Філософська палітра Юрія Качкіна

Народився Юрій Качкін у козацьких місцях Запорізько-Томаківської Січі. З 2004 року живе і працює в Києві. За цей час створив до тисячі творів олійним живописом у пленерних циклах у форматі мініатюри: багатожанровий «Андріївський узвіз та його мешканці», «Київ. Нове тисячоліття», «Всі храми Києва», «Київ — місто квітів» та ін.

Він є автором збірок картин «Мандри Україною», «Трапеза», «Зірка надії світить яскраво», «Мавританська шаль». Розробив серії майстер-класів з пленерного живопису в умовах мегаполісу «Живопис в екстримальних умовах». Його персональні виставки «Київ — вічний та мінливий», «День слов’янської писемності та культури», «Від Томаківської Січі до київських святинь», «Андріївський узвіз та його мешканці», «Чисте пізнання», «Шлях до Граалю», «Яскраві фарби української землі», «Квіти», «Рожеві кольори ранку» відбувалися як у столиці, так і в інших містах країни.

Пан Юрій брав участь у національних програмах: «Мистецький олімп», «Золотий фонд нації», «Національні лідери України», «Обличчя України. Імена. Портрети. Долі», «Україна. Європа. Світ. Гуманітарні аспекти розвитку». Його пленерна мініатюра «Софія Київська. Київ, 6 вересня 2011» стала офіційною візитівкою великої художньої виставки корифеїв українського живопису «Дарунки святої Софії».

Художник працював у численних експедиціях регіонами України, а також Польщі, Росії та Литви. Його твори зберігаються у музеях України, Литви, Канади, Китаю та приватних колекціях всьго світу.

— З Музеєм-майстернею Івана Кавалерідзе співпрацюю давно, — розповідає Юрій Качкін. — Представляв тут творчий доробок із свого циклу мініатюр «Київ вічний і мінливий». Це роботи, написані з натури. А на новій виставці, що стала несподіванкою для публіки, представляю картини, створені в студійних умовах. На їхнє написання надихнули музичні твори, театр, кіно, література, пошуки сенсу життя у релігії, цікаві викладки езотеричних та філософських трактатів. Це сповідальні твори. Тож у мене, як у автора, є потреба їх приховувати як приховувати, так і виставляти на суд глядача.

Частину з них вже експонував в київському Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського, київському Музеї Шолом Алейхема, Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я», Київському Будинку вчених НАН України та ін. Переважно ці експозиції слугували своєрідними ілюстраціями музичних вечорів. А цього разу виставку побачили мої колеги по Спілці, мистецтвознавці. Колеги-митці знали мене по мініатюрам, де я відображав Київ. Нині сталося наше нове знайомство.

Як я вже згадував, частина моїх робіт пов’язана з музичними творами. Одна з них — «Хор пілігрімів, що співають вечірню молитву». На цю картину мене надихнув твір Вагнера «Тангейзер». Тут немає конкретного сюжету, але є чисто мої музичні враження, які я прагнув перевести у колір. Років через десять після того, як написав цю роботу, натрапив на статтю про Ріхарда Вагнера. З’ясувалося, що коли він працював над цем твором, то винаймав маєток у Швейцарії. Подивився фото цього маєтку — один до одного з моєю картиною. Був вражений.

Картину за твором «Мавританська шаль» іспанського композитора Мануєля де Фалья для гітари та скрипки почав малювати під час пленеру в Коктебелі, як етюд Верблюжої гори. З того етюду з’явилася творча робота «Верблюжа гора». Але тема не давала спокою. Минули роки і я почув «Мавританську шаль» у виконанні скрипаля Богодара Которовича та гітариста Петра Полухіна. Образи гори з двома вершинами сплили знову. Вони стали поштовхом на створення моєї «Мавританської шалі».

Ще одна робота «Річеркар» намальована під впливом музики Баха. Цей твір допомагає згадати ті місця, де виріс. А картину «Натхнення Генделя» мене надихнула творчість ще одного з найулюбленіших композиторів — Генделя.

Інші роботи більш філософські, з ізотерикою. Картина «Пізнання» та низка інших робіт написані під враженням від видатної постаті мандрівного філософа-містика Григорія Сковороди. У картині «Чумацький шлях» всі знаки зодіаку опустив на землю і лише Чумацький шлях залишив на горі як символ того, шо людина завжди прагне піднятися в небо. Які б справи ми не робили, завжди намагаємося піднятися вище. У картині «Гвендолін» показую міфічну спокусницю жінку-метелика. А в «Заклинанні квітів», що квіти — це живі істоти, які перетворюються на людські душі. Артисту, його перевтіленню, його взаємодії з публікою присвятив картину «П'єро».

«Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса — одна з улюблених моїх книжок. Також бачив кілька балетів та опер, створених за цим сюжетом. Не випадково і я написав низку робіт за всесвітньовідомим романом. Одна з них — «Санчо і Дон Кіхот». Музика надихнула мене і на створення картини «Шлях до Граалю».

Одними з провідних також є біблійні мотиви, християнські теми. У картині «Голгофа» показую не саме розп’яття, а його тінь. Навколо багато людей і лише три охоронці. Люди лише спостерігають. Хтось хоче допомогти, але не наважується цього зробити. Можливо це вияв людської слабкості, адже далеко не кожен здатен на подвиг. На картині «Моління про чашу» показав Ісуса Христа, який вже знає на які йде муки. А в роботі «Небесне місто», створеній під впливом дитячих спогадів і відчуттів — ті уявні перепони, які можуть виникнути на шляху, коли ти йдеш до сонця.

Роботи дуже різні. Думаю, що всі їх об’єдную я як митець, з моїми роздумами, відчуттями, власним баченням світу. Картини написані починаючи з 90-х і до 2005 року. Для створення таких полотен потрібен час, їх треба робити в майстерні, а я в останні роки переважно малюю з натури. Зараз вже маю майстерню у Києві, тож думаю, що представлена на новій виставці тематика матиме своє продовження…