17 січ, 2019 0 Коментарів

Свобода чи нова пастка?

Національний центр театрального мистецтва України і Київський театр-студія «Міст» через 300 років заново відкривають для України світову знаменитість – французького прозаїка, драматурга, перекладача, театрального діяча Алена Рене Лесажа. У рамках мистецького проекту «Альтернативний театр «Розумного Арлекіна» Алена Рене Лесажа – проекція в майбутнє» режисер Олександр Мірошниченко здійснив постановку його п’єси «Води Мерліна»
Однією з причин того, що цей митець так довго йшов до українського глядача стало те, що бароко в нас було під негласною забороною. А один з перекладачів його текстів Василь Вражливий став жертвою сталінських репресій.


Доля Алена Рене Лесажа могла б стати сюжетом для п’єси… Його фантастично-містичний роман «Кульгавий біс» користувався шаленим успіхом. Були випадки, коли до друкарні вривався натовп і «брав штурмом» ще не зброшуровані книжки. Зчинялися бійки та, навіть, дуелі за останній примірник у книгарнях. Історія прем’єри п’єси «Тюркаре» виявилася ще більш приголомшливою. Цей текст був жорсткою сатирою на тогочасну корупцію. Переляканий «бомонд» запропонував драматургу величезний хабар, аби прем’єра в театрі Комеді Франсез не відбулася. А після його відмови спробували найняти кілера, щоб завадити автору оприлюднити твір. На щастя, невдало, бо втрутився король… Проте після успішної постановки Лесаж віддає перевагу незалежному «Театр де ля Фуар», вільному і зухвалому. Він використовує маски народного театру, але з інтелектуальним змістом і архетипними міфами.

Містика і містифікація поєднуються з іронією і грою, а поезія і музика з буфонадою. «Театр де ля Фуар» існував у постійному протистоянні з владою, аж до арештів і погромів жандармами. Але репресії дають поштовх новим експериментам і пошукам інших мистецьких форм. Альтернативний театр Алена Рене Лесажа став проекцією в майбутнє.

Творці вистави ставляють перед глядачем багато запитань. Чи зможуть Меззетін і Арлекін знайти порятунок від страждань у водах магічних фонтанів?

Адже один з них запалює почуття любові, а другий – ненависті… Чи порятують дивовижні води мешканців Парижа, які потерпають від пристрастей і байдужості? Всевладний чаклун Мерлін робить людям подарунок, але за ним чатує небезпека… Куди веде героїв гра бажань і почуттів? Чи до свободи, чи нової пастки? Маски ярмаркового театру не дозволяють глядачам бути надто серйозними. Але посмішка буде філософською, а філософія кумедною.

«Ален Рене Лесаж був великим інтелектуалом, мав енциклопедичні знання. Перекладав з багатьох мов, зокрема, з арабської – «Тисячу і одну ніч». Його п’єса «Води Мерліна» написана старофранцузькою мовою, це віршований твір, складний для перекладу. Але попри це я захопилася цим твором, тут багато містики і фентезі, це французьке бароко. Чим далі я по-новому відкривала для себе цей текст. Проте багато чого зрозуміла лише у процесі постановки п’єси.
Структура п’єси не класична і близька до вертепу, в якому є сакральна і життєва частини. Друга - немов колаж із різних сцен. Автор розмірковує над питанням, до чого можуть призвести маніпуляції з людьми. Але робить це легко, в ігровій формі», - розповіла перекладач твору українською мовою, відомий драматург Неда Неждана.

«Ця п’єса близька до середньовічних жанрів - фарсу і міраклю, про які дуже мало знає український глядач. До речі, Лесаж був одним з улюблених авторів Григорія Сковороди, для нього, як і для українського письменника та філософа, життєвим кредом були слова: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Напевне, було божевільною ідеєю взяти п’єсу, якій вже 300 років, а автор для України майже невідомий. Думаю, що нам вдалося оживити цей текст, і це вже вдача. Грати комедію з багатьма ролями насправді дуже непросто, якщо у трагедії можна сховатися за псевдо філософією, то тут чистий театр. Український глядач звик до комедії, як до розважального жанру, але вона має не лише розважати, але й виховувати. Комедію потрібно сприймати, як серйозний жанр.

Принаймні таку мету ми перед собою ставили.

Існує понад 100 п’єс цього автора. Всі вони дуже сучасні. А тому, дай Боже цим творам повернутися на сцену», - зазначив режисер-постановник.

У виставі грають молоді актори, представники київських та харківських театральних шкіл Оксана Боса, Анастасія Губанова, Дмитро Левенко та Денис Щербак. Своєю щирою, душевною грою вони з перших хвилин підкорюють глядацькі серця і змушують їх на час вистави забути про всі свої проблеми. Пластичне рішення здійснила Юлія Гасиліна, сценографію – Віра Крутиліна. Також Ю. Гасиліна допомогла режисеру-постановнику підібрати костюми, які б з одного боку були стилізацією під ту добу, в яку відбувалася дія п’єси, а з іншого боку стали містком із сучасністю, адже людей хвилює те саме, що й кілька століть тому. Краще зрозуміти внутрішній стан і переживання героїв допомагає музика Кевіна МакЛауда.

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Костянтина СТРІЛЬЦЯ


Свобода чи нова пастка?
Свобода чи нова пастка?
Свобода чи нова пастка?
Свобода чи нова пастка?




Бродвейський мюзикл на українській сцені
Культура 30 травня, 2018

Бродвейський мюзикл на українській сцені

Напередодні завершення театрального сезону Київський Національний академічний театр оперети...


Хто прихистить «Пасіку»?
Культура 17 гру, 2017

Хто прихистить «Пасіку»?

У Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса в рамках мистецької акції «Пасіка...


Фестивалі набирають обертів
Культура 12 гру, 2017

Фестивалі набирають обертів

Це своєрідний відбірковий тур для українських театрів. Переможець матиме змогу взяти участь...


Дніпровці вимагали ув'язнення для головного живодера України
Коментарі 0 Комментариев

Дніпровці вимагали ув'язнення для головного живодера України

Олексій Святогор отримав «славу» координатора догхантерів. На його рахунку тисячі життів собак, котів і птахів. Серед жертв Святогора є і домашні улюбленці....

21 лют, 2019
Дніпропетровський літопис 2014. (Падіння Леніна)
Коментарі 0 Комментариев

Дніпропетровський літопис 2014. (Падіння Леніна)

21 лютого о 18-й годині мешканці міста зробили внесок до процесу, який журналісти та історики назвуть «ленінопадом». Пізно вночі наступної доби, Жовтнева площа (майбутня Героїв Майдану – ред.) вже стане вільною від центрального божества...

21 лют, 2019
Роман Зіненко: багато учасників Іловайської операції не розуміли, що відбувалося
Коментарі 0 Комментариев

Роман Зіненко: багато учасників Іловайської операції не розуміли, що відбувалося

Людина могла стояти на одному пості два тижні і знати лише про події на відстані 100 – 500 метрів, навколо себе. Але вона не розуміла, що відбувається в найближчому кілометрі. Наприклад, ми знаходячись в місті Іловайськ, і гадки не мали про ситуацію...

20 лют, 2019