Традиції та новаторство Прахових-Гончарових

У Музеї сучасного мистецтва України відкрили виставку «Саша Прахова. Сім’я» на якій представлені роботи Саші Прахової, Гени Гончарова, Миколи Гончарова та Миколи Гончарова молодшого.

Музейний проект «Сімейні цінності — Родинні зв’язки» презентує не просто талановиту родину, а родину, яка зробила дуже багато для збереження та розвитку культури рідного міста і всієї України. Прахови — відоме прізвище у культурно-мистецькому середовищі Києва, воно оповите легендами й закарбоване в образі Богоматері у Кирилівській церкві.

«Сім'ю, яку ми сьогодні представляємо в музейних залах, знає кожен киянин. Можливо навіть сам не усвідомлюючи цього. Адже з нею пов’язані символічні для Києва місця — Володимирський собор, Кирилівська церква. Ці назви у свідомості багатьох викликають згадку про родину Прахових і передовсім про засновника славетного роду, творця розписів цих храмів Адріана Прахова. Його ім’я, разом з іменами В. Васнецова, В. Врубеля, М. Нестерова та багатьох інших вписано в культурний літопис міста. А розписані ним казково-красиві храми і сьогодні залишаються візитівкою Києва», — розповіла відкриваючи виставку мистецтвознавець Ірина Алексєєва.

Саша Прахова (1950 — 2001) — належить до відомої родини Прахових. Її прадід Адріан Прахов. Прабабуся Емілія Прахова — модель геніального Михайла Врубеля до образу Матері Божої в Кирилівській церкві. Дід Микола Прахов — художник, історик, мистецтвознавець. Бабуся Анна Крюгер-Прахова — художник-анімаліст. Мисткиня закінчила Київську художню школу ім. Тараса Шевченка та Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури України), майстерня книги професорів Василя Касіяна та Василя Чебаника. Член НСХУ з 1983 року, видавничою та виставковою діяльністю займалася з 1972 року.

Її чоловік — Гена Гончаров (1946 — 2010) завжди інтуїтивно відчував спорідненість кольору та звуку. Його декоративні панно сповнені нестримним ритмом, його графіці притаманна тонка, ледь помітна вібрація ліній, що складається у виняткову мелодію. А монументальний живопис митця наче могутні акорди — бездоганне поєднання віртуозної техніки та непересічного таланту відданості фаху. У Київському державному художньому інституті Євген освоїв техніку мозаїки і став одним з кращих монументалістів Києва. Серед найвідоміших монументальних робіт, що залишили у спадок — відновлені мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Щодня кияни та гості столиці милуються мозаїками на станції метро «Золоті ворота». Саме Євген Гончаров створив найскладнішу личну частину (обличчя і руки всіх постатей).

Микола Гончаров народився 1972 року в Києві. Закінчив Республіканську середню художню школу та Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня книжкової графіки, керівник професор Василь Чебаник). Працює художником в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Національної меморіальному комплексі Героїв Небесної Сотні — Музеї Революції Гідності. Неодноразовий переможець конкурсу «Стоп цензура». Щодня малює новий плакат…

Микола Гончаров (молодший) — студент 8 курсу факультету образотворчого мистецтва Київської дитячої академії мистецтв. За останні два роки став лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів.

На відкриття виставки завітали давні друзі родини Прахових-Гончарових, шанувальники образотворчого мистецтва. Культуролог та мистецтвознавець Оксана Ременяка розповіла про статтю, яку вона готувала разом з Сашою Праховою про Євгена Гончарова до журналу «Образотворче мистецтво». Але життя внесло трагічні корективи і стаття, яка невдовзі побачила світ, вже була присвячена пам’яті цих двох передчасно померлих митців.

Художник Микола Гончаров подякував всім шанувальникам творчої його родини і співробітникам Музею сучасного мистецтва України, які допомогли підготувати цю прекрасну виставку. Заслужений діяч мистецтв України Віктор Бистряков згадав, як готував до вступу в художню школу Сашу Прахову, про ту неймовірну атмосферу, що панувала в цій творчій родині.

«Саша Прахова вміла об’єднувати. Якби не вона, то багато людей ніколи б у житті не зустрілися. Пишаюся тим, що ми багато років були друзями», — зізналася художниця Олена Агамян.

На виставці широко представлена творчість Саші Прахової. Особливу увагу відвідувачів привертають створені неї квіткові композиції «Трійця», «Ірис та півонії», «Дівчина-бузок», «Дівчина-тюльпан», «13 травня». Творчими пошуками позначені роботи Євгена Гончарова «Карнавальна ніч», «Пурпурові вітрила», «Зелений змій». Багато творів Миколи Гончарова присвячені мистецтву: «Жізель», «Рокн-рол», «Українська фортепіанна музика ХХ — ХХІ ст.» та інші.

На завершення відкриття виставка відбувся невеликий концерт, під час якої лауреати міжнародних конкурсів Андрій Окуньов (фортепіано) та Артем Шестовський (кларнет-бас) виконали твори сучасних композиторів.

Фото автора