Розпад рф почався ще до її утворення — Олександр Болькін

— Коли чекати розпаду рф?

— Розпад рф почався більше, ніж 100 років тому, бо рф — це та ж сама російська імперія, що була врятована від розпаду створенням Радянського союзу. Російська федерація є переформатованим шматком того союзу. І в першому та у другому випадку теж, причини, які ведуть імперію до розпаду, усунуті не були. Саме тому росія сьогодні вже розпадається. Час імперії минув і нікому не вдасться її врятувати. Що буде камінцем, який підштовхне до обвалу — ніхто не знає. Однак ми вже бачимо початок колапсу державної системи управління. Це видно з безглуздих рішень та абсолютно нелогічних вчинків. Самознищення цього монстра є неминучим, це тільки питання часу. Але є ще одне питання, чи готові ми до того? Час сьогодні працює не на користь росії, але й не на користь України. Тому ми маємо прискорити розпад рф, і один з позитивних каталізаторів цього процесу — робота з народами що поневолені москвою. Якщо ми будемо це робити, то рф розпадеться швидше.

— Які республіки в першу чергу вийдуть з російської федерації? Можливо, ці процеси почнуться з ерзянського народу?

— Ніхто сьогодні не знає, хто вийде першим зі складу рф. Вона утримується силою, загрозами та переслідуваннями. Однак в час Ч у москви не вистачатиме сил для того і почнеться процес відокремлення. Можливо, це буде Бурятія або Кавказ, Башкортостан чи Татарстан… Далекий Схід… З чого це почнеться, важко прогнозувати. Можливо, зі смерті путіна чи якоїсь великої невдачі російської армії.

Чи готові до виходу з рф ерзяни? — Ні, не готові. Думаю, що ніхто не готовий. Україна теж має готуватися і готувати розпад рф, але, на жаль, не можу казати, що вона це робить. Є верстви людей, серед представників усіх поневолених народів, а також в українському суспільстві, які розуміють, що подальший розвиток поневолених народів неможливий у складі московського царства. Тільки незалежні, самостійні держави можуть врятувати наші народи від зникнення. Тільки розпад рф і створення незалежних держав за активною участю України є справжньою Перемогою! Це наша мета сьогодні. Саме для того потрібно об’єднуватися з іншими народами. Протистояти спробам відтворити рф під іншою назвою неможливо поодинці. Тому, 10 народів та регіоналістських рухів створили «Лігу Вільних Націй», мета якої формування широкого антиімперського фронту суспільно-політичних та цивільних рухів, який виступає за здобуття народами та територіями російської федерації реального суверенітету. Є об’єднання Вільний Ідель — Урал, мета якого створення конфедерації незалежних національних країн Поволжя. Тобто, є люди, є сили, які готуються.

— Тобто ерзянський народ також вірить у свою незалежність та хоче за неї боротися?

— Це те ж саме, якщо я запитаю, чи готові всі українці боротися за свою свободу, звільнення територій та перемогу України? Серед ерзян є люди, які прагнуть незалежності. Вважаю, що на підсвідомості цього прагне більшість ерзян. Ми чуємо це, коли нам говорять — вам не вдасться створити Ерзянь Мастор (Країна Ерзян), але якщо ви зможете, то ми б пожили… Тобто вони мріють про це, але більшість не готова до активних дій і одна з головних причин — невіра у свої сили. Завдання нашого національного руху — позбавитися від цієї невіри, підготуватися до активних дій, бо битися прийдеться у кожному випадку.

— Як ерзянський народ реагує на так звану СВО? Чи налаштовані люди воювати в Україні, чи розуміють, що це не їх війна?

— У 2014 році єдиний народ рф, який зреагував на окупацію Криму та війну на Донбасі — ерзяни. Зокрема, була заява Виконавчого Комітету нашого Конгресу, звернення до ерзян, що це не наша війна, і ми не маємо туди йти та пускати своїх дітей. Це було досить потужним вчинком, враховуючи, що більше ніхто цього тоді не повторив. А вже після повномасштабного наступу москви, 8 березня 2022 року була заява Ради старійшин ерзянського народу, яка засудила дії рф та закликала ерзян не йти на війну. Так само, як в інших регіонах — у Мордовії палили військкомати, розклеювали листівки антивоєнного характеру. Ерзяни воюють у складі ЗСУ. Ерзя Олексій Вещевайлов загинув захищаючи Україну.

