16 травня, 2017 0 Коментарів

«Що день прийдешній Нам готує?..»

«Що день прийдешній Нам готує?..»

Рок у житті великих світу цього – публічно не дискусійна тема, особливо у її політичному ракурсі. Сановні заручники Долі, отримуючи певні сигнали «згори», воліють не поширюватися про це на загал, тож істинні мотиви їх вчинків і рішень інколи краще знають не державні радники і бізнес-партнери, а служки і покоївки.

Цікавими є приклади з історичної літератури. Так, у період Тильзитського перемир’я, у жовтні 1808 року в Ерфурті відбулися вистави французького театру, влаштовані Наполеоном Бонапартом на честь численних європейських королів, князів та знаті, що з’їхалися висловити свою дяку і відданість імператору французів та підтримати порозуміння монархів двох ключових держав – Франції і Росії, як гарантів миру в тогочасній Європі. В один із днів у Ерфуртському театрі грали «Едіпа», а в залі був присутній російський самодержець Олександр І. Коли актор виголосив зачин першої сцени: «Дружба великої людини являється благодіянням богів», цар Олександр піднявся і простягнув руку Наполеону. Зала зустріла цей жест овацією.

Увечері того ж дня Наполеон відійшов до сну, а біля дверей його спальні розташувалися особисті камердинер і охоронець.

О 2-й годині ночі вони почули придушені крики і жалісні стогони, наче від людини, яку жорстоко вбивають. З новою силою жахливі звуки лунали з-за дверей, за якими відпочивав імператор. Слуги увірвалися до кімнати, де окрім сплячого Наполеона, нікого не знайшли. Сам він корчився у стані нервової судоми, відкинувши ковдру й міцно уткнувшись кулаком собі в живіт. Імператора розштовхали від кошмарного сну, з якого той вийшов, примовляючи: «Що таке? Що таке?» Слуги стали пояснювати, чом насмілилися збудити господина. «І ви таки добре вчинили, – перервав їх Наполеон. – О боже, що то був за страшний сон! Ведмідь розірвав мені груди і поїдав моє серце!..».

Згодом монарх насправді довідався про міцність і ціну «союзного слова» свого російського візаві.

Безперечно, ми ніколи не дізнаємося, що снилося Петру Олексійовичу Порошенку напередодні його останньої нашумівшої прес-конференції для вітчизняних ЗМІ, однак з упевненістю можемо стверджувати, що все, про що він казав і про що так і не наважився сказати присутнім, було логічним продовженням короткого рукостискання з російським лідером Володимиром Путіним 26 серпня 2014 року у Мінську.

Так само, як констатувати, що 14 травня 2017 р. продовжилася дивна череда недоброзичливих знаків вищих сил, які од самого початку виявили підвищену увагу і упереджене ставлення до Порошенка-Президента (згадаймо «павшого» солдатика з почесної варти у день інавгурації, знепритомленого сина Гаранта нації під час Молитви за Україну в Софії Київській тощо).

Бо крізь усі хулігансько-кримінальні й піар-політологічні версії щодо пред’явленої глядачам Євробачення голої дупи, з якихось ірраціональних нетрів прорвалося назовні чітке застереження: «Петре Олексійовичу! У знаменний День Європи, на тлі надання Україні вимучено-омріяного «безвізу», перед сяючим профілем Джамали, як уособленням стражденної кримсько-татарської, ба навіть, всієї багатонаціональної української спільноти, у ретельно вибраний Тобою тріумфальний мент для фактичного початку публічної передвиборчої кампанії за другий президентський термін – Ти отримуєш жопу!».

Ніби на підтвердження того, що ця сама «жопа» містить не з одне, а два чи три «п», далі відбувається щось взагалі незбагненне. Перед журналістами спливає мутна історія про диявольсько-російське маркування предметів одягу меншого президентського сина; по ЗМІ пливе рікою інформація про мільярдну прибутковість і цілковиту функціональність липецької кондитерської фабрики Roshen; тим часом перша леді, відмовившись від теле-декламувань шевченкового «Заповіту», з якогось дива береться вести гімнастичні п’ятихвилинки на ахметівському російськомовному телеканалі; як вишенька на святковому торті, в унісон із президентськими прес-реляціями про стабільність і демократію в державі, у перейменованому ДніпроДзержинську (!) п’яні охоронці порошенкового клеврета Дмитра Яроша розстрілюють, на їх думку, нелояльного до української ідеї таксиста, чим збурюють масові настрої спротиву місцевого населення…

Скільки б не співали догідливі євро-посіпаки та іже з ними – «Вставайте, пане Президенте, на Вас чекають великі справи!», а прокинувшись наступного ранку, Петро Олексійович, як трагічно-одинокий нероздільний володар нинішньої України, напевне, мав би задати собі тривожне запитання пушкінського героя напередодні смертельної для нього дуелі: «Що ж день прийдешній Нам готує?..».

Та чи зробив так?

Навряд.




Микола Голомша: здорожчання музикальних шкіл може озватися сумними нотками у майбутньому
Коментарі 0 Комментариев

Микола Голомша: здорожчання музикальних шкіл може озватися сумними нотками у майбутньому

Якщо ми сьогодні кидаємо камінь в культуру, майбутнє може озватися вкрай сумними нотками. Адже діти, які бачать, що їх позбавляють можливості займатися улюбленою справою, будуть себе знаходити в іншому. Наприклад, брати палку в руку і чинити не...

25 травня, 2018
У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю 25-ї бригади Олексію Сєдову
Коментарі 0 Комментариев

У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю 25-ї бригади Олексію Сєдову

Олексій Сєдов загинув 31 липня, але зміг знайти вічний спочинок на Краснопільському кладовищі тільки через кілька місяців. Похованню передували тривалі пошуки. До повернення у Дніпро Герой лежав разом з товаришами у братській могилі біля...

24 травня, 2018
У Дніпрі протестували проти подорожчання музичних шкіл
Коментарі 0 Комментариев

У Дніпрі протестували проти подорожчання музичних шкіл

За ініціативи Департаменту гуманітарної політики у виконкомі підготували проект рішення. Він передбачає різке скорочення фінансування закладів естетичної освіти з бюджету та переведення їх на режим самоокупності. Проект рішення провокує...

23 травня, 2018