Охлократична диктатура: плід фантазії чи логіка сьогоднішніх процесів?

Процес Нового Суспільного Договору прискорився і напрацьований документ вже підписаний з одним із учасників процесу — олігархом і кандидатом в Президенти Юлією Тимошенко.

1548075957_27654440_1520478151404290_363558025977532619_n
1548075957_27654440_1520478151404290_363558025977532619_n

Факт, безумовно, історичний, бо знову нагадує про часи, коли «Народ і партія — єдині!».Процес Нового Суспільного Договору прискорився і напрацьований документ вже підписаний з одним із учасників процесу — олігархом і кандидатом в Президенти Юлією Тимошенко. Факт, безумовно, історичний, бо знову нагадує про часи, коли «Народ і партія — єдині!»

Процес Нового Суспільного Договору прискорився і напрацьований документ вже підписаний з одним із учасників процесу — олігархом і кандидатом в Президенти Юлією Тимошенко. Факт, безумовно, історичний, бо знову нагадує про часи, коли «Народ і партія — єдині!».

Водночас нинішній виток історичної спіралі здатен дещо порушити існуючий суспільно-політичний баланс і викликати дуже небезпечні тектонічні зсуви на соціальному грунті. Тому пропоную декілька питань, відповідь на які (бажано від експертів) хотілося б почути, щоб дізнатися — чи правильно ми всі розуміємо подальші дії наших ключових гравців, а відтак чи однаково бачимо й усвідомлюємо те, з чим уже в недалекому майбутньому доведеться зіштовхнутися майже кожному з нас.

Отже:

1. Чи планується підписання Договору з іншими олігархами й чи відоме ЇХНЄ ставлення до цього процесу (яка в них справжня мотивація змінювати комфортні для себе нинішні умови й брати участь у чужій грі, де захований їх інтерес)?

2. Якщо вони не готові до підписання, то які (й якою силою підкріплені) аргументи має запропонувати Ю.В.Т., щоб спонукати їх до консенсусу?

3. А якщо олігархи не погодяться, то чи готова Вона підняти проти них черговий Майдан з метою відчуження (законно/незаконно) накопиченого ними майна?

Якщо так, то що далі з цим майном робити:

А) Націоналізувати? Тоді де гарантія, що ці націоналізовані підприємства не стануть такими ж корупціогенними та малоефективними в економічному сенсі як і нинішні («Нафтогаз» «Укразалізниця», «Укрпошта», «Укрспирт», «Укравтодор» та майже вся «оборонка»)? Та й як це взагалі узгоджуватиметься з принципами ринкової економіки, впровадження якої ось вже майже 30 років декларуємо?

Б) Демонополізувати? А чи є у Ю.В.Т. відповідний склад менеджерів, які готові і зможуть це демонополізоване майно почати ефективно розвивати на користь всього народу, а не створити нову когорту олігархів, тільки з іншими прізвищами? Не забуваймо, той, хто очолюватиме ці підприємства, повинен мати успішний досвід діяльності в умовах справжньої ринкової економіки й конкуренції. Знати, як організовувати роботи, покладаючись на власні сили, а не «доїти» бюджет або населення. Якщо такі люди в команді є — то можна список хоча б двох десятків таких осіб?

Той, хто приходитиме на дуже привабливих лозунгах деолігархізації, не може не усвідомлювати, що в країні відсутня система, здатна безболісно «переварити» олігархічний спадок. Адже йдеться не про «відняти й поділити». Нам потрібно спрямувати цей ресурс на національний розвиток. Інакше — ми знову станемо свідками чергових олігархічних війн, цього разу з залученням мільйонів озброєних українців, справді спраглих за справжньою соціальною справедливістю. Але такого масового протистояння країна може й не пережити.

Особисто я — за деолігархізацію, горизонтальні зв’язки та виробничу демократію і щиро переконаний, що Ю.В.Т. — «найінноваційніша» в цьому плані з тих кандидатів, які зареєструвалися станом на сьогоднішній день. Але питання не в ній, а в самих суспільних «інноваціях», які можуть мати трагічні наслідки для суспільства. Уявімо, що з цим «Суспільним Договором» виступив би Порошенко або Гриценко, Зеленський чи Бойко… хіба не ті самі питання можна було б ставити й до них? Отже, питання не в особистостях. Дуже часто та чи інша спільнота відривається від реалій в прагненні знайти прості відповіді на складні питання. Саме тоді й з’являється бажання вигадати собі ілюзію («фашизм», «комунізм», «гегемонізм» і т.н.) та вперто йти за нею аж до краху. Щось мені підказує, що й «Суспільний Договір» може бути або чимось з «цієї опери», або просто яскравою передвиборчою технологією — банальним «Договором з Виборцем» на кшталт того, який вже підписується командою чинного Президента.

А ви, шановні експерти, як думаєте?