Так, серед московських окупантів є також ерзяни. Але, слід підкреслити, що мешканців Мордовії серед таких, значно менше у порівнянні з сусідніми регіонами. Одна з причин, на мою думку, в тому, що ерзянським рухом ведеться активна робота з населенням. Гадаю що серед поневолених народів 15−18% людей розуміють, що коїться і вони не підтримують режим путіна. Однак висловити свою думку в голос бояться.

— Вони бояться репресій?

— Так. Запроваджений тотальний контроль. Суспільство живе практично в умовах в’язниці, табору. Правлять «смотрящі», закони лише пуста декларація. І це готувалося століттями. Згадаємо минуле — розстріли, розкуркулення, ГУЛаг, голодомори. Так, вони були і в наших місцях. Більшовики, які творили Голодомор українців «тренувалися» на башкортах, казахах, інших народах. Крім того, впливає економічна складова. Уявіть собі, ви живете в районному центрі, де немає роботи. Зарплата 10 тисяч рублів, у вас родина. Якщо ви висловилися проти війни в Україні — завтра вже не будете працювати, так само як і всі члени родини. Ерзян штрафують навіть за лайки та статті в соцмережах. Тому люди забиті та задавлені. Але це пройде!

— Якщо всі поневолені народи об'єднаються, це пришвидшить розпад рф? Та що треба робити, щоб пришвидшити розпад росії?

— Ми вже об'єдналися. Є «Вільний Ідель — Урал», є «Ліга Вільних Націй». Ми відпрацьовуємо спільну політику, ідеологію, обговорюємо стратегічні та тактичні моменти. Але, процес остаточного розпаду рф не може початися з середини — було б наївно так думати. Він може початися завдяки зовнішнім чинникам. На жаль, Україна не використовує цей фактор. Хоча вже з 2014 року треба було мати Інститут вивчення поневолених народів, почати медійні проєкти, допомагати національним визвольним рухам, створювати технічні центри допомоги визвольним рухам. На сьогодні в Україні, на мою думку, навіть не сформована державна політика, щодо цих народів. Тобто, не сформована думка, а яким має бути світ після війни і яка роль територій рф у світовому устрої. Від того треба відштовхуватися. Має бути розгорнута державна політика у сфері підтримки поневолених москвою народів. Те, що зараз робиться в Україні — певні брифінги чи заяви — окремо не працює. Результату від того не буде ніякого — лише піар. Поки що, на мою думку, Україна нічого не робить конкретного, щоб пришвидшити розпад рф. Те, що робиться — не є недієвим.

— Які кроки ми маємо робити в першу чергу, щоб був результат та яку роль тут має відігравати Захід?

— Наразі багато людей на заході думають, що врятувати рф від розпаду — це благо і хай буде, так, як і було. Однак, нікому не вдасться того зробити. Тому, хотілося щоб Україна, яка перебуває зараз у центрі політичних подій, на яку сьогодні повернуті погляди провідних держав світу, Сполучених Штатів, Великої Британії, держав Євросоюзу мислила не окремими акціями, заявами в засобах масової інформації, а категоріями, які відповідають викликам, що стоять перед Україною! Це мають бути глобальні категорії!

Тобто, Україна має запропонувати світу свої сценарії щодо підтримки поневолених москвою народів.

Повторюю, якщо ми хочемо на щось впливати й щось змінити, в нас має бути стратегічний системний підхід. А без цього ми будемо тикатися, смикатися від заходу до заходу, в решті решт, нічого не вийде, а потім ми будемо говорити — ви бачите, ми спробували, нічого не виходить!

Ось щоб такого не було, і має бути глобальний концептуальний підхід, який відображатиметься у формуванні державної політики, де в рамках цієї державної політики будуть дані відповіді на питання: яка мета цієї політики, які конкретно цілі, яке завдання, чого Україна хоче досягти, якими засобами, які ресурси для того потрібні, які інструменти будуть залучені, які органи державної влади будуть реалізовувати цю політику в Україні?

Міністерство культури та інформаційної політики, Міністерство освіти, Міністерство закордонних справ, Державна служба етнополітики та свободи совісті, Головне управління розвідки тощо… Така державна політика у сфері підтримки поневолених москвою народів має бути розроблена.

