаймні, у нас не знищують масово тварин як це відбувається у Миколаєві. Але на жаль, у Дніпрі трапляються випадки, коли вбивають кошенят та цуценят, а потім переходять на людей. Часто можна почути запитання: «Звідки беруться садисти?». Зазвичай, вбивці починають з тих, хто не має права голосу і не може за себе постояти — з беззахисних тварин.

— Нещодавно у Дніпрі трапився злочин, — розповідає волонтер Людмила. — Зґвалтували і катували собаку Юнону. Але, на щастя, тварину вчасно знайшли і врятували. А чого лише вартий випадок, коли чоловік на дитячому майданчику задушив кошеня? Живодер так і не отримав свого законного покарання. Однак був розголос, і на цю ситуацію звернула увагу мерія Дніпра.

Для громадян, яким начхати на вбивства тварин, хочу нагадати 2006 рік. Троє неповнолітніх хлопців фільмували знущання над чотирилапими, а потім викладали відео в Інтернет. Наступними жертвами садистів стали люди. На їх руках кров 50 осіб, серед яких була і вагітна жінка. Просто задумайтеся над жахом цієї ситуації! Саме тому, Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» має існувати не тільки на папері.

Якщо ви бачите знущання над тваринами, викликайте патрульних. Нехай вони зафіксують факт жорстокого поводження і далі передадуть справу слідчим. Ми поки не дійшли до європейської практики, коли за насильство над тваринами передбачене реальне покарання. Втім, Україна ступила на вірний шлях. Тому, я закликаю не бути байдужими, бо мовчання породжує свавілля. Тварини не іграшки! Варто це вже затямити раз і назавжди!

Учасники маршу також вимагали притягнення до кримінальної відповідальності відомого живодера Олексія Святогора. Покидьок та його подільники отруїли тисячі собак по всій України. Істота пропагує свою злочинну діяльність у соціальних мережах та у ЗМІ. 11 жовтня Шевченківський суд Києва продовжить розгляд проти нього кримінальної справи.

— Думаю, ми як громадяни маємо домогтися, щоб Святогор опинився за ґратами, — говорить активіст Локі Джей фон Дорн. — Цю справу кидати неможна. Слід вимагати від влади його покарання. Зрозуміло, що люди дивляться на його безкарність, і у них в головах виникають не дуже добрі думки. Однак, вони, на відміну від Святогора, законослухняні і нічого антизаконного не зроблять. Тому тут треба діяти законними методами і домагатися його ув’язнення. Ми також маємо вимагати посилення закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». За вбивство тварини живодери повинні нести реальну кримінальну відповідальність.

Від Центрального універмагу, колона у кілька сотень осіб пішла до цирку Дніпра, скандуючи «Україна — гуманна країна!», «Тварини мають права!». Там активісти вимагали закриття закладу. Причина — у цирку тварини потерпають від знущань з боку дресирувальників, недоїдають і живуть в жахливих умовах. Після кількох промов, активісти продемонстрували невеличкий перформанс. Від цирку колона рушила до Дніпропетровської ОДА.

Марш відбувся за ініціативи гуманістичного руху UAnimals. Його ідею підтримали інші зоозахисні організації: притулок «Друг», Клуб соціального розвитку, Притулок для котів домашнього типу і фонд «Право на життя».

Ірина Сатарова

Рекомендовані публікації