Двері у майбутнє

В Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка відкрили нову виставку відомого українського художника Юрія Нагулка «Код нації. 18». На якій представлено десятки полотен митця, у кожному з яких міг би поміститися цілий світ.

Двері у майбутнє

В Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка відкрили нову виставку відомого українського художника Юрія Нагулка «Код нації. 18». На якій представлено десятки полотен митця, у кожному з яких міг би поміститися цілий світ.

Майбутній художник народився у місті Здолбунові, що на Рівненщині. Це ті славні місця, де було написано Пересопницьке Євангеліє, видана Острозька Біблія, де відкрилася перша в східній Європі Острозька Академія. Вже сама атмосфера цього краю справили значний вплив на формування митця.

А ще звичайно батьки — Олександр Дмитрович і Людмила (Неоніла) Олександрівна, які були педагогами. Батько знав слов’янські мови, читав на пам’ять вірші і поеми багатьох поетів, тримав у пам’яті і цитував художні та мовознавчі книжки. Мама, яка багато років викладала російську мови та літературу, могла з будь-якого місця прочитати на пам’ять «Євгенія Онєгіна». Дуже любила Лермонтова, Чехова, Гоголя, Толстого, Достоєвського.

Юрій Нагулко — це унікальний самородок, з якого доля зробила відлюдника — анахорета, подвижника, який цілком присвятив себе духовній творчості. Він створив свою техніку, на все має власний погляд, намагається осягнути глибину будь-якого предмету, про який мовиться. Його супроводжує успіх. Декому може здатися, що все дається легко. Але насправді за успіхом стоїть щоденна копітка й напружена праця.

Відлюдництво останніх років зробило художника швидще спостерігачем, який живе внутрішньо насиченим життям. Одного разу, пізнаючи Бога, він вже ніколи не відходив від творця. Його настінна книга — Біблія, по ній він, як штурман по карті, прокладає шлях свого життя.

Кожна нова виставка художника — помітна подія у мистецькому життя не лише столиці, але й усієї держави. Але цього разу він перевершив сам себе. Аби привітати митця до Інституту міжнародних відносин завітали друзі митця, давні і нові шанувальники його творчості, серед гостей було багато молоді.

«Мені дуже приємно представити Вам винуватця сьогоднішнього свята, талановитого і самобутнього художника. Дуже сподіваюся, що Вам тут буде комфортно і Ви отримаєте величезне задоволення.

Сама назва виставки «Код нації» говорить про те, що не дивлячись ні на які складні часи, які ми сьогодні переживаємо, які переживала Україна протягом багатьох століть, ми маємо майбутнє. Величезний позитив сьогоднішньої виставки в тому, що вона вся просякнута оптимізмом. Якщо є код нації, значить є майбутнє.

Вагітні жінки, які представлені н картинах, є ще одним свідченням того, що в України є майбутнє. Це діти, які народжуються. Але щоб це майбутнє було, ми завжди повинні боротися за свою долю. Мене надихають твори Юрія, його кольори, фарби, оптимізм в обличчях. Думаю, що Ви з нами розділите ці відчуття, адже для цього ця виставка і зроблена.

Це лише перший етап нашого спільного проекту. Ідея зробити виставку, зацікавити всіх і, в першу чергу, молодь. Другий етап — провести конкурс студентських робіт, присвячених духовності і майбутньому нашої держави. Дуже хочу, аби студенти взяли активну участь у цьому конкурсі.

І думаю, що на цьому не зупинимося. Тому що проведення будь-яких виставок у стінах музею — це поширення краси, розуміння того, що ми не просто повинні жити у мармурових стінах, якими б гарними вони не були. Ми повинні жити красою.

Треба розуміти, що якщо немає картин на стінах, то це не вистачає частини сонця, душі. Я думаю, що молодь це розуміє. У перервах між виставками студенти говорять, що їм чогось не вистачає", — зазначив відкриваючи виставку директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка.

«Я мала честь бути куратором попередньої виставки Юрія Нагулка, яка називалася «Українська весна» і відбувалася в Музеї української діаспори. Для мне це був надзвичайно цікавий досвід. Ми ретельно готувалися до виставки, мала можливість переглянути багато робіт. Бачила як люди сприймають ці роботи, як художник спілкувався з людьми.

Юрій Нагулко дуже цікавий співрозмовник, який вміє цікаво ділитися своїми думками з приводу історії, мистецтва. На виставці представлено багато нових робіт на історичну тематику. Споглядаючи їх немов дивишся захоплюючий історичний серіал", — зізналася мистецтвознавець Наталія Білоус.

«Один з номерів журналу „Колесо життя“ мав назву „Сила роду“ і був присвячений нашому корінню. Редакція часопису вирішила всі рубрики цього номера ілюструвати роботами пана Юрія. Вже отримали зворотній зв’язок. Навіть люди, які не знали про цього художника, були вражені його творчістю. Наші читачі цікавляться духовним поступом, займаються саморозвитком. І вони побачили на цих картинах кілька рівнів», — розповіла видавець журналу Інеса Кравченко.

«Доля звела нас з Юрієм у Парижі, де відбувалася виставка його картин. Минуло багато років і ми подружилися з художником і його сім’єю. Відкрив для себе у ньому ще один талант. Він майстер художнього слова. Останнім часом зачитуюсь його постами у Фейсбуці. А подивіться на тексти біля картин. Це глибокі думки, філософські роздуми. Поєднання художнього дару з художнім словом це велика рідкість», — підкреслив Надзвичайний і Повноважний посол України Олександр Купчишин.

«Ще кілька років тому Юрій на своїх полотнах в основному зображував чоловіків. А я дуже хотіла, щоб була вивчена сутність жінки і викладена на полотні. На цій виставці вже маємо українську жінку в усіх її виявах. Подивіться стільки краси і чистоти і жіночих образах», — зазначила дружина художника Олена Золотарьова.

«Зазвичай сучасне мистецтво, це мистецтво, яке відірване від традицій. А тут ми бачимо мистецтво, яке не тільки не відривається, а розвиває, поглиблює традицію. Більше того — зв’язує покоління, зв’язує світи, відриває двері до вічності. У картинах Юрія Нагулка і вічне, і історія, і сучасність, і особисте. Господь благословив і цей талант не був закопаний глибоко в землю», — наголосив отець Георгій Коваленко.

«За своїм характером я фаталістичний оптиміст. Все, що я хотів сказати, я сказав на своїх полотнах та в текстах, які Ви тут бачите.

Хочу, щоб люди прагнули не лише власного благополуччя і власної внутрішньої краси. Якщо ти світишся, то і все навколо тебе буде світитися. А якщо говорити що все погано, то так навколо і буде. Я хочу щоб був день і роблю все для того, аби він був у нашому сьогоденні. Не треба нічого чекати, ми не знаємо, що буде завтра. Ми знаємо те, що є зараз.

Я об’їздив весь світ, але кращої землі ніж Україна ніде не зустрічав. Лише треба пам’ятати, що не місце робить людину, а людини місце. Тоді у нас все буде гаразд.

Якщо хоч одна з цих картин Вас сподобається, я буду щасливий. Тому що одна картина, один текст, одне маленьке слово дають Вам можливість побачити світ під іншим кутом. Для цього і є творчість", — зізнався Юрій Нагулко.

Фото автора

Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє
Двері у майбутнє