І це треба робити якомога швидше. Україні та Заходу варто усвідомити, якщо рф не розпадеться зараз, то вона розпадеться внаслідок Третьої світової війни. І є ознаки, що вона дуже близько. А поки що ми чуємо про вихід на кордони 1991 року, але це не перемога, а програш, бо, по-перше, це навіть не закінчення війни! А по-друге, якщо рф залишається, то залишається і постійна загроза для України. І відповідати за нашу нерішучість знову прийдеться онукам.

— Скільки часу потребується для того, щоб розробити державну стратегію для розпаду рф?

— Це питання не до мене, треба питати владу. Але в Україні вже дуже багато зроблено громадськістю у цьому напрямку. Є багато напрацювань, статей. Візьміть, наприклад «Маніфест сталого миру: світ після нашої перемоги» який був розроблений українськими інтелектуалами, як візія повоєнного світу. Документ окреслює також і шляхи її досягнення!

В Україні достатньо грамотних, розумних людей, щоб впоратися з цим швидко, враховуючи, що йде війна. А вже елементами такої політики можуть бути заходи, інформаційні центри, медійні проєкти, центри підтримки національно визвольних рухів… І тоді лідери цих рухів будуть залишатися в Україні й працювати на користь України та своїх народів, бо інтереси наші збігатися… А поки що вони їдуть у Литву, Естонію, Польщу, Велику Британію, Туреччину…

Але і сьогодні в Україні є представники всіх поневолених народів. Їх просто треба знайти. Забезпечити технічною підтримкою, дати їм мікрофони, камери та робити про це новини й формувати світогляд. Йде війна екзистенцій, тут неможливо досяги перемоги виключно силою. Треба міняти свідомість поневолених народів. Для цього не потрібні великі кошти. До речі, ерзянський рух в Україні працює без жоднрї підтримки зі сторони держави. Ми самостійно робимо новини та медійні проєкти. Працює з поневоленими народами «Ліга Вільних Націй», товариство «Вільний Ідель-Урал». Допомога цім організаціям була б великим внеском в справу прискорення розпаду рф. Але, замість цього Україна створює «Русскій добровольчєскій корпус», «Легіон Свободу Россіі». В Україні, як в себе вдома розгулюють пономарьови, фєйгіни… Виникає питання, а з ким ми воюємо? З бурятами? З мокшанами? Саме тому я стверджую, що державна стратегія щодо розпаду країни ворога, країни агресора — не сформована.

— Що робиться для того, щоб люди, які проживають на території рф розуміли, чому треба боротися за незалежність власного народу?

— Наші організації мають свої ресурси, сторінки, групи в різноманітних соціальних мережах. Якщо узагальнити, то ми здійснюємо агітацію та пропаганду мовами корінних народів рф. Тобто, це антиросійська та антивоєнна агітація, пропаганда мовами корінних народів, популяризація самостійницьких ідей та відцентрових настроїв. Встановлення контактів з активістами на місцях. Фактично ми є єдиним джерелом подачі альтернативної інформації національними мовами.

Ми постійно тримаємо зв'язок з нашими народами та бачимо, що люди починають по-іншому сприймати ситуацію. Наші матеріали переглядають тисячі людей. До речі, моє звернення до мешканців Мордовії щодо мобілізації переглянуло 5 млн глядачів. Хоча в Мордовії населення всього 760 тисяч. Тому ще раз підкреслю, мешканців Мордовії в рази менше воює в Україні, ніж з інших областей.

Маю додати, що ця наша робота знаходить розуміння української громадськості і ми щиро вдячні українцям! Це розуміння має свою історію. Восени 1943 року ОУН проводить Першу Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії! Під час війни, на окупованій території, на Волині у Рівненському районі! Це було «на часі»! Це було не тільки допомогою поневоленим народам, це було необхідністю! Знищення московської держави та створення незалежних вільних країн було, і залишається, обов’язковою умовою Перемоги України! Українські націоналісти розуміли це вже тоді! Чи розуміють зараз? Суспільство — так! Влада, на мою думку — ні!

Йде війна екзистенційна, культурологічна, війна понять, принципів. Її неможливо виграти лише військовим шляхом. Тому, треба боротися за свідомість. Це можливо! Я це знаю по собі, бо був комуністом, радянським офіцером, але завдяки українському впливу маю сьогодні зовсім інші погляди, іншу свідомість.

Повернемося до початку нашої розмови. Чи довго чекати розпаду рф? Якщо чекати, то дуже довго. Тому ще раз хочу наголосити, для прискорення розпаду рф треба працювати!