11 лют, 2019 0 Коментарів

Поет, народжений війною

Письменник Борис Гуменюк заслуговує на те, аби його творчість була відзначена високою Шевченківською премією, впевнені учасники зустрічі з письменником, що відбулася в Національному музеї літератури України. Цього вечора Б. Гуменюк презентував нові видання своїх творів – двотомник «Вірші з війни» і «100 новел про війну» (видавництво «ДІПА», Київ, 2018, художник Михайло Гутман).

Творчий вечір мав свою родзинку – до знайомства з новими книжками додалося знайомство з Гуменюком-художником; поет вперше представив широкій аудиторії свої полотна.

Борис Гуменюк читав свої вірші, розповідав більше про війну, менше про творчість, подарував музеєві свої «рукописи»: військовий стрій, в якому воював, свою саперну лопатку і трофей з Донецького аеропорту.

Усі учасники заходу і глядачі, серед яких письменники, науковці, журналісти, учасники російсько-української війни, волонтери, працівники музею пройнялися атмосферою чесного правдивого Слова про несподівану війну, яка увиразнила прірву між «братськими народами» і змусила українців переосмислити і себе, і свою країну, і своє мистецтво.

«Ці книжки писалися п’ять років, починалися з маленької збірочки «Вірші з війни», яка творилася на передовій. Ця збірка засвідчила, що у нас народжується нова українська література, яка здатна всерйоз, з болем і любов’ю говорити живу правду.

Зараз ці тексти розрослися до двох книжок: з трьох розділів віршів і 100 новел про війну. Представлені прозові і віршовані тексти однаково поетичні. Адже новели – це таж сама поезія. Жанр поезії в прозі сьогодні нібито не такий і популярний, але Борис Гуменюк доводить свої творами протилежне», – зазначив модератор презентації, письменник Іван Андрусяк.

«Першою була моя книжка «Вірші з війни», яка побачила світ 2014 року у видавництві Сергія Пантюка і складалася з 14 віршів. Наступне, доповнене видання вийшло у видавництві «Ярославів вал». Потім була книжка «Блок-пост», підготовлена до друку видавництвом «Академія». Тут під однієї обкладинкою представив свої вірші, публіцистику і есеїстику.

Над новим двотомником працював близько року. Вирішив подати вірші окремо, а новели окремо. Це підсумок моєї роботи за п’ять років. Якщо буде нова книжка, то вона теж називатиметься «Вірші з війни». Доки триває війна я не бачу іншої назви для своєї книжки.

До 2014 року не існувала поета Борися Гуменюка, і якби не війна, то він не з’явився б ніколи. Я б волів щоб цього поета не було, так само, як не було цієї війни. Але ця війна є, і вона вже вросла мені в кістки, в мою плоть. Я писатиму про цю війну, я сакралізуватиму українського воїна. Вірші і новели, це немов жарини, вихоплені з багаття. У перспективі сподіваюся написати роман про війну з багатьма сюжетними лініями.

Картини для мене певний релакс, певна втеча від реальності. Очевидно, ці роботи зовсім не схожі на мої вірші. Це такий спосіб реабілітації. А наші ветерани цієї реабілітації не мають, але так її потребують. Солдатам треба приділяти більше тепла і уваги. Війна залишає глибокий відбиток і це практично не лікується. Ветеранський синдром був завжди. Маємо докласти всіх зусиль, аби ця реабілітація все ж відбулася.

На війні знайомишся з людьми, а потім їх не стає. Слава Богу, якщо людина лише отримує поранення і тим ще зможеш з нею колись побачитися. А з загиблими вже не зустрінешся ніколи», – наголосив Борис Гуменюк.

Художній керівник театру української традиції «Дзеркало» Володимир Петранюк розповів, що актори його театру розмовляють цитатами з творів Бориса Гуменюка, а поетичне слово цього митця вже стало фольклором. Також В. Петранюк порівняв творчість Б. Гуменюка з Шевченковою. У хрестоматійних творах Кобзаря ми бачимо гнівного трибуна, а його повістях ніжну, незахищену людину, яка так не схожа на цього трибуна. Так само дві різні людини ховаються в Борисі Гуменюку. Його вірші, це не просто художні твори, це пропущене через серце поета віддзеркалення того страшного часу, в якому ми живемо. А ніжні картини зовсім не подібні до цих жахливих текстів.

Голова Української організації націоналістів Богдан Червак розповів про українські національні змагання, які відбувалися під час Української революції та Другої світової війни і треті, свідками яких ми є сьогодні. Нинішня війна з Московією повинна залишити глибокий слід у свідомості українців, а допомогти цьому мають українські прозаїки і поети.

Лише через десять років після Другої світової війни учасники тих подій почали про них писати. Наразі ми є свідками зовсім іншого процесу. Сьогодні ті, хто взяв до рук зброю, одночасно творять духовну пам'ять про цю війну. Один з перших серед них – Борис Гуменюк. Саме завдяки йому ми можемо бути впевненими, що ці визвольні змагання не загубляться. У віршах і новелах Гуменюка можна побачити не героїв минулого, таких як Теліга чи Ольжич, а наших сучасників з позивними «Хан», «Гестапо», які творять нову історію України і нову історію ОУН. Також Б. Червак наголосив на тому, що крім літературної творчості Б. Гуменюк встигає займатися активною громадською і політичної діяльністю, а час на створення віршів та новел у нього залишається лише вночі.

