Щодо прикладів національної ідеї. (Продовження) Частина 2.

Застосовуючи захід аналогії, автор спробуван порівняти італійську та українську кухню, щоб запропанувати українцям об’єднатися, як це зробили свого часу італійці.

Частина 2. А що їмо ми? Чи можливо теж за прикладом італійців об’єднатися і нам, українцям?!

А тепер хочеться запросити мого читача застосувати захід аналогії відносно італійської кухні і подивитись на нашу неньку Україну та її кухню!

Думаю кожен українець зі мною погодиться, що блюда української кухні різноманітні і дуже смачні. Українські господарки та повара бережливо зберігають традиції приготування національних блюд, які передаються із покоління в покоління.

Давайте згадаємо, що ми їмо. Пироги з м’ясом та печінкою, налисники з сиром, млинці з пшеничної муки, потушене м’ясо з картоплею — печеня, битки, нашпиговані часником, буженина потушена з капустою, короп, фарширований з луком і грибами або судак потушений з луком, карась, запечений у сметані, рибні крученики… Слинки потекли?!

Треба сказати, що наша українська господарка завжди щось випікає. Це не тільки атрибут їжі, але і запах здоби у домі, що зачаровує і відразу наповнює родину радістю, спокоєм і вірою у щасливе майбутнє.

Як відомо, в українській кухні надається перевага тістечкам: прісному, заварному, здобному та пісочному, з якого господарочки утворюють свої шедеври: галушки, пампушки, вергуни, гречаники, коржики та вареники.

Я думаю, що усі погодяться, що самими популярними продуктами в українській кухні є сало, свинина, телятина, курятина, яйця, буряк кормовий, морква, капуста, пшенична мука, мед, узвар та інше.

Що стосується сала, то це не просто улюблений продукт усіх українців, а символ українського столу: його подають на стіл, як самостійне блюдо у солоному, копченому вигляді або у вигляді шкварок, та і у вигляді приправи та живої основи до інших блюд.

Після того, як свого часу у нас з’явилося підсонячна олія і гірчиця, вони стали використовуватись у вигляді приправ до гарячих м’ясних блюд та холодних закусок.

Треба сказати, що улюбленими блюдами українців завжди були і будуть різноманітні каші: гарбузова, гречана, пшенична, вівсяна та перлова.

Традиційними напитками української кухні у всі віки були різноманітні настойки, горілки та наливки, і головним — узвар — компот з сухофруктів!

А за рахунок чого українська кухня така смачна? А ось подивіться і згадайте. Це, правда приклад практичності, але він привів до смакових якостей. Треба погодитеся, що усі справи готувалися у печі, і як правило відразу готувався сніданок, обід і вечеря. Але ж коли снідали, обід і вечеря «доходили», стоячи на теплій печі, закутані ганчірками, і завжди були теплими і смачними, коли до них доходила черга!

Я розумію скептиків, які чекають борщу! Але, знаєте ви, чи ні, шановні українці, що борщ готовиться однаково що на Сході, що на Заході, що на Півдні, що на Півночі. Але смак може різнитися, тому, що є свої регіональні приправи і засмаження, але склад борщу все рівно однаковий. Але саме цікаве те, що наш український борщ, який знають у всьому світі і звучить він на усіх іноземних язиках світу як «борщ», має зовсім не українське походження. Відомо, що борщ був національним блюдом у Древньому Римі, а до України він потрапив за часів Київської Русі. Так, можливо, сам Всевишній нам вказує на необхідність більш прискіпливо придивитись до італійців, і якщо їх свого часу об’єднала італійська кухня, то хай і нас щось об’єднає, хай це буде, с початку, українська кухня !!!

В кухні італійців є блюдо — італійські равіолі — це справжні українські вареники (або навпаки).

Щодо вареників: традиційною начинкою були — шкварки, картопля, капуста, цибуля, сир, вишні, мак, калина, сухофрукти.

На Полтавщині і Чернігівщині вареники готують з мучною начинкою. Для цього з сала роблять «суху» шкварку, а у смалець, що закіпає, добавляють муку. Оскільки такі шкварки хрустять на зубах, цю страву звуть «вареники з піском»!
На Харківщині роблять «ситні вареники», начинкою для яких є капуста, горох чи квасоля. А на Західній Україні вареники називають «вареними пирогами», але сама страва нічим не відрізняється від звичайних вареників, що готують у центрі України.

Анонс: В наступній 3 частині мій читач ще раз переконається, що в українців і італійців багато спільного! Так, може треба і українцям об’єднуватись, як це зробили італійці?!