Хто танцює бабушок? Дєдушка!

27 березня ц.р. «відбулися» повторні вибори міського голови м. Кривий Ріг.

Хто танцює бабушок? Дєдушка!

Їх перебіг та результат довели існування змови місцево-регіонального клану Вілкулів із верховними політичними «жерцями» в м. Києві, задля утримання себе при владі, продовження дерибану бюджету, хижої експлуатації гірничо-рудної та металургійної галузей, зрештою — потрошіння кишень обдурених українців.

Між тим, симбіоз олігархії з вищим політикумом позбавляє віри і перспектив проєвропейськи орієнтований середній клас, активні громадянські кола, свідому молодь на Сході України. За таких умов, сценарій реваншу екс-регіоналів тут не є фантастикою…

Насправді, мерська перемога 67-річного міцного господарника у Кривому Розі відбулася не в останню неділю березня, а, мабуть, раніше, коли в Адміністрації Президента України досягли низки кулуарних домовленостей.

Очевидне-неймовірне

Насамперед, симптоматичним є факт не висунення у такому значимому місті, як Кривий Ріг, кандидата у міські голови від президентського блоку «Солідарність». Адже будь такий (невже не знайшлося?!), уся машина держапарату — адмінресурс чиновників, фінанси залежного від вертикалі крупного бізнесу, мас-медіа, прокурори та іже з ними — спрацювала б, як вона вміє, а Ю. Вілкул сумирно пішов би на заслужений відпочинок. Але машина відійшла у бік, відкривши дорогу йому й давши «месидж» усім іншим охочим.

ПП «Самопоміч»: допоможіть самі собі, шановні криворожці!

Згадаймо також, як в середині березня ц.р. до Адміністрації Президента України терміново «викликали» мера древнього самоврядного Львова, лідера об’єднання «Самопоміч» А. Садового («Дійсно, зателефонували, сказали терміново прибути на зустріч. Ось, саме у дорозі. Тему розмови не знаю, це із приймальні телефонували», — коментував тоді журналістам сам Садовий).

У цьому контексті, нелогічним, однак пояснюваним є не висунення партією А. Садового власного перспективного кандидата на посаду глави столиці Кривбасу. «Свій», місцевий Юрій Мілобог ще довго спокутуватиме гріх перед земляками, котрі повірили в нього у листопаді 2015 і дали 50/50 голосів з Ю. Вілкулом, але не побачили у виборчому бюлетені у березні 2016. Таких зрад в цих краях не вибачають.

Натомість, делегований «Самопоміччю» С. Семенченко бездоганно зіграв відведену йому роль: переконуючи у дворах Кривого Рога містян у своїй перемозі в ІІ турі, який, мовляв, без підкупу і фальсифікацій невідворотний, вигукував, що в іншому разі — «скличе патріотів і підніме майдан». Одна ця фраза вирішила його електоральну долю та, одночасно, істотно зміцнила Вілкула. На додачу, реальна неспроможність підтримати конструктивну дискусію з людьми щодо виробничо-екологічних, комунальних, соціальних проблем багатосоттисячного міста.

Криворожці, а ви могли б полюбити радикала?

Вбачається неприродньою й відсутність жодного інтересу до кампанії з боку представників Радикальної партії О. Ляшка, хоча у всіх місцевих виборах 2015 р. ця сила традиційно брала досить активну участь. Проте чомусь-от знехтувала можливістю попіаритися в Кривому Розі напередодні імовірних дочасних парламентських виборів. Вочевидь, за якимось «вищим» задумом, усю т.зв. радикальну нішу обійняв той-таки С.Семенченко.

Погодьмося, усе вищевикладене не належить до сфер впливу і компетенції «старого Вілкула», але з легкістю модерується з вулиці Банкової.

500 грн. — це мало чи досить? Кому як…

Так що резонансний тактичний прийом діючого мера й кандидата в міські голови Ю. Вілкула з підкупу по 500 грн. пенсіонерів Кривого Рогу варто розглядати лише ось зараз.

Дійсно, з початку та впродовж березня ця практика масово мала місце, в т. ч. у брутальній формі роздачі готівки соцробітниками, поштарками перестарілим і немічним криворожцям, з відмітками у окремих «відомостях». Куди згодом пішли зібрані таким чином персональні дані, не важко зрозуміти, з огляду на масовий груповий підвіз незрячих і неходячих на виборчі дільниці міста.

Але питання і в тому, що за виділення з міського бюджету Кривого Рогу 50 млн. грн. цільових коштів на підтримання біля 100 тис. уразливих категорій (одинаків, ветеранів праці, інвалідів) консолідовано проголосував депутатський корпус, що не було оскаржено ніким із громадських активістів, незалежних журналістів, а також з боку контролюючих державних органів.

Відтак, у своїх виступах перед пересічними виборцями Ю. Вілкул щоразу наголошував, що такий крок криворізьких депутатів зумовлений «неадекватною» тарифною, фінансовою, соціальною політикою діючого Кабінету Міністрів України, який довів народ до зубожіння.

Камінь в спину Арсенія, який все не йде та не йде геть, як його не просять, навіть сам Президент.

Люди оцінили. І, мабуть, Президент.

Дивує й непокоїть інше — майже повне ігнорування молоддю доленосних виборів Криворізького міського голови.

З цією цільовою аудиторією (освітня структура міста включає 15 різнопрофільних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації на чолі з Криворізьким національним університетом; у 2014−2015 навч. р. мережа місцевих вищів розширилась за рахунок «переїзду» Донецького юридичного інституту та Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського), схоже, ніхто й не працював, знаючи її негативістські чи-то індиферентні політичні настрої. Можливо, й 500 грн. було б замало…

Зверни свою увагу криворізька «Сила Людей» (С.Сова, лідер міської парторганізації середнього бізнесу і громадського активу — «бронзовий» фіналіст нинішніх мерських перегонів, здобула 4,67% голосів виборців) на цю пасіонарну, але сплячу електоральну групу — обійшла би «зальотного» С. Семенченка із його 10,92% та могла би пропонувати Ю. Вілкулу своє партнерство, зокрема, на посаді заступника мера з соціально-гуманітарних питань.

Сам же він навряд чи запропонує дамі вальс, не кажучи вже про танго.

А так — ситуацію розрулили бабушки. І обрали на царство свого ровесника.

Печалька.