Письменник і видавець Сергій Пантюк зізнався, що саме йому належала ідея видання двотомника. Він дуже доборе знає творчість Бориса Гуменюка, але кожного разу відкриває її для себе по-новому.

Директор видавництва «Ярославів вал» Михайло Слабошпицький пригадав, що коли прочитав «Вірші з війни», то зрозумів, що в нас дійсно з’явилася інша література. «Заповіт» Бориса Гуменюка – це один з кращих віршів української літератури останніх десятиліть. І таких віршів у нього кілька. Як вважає М. Слабошпицький, наша література сьогодні можливо найконсервативніша з того, що сьогодні є в духовному житті України. Але з’явилися грандіозні тексти, які нам дають можливість відчути сьогоднішній час і нас в цьому часі, те, що зараз відбувається з нами. Важко визначити, де у Гуменюка закінчується поезія і починається проза, і навпаки.

Директор видавництва «ДІПА» Дмитро Вохмянін пригадав про проект свого видавництва - книжку «14 друзів Хунти». Ця книжка мала надзвичайний успіх, була удостоєна престижних літературних премій і продавалася великим накладом. Своїм успіхом проект має завдячувати Борису Гуменюку. На переконання Д. Вохмяніна успішним має бути і нове видання. Двотомник представлятимуть на конкурсах та фестивалях і, очевидно, ці книжки матимуть як літературний, так і комерційний успіх.

«Почала читати поезії Бориса Гуменюка вдома за письмовим столом, щось знаходила у Фейсбуці і плакала над кожним віршом. А коли прийшла на презентацію то побачила, що від цієї поезії плачуть і сивочолі чоловіки. Тоді зрозуміла, що мої відчуття абсолютно адекватні.

Гуменюк для мене асоціюється з архетипом воїна. Художній стиль його творів досить нетрадиційний. Бо реалії і бруд війни Борис зображує дуже своєрідно. Брутально, жорстко, але не жорстоко і цинічно. Його жорсткі тексти перейняті неймовірною ніжністю. Завдяки нетрадиційному поєднанню брутальності і ніжності кожен текст формує певний емоційний шлейф.

У Борисових віршів дуже характерна інтонація. Тут немає надриву, пафосу, тому їх важки читати на публіці. Маємо дві постановки за творами Гуменюка в Театрі української традиції «Дзеркало» та Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі. Це дуже вдалі сценічні представлення його творів. Але це театральне, драматичне виконання творів, а я бажаю знайти актора, з уст якого б звучало сценічне, художнє читання цих поезій.
Твори Б. Гуменюка це первинний текст про війну, якого ще не було в історії нашого народу. Це особисті світовідчуття, які він нам передає через свої оригінальні твори.

Нас оточують картини, які намалював Борис Гуменюк і сьогодні вперше презентує їх широкому загалу. Вони виконані в нетрадиційному ключі. Ці полотна змушують нас замислюватися над тим, які сенси мають ці кольори чи ці форми. Тут немає реалістичних творів, зміст яких можна зрозуміти за допомогою логіки», – підкреслила літературний критик Ніна Головченко.

Під час творчого вечора читали поезії та новели Бориса Гуменюка. А завершилося книжкове дійство автограф- та фотосесією.

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора

Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною
Поет, народжений війною









Кожна душа – окремий Всесвіт
Культура 12 чер, 2018

Кожна душа – окремий Всесвіт

У Музеї-майстерні Івана Кавалерідззе відкрили виставку народного художника України, лауреата...


«Дзеркало» Володимира Петранюка
Культура 11 чер, 2018

«Дзеркало» Володимира Петранюка

У Будинку письменника НСПУ відбулася презентація книжки художнього керівника Театру української...


Весна Ярослави Руденко
Культура 04 кві, 2018

Весна Ярослави Руденко

Заслужена артистка України Ярослава Руденко (народний спів) запросила на концерт «Моя весна»....


Дніпровці вимагали ув'язнення для головного живодера України
Коментарі 0 Комментариев

Дніпровці вимагали ув'язнення для головного живодера України

Олексій Святогор отримав «славу» координатора догхантерів. На його рахунку тисячі життів собак, котів і птахів. Серед жертв Святогора є і домашні улюбленці....

21 лют, 2019
Дніпропетровський літопис 2014. (Падіння Леніна)
Коментарі 0 Комментариев

Дніпропетровський літопис 2014. (Падіння Леніна)

21 лютого о 18-й годині мешканці міста зробили внесок до процесу, який журналісти та історики назвуть «ленінопадом». Пізно вночі наступної доби, Жовтнева площа (майбутня Героїв Майдану – ред.) вже стане вільною від центрального божества...

21 лют, 2019
Роман Зіненко: багато учасників Іловайської операції не розуміли, що відбувалося
Коментарі 0 Комментариев

Роман Зіненко: багато учасників Іловайської операції не розуміли, що відбувалося

Людина могла стояти на одному пості два тижні і знати лише про події на відстані 100 – 500 метрів, навколо себе. Але вона не розуміла, що відбувається в найближчому кілометрі. Наприклад, ми знаходячись в місті Іловайськ, і гадки не мали про ситуацію...

20 лют, 2019