Треба мріяти!

У Київському національному академічному театрі оперети відбулася презентація інклюзивного проєкту «Тактильна адаптація вистав для глядачів Національної оперети України». Йшла мова про те, як створювався цей проєкт, про гранд від Українського культурного фонду та необхідність таких заходів в Україні.

Треба мріяти!

«Тактильна адаптація для глядачів Національної оперети України» є продовженням підтриманого Українським культурним фондом проєкту «Арт-дія-інклюзія», який відбувся у 2018 році.

Проєкт «Тактильна адаптація вистав для глядачів» створений командою театру і також за підтримки Українського культурного фонду та базується на чотирьохрічному досвіді роботи з авдиторією, яка має порушення зору.

До п’ятьох різножанрових вистав («Доріан Грей», «За двома зайцями», «Сімейка Адамсів», «Тигролови» та «У джазі тільки дівчата») була створена аудіодискрипція, підготовлені тактильні книжки, які представляють декорації та костюми кожної вистави, театральні програмки шрифтом Брайля та описовий тур до двадцяти інших вистав театру. Це дозволяє надавати послугу для глядачів з повним/частковим порушенням зору максимально комфортно. Водночас, значна частина репертуару Національної оперети України стає доступнішою.

— Велика вдячність всім тим, хто підтримав інклюзивний проєкт «Тактильна адаптація вистав для глядачів Національної оперети України», що реалізується за підтримки Українського культурного фонду, — наголосив генеральний директор-художній керівник театру, народний артист України Богдан Струтинський. — Наш театр сповідує цінності рівних можливостей та став першим закладом у Києві, який реалізував доступні вистави для відвідувачів із порушенням зору.

Розпочата робота над новим проєктом, який дозволить надавати послугу для таких глядачів максимально комфортно, а значна частина репертуару Національної оперети України стане доступнішою. Це дуже важливий та цінний проєкт не лише для нашого закладу, а й для всієї галузі культури.

Ми сьогодні стали ще ближчими. Знімаємо бар’єри спілкування, які, на жаль, існували в Україні. Хочу подякувати Українському культурному фонду за те, що вони відгукнулися. Нашим експертам за те, що вони повірили в нас. Ініціаторами цього проєкту були Тетяна Зілінська разом з Кірою Степанович. Щасливий, що врешті це збулося.

Треба мріяти для того, щоб яскравіше бачити дорогу у майбутнє. Моя мрія сьогодні здійснилася, ми стали ще доступнішими для всіх глядачів. Ми знімаємо бар’єри. Це приклад того, як потрібно всім українцям згуртуватися і подолати ті бар’єри, що існують.

Цей проєкт вже протестований, він працює. І наші глядачі отримують задоволення від того, до чого можуть доторкнутися. Ми зробили каталоги, надрукували програмки, буклети шрифтом Брайля. Поки що це тільки п’ять вистав, але я думаю, що їх буде більше.

Український культурний фонд сьогодні показує рух назустріч, підтримує нетрадиційні проєкти, які дуже потрібні.

Кілька років тому ми мали в Національній опереті проєкт «Аудіодискрипція». Були першими в Україні, хто його зреалізував. Я щасливий, що є щирі, небайдужі люди, які взялися за цю справу. Рух вперед можливий лише тоді, коли є любов до справи і небайдужість.

Завдяки таким невеликим крокам ми стаємо теплішими. Це тепло дуже потрібно сьогодні, у цей надзвичайно складний час, коли ми приймаємо виклики у боротьбі зі світовим злом. Завдячуємо цим хвилинам, що ми тут, у стінах Національної оперети можемо насолоджуватися мистецтвом Збройним Силам України.

— Я маю дуже дивну мрію, — зізнався виконавчий директор Українського культурного фонду Владислав Берковський. — Хотів би не мати окремої програми «Безбар'єрність». Аби всі ми не залежали від того, в якому стані знаходимося, який маємо стан здоров’я, фізичні особливості не думали, що для нас потрібна якась соціальна програма. Хочу, щоб це було нормою нашого життя. Аби будь-хто міг прийти в театр на будь-яку виставу, а також у музей, навіть у звичайну крамницю. І відчував себе повноцінною людиною.

Для цієї мрії ми маємо робити кроки, маємо йти вперед. Вдячний нашим заявникам, які відгукнулися. Програму «Безбар'єрність» ми ведемо не перший рік і я звертаю на неї особливу увагу, намагаюся постійно моніторити. Хочу подякувати колективу театру, який пропустив все це через себе.

Ми робимо одну справу і ця справа називається — відкрите суспільство, суспільство рівних. Дякую, що ви робити такі чудові проєкти. Нашим експертам не залишається нічого, як підтримувати вас у цьому напрямку.

Вже 2 листопада ми розпочнемо новий грантовий сезон 2024 року. Я дуже хотів би бачити і Національну оперету, і всіх інших з проєктами, які пов’язані з одною тематикою — відкрите, безбар’єрне суспільство.

— Доступність спектаклів у театрі — це не лише аудіоопис (аудіодискрипція) самого дійства. Це цілий комплекс, який дає змогу в повному обсязі познайомити з виставою глядача з порушенням зору, -переконана кураторка проєкту Кіра Степанович. — На жаль, в нашій країні ще не було комплексного підходу в театрах для відвідувачів з порушеннями зору, проте були окремі елементи (аудіодискрипція, тач-тур). І завдяки цьому проєкту ми маємо можливість розробити, створити та протестувати повний комплект рішень для створення змістовної доступності спектаклів.

— На мою думку, головна важливість проєкту, в якому я беру участь, полягає в розширенні реабілітації та адаптації людей з інвалідністю, — зазначив експерт Олег Лата. — Це дуже важливо, коли особа із зазначеної категорії, може самостійно відвідувати театральні вистави, не використовуючи сторонніх осіб, а прийти до театру й отримати послугу з аудіодискрипції. Безпосередня важливість цього проєкту в тому, що особа з порушенням зору, використовуючи зазначену послугу, отримує опис важливих подій та моментів, котрі допомагають кращому сприйняттю та розумінню театральних вистав. Також людина отримує описи персонажів, костюмів, різних елементів одягу, що позитивно впливає на розвиток загального світогляду. Важливість таких проєктів безцінна і їхню кількість необхідно збільшувати!

— Аудіодискрипція — це не просто інноваційна послуга, а й важливий крок для забезпечення доступності мистецтва для всіх, — підкреслила експертка проєкту Тетяна Антоненко. — Насамперед, театральні вистави, котрі мають аудіодискрипцію, стають краще зрозумілими для людей з порушенням зору, адже вона дозволяє цій авдиторії глядачів переживати вистави так само, як і всім іншим присутнім у залі.

Наявність тифлокоментарів про дії, обставини та емоції акторів на сцені, допомагає людям з порушенням зору сформувати у своїй уяві повну картину дій.

Крім того, аудіодискрипція розширює авдиторію театральних вистав і привертає увагу нових глядачів, які раніше могли уникати відвідування театру через відсутність доступу до інформації на сцені. Таким чином, відбувається популяризація театрального мистецтва.

Аудіодискрипція також стимулює креативний підхід та новаторство в театральній сфері. Її впровадження змушує театри думати про те, як краще використовувати звуковий дизайн та аудіовізуальні ефекти, щоб зробити спектакль більш інформативним та захоплюючим для всіх.

Крім цього, аудіодискрипція сприяє інклюзивності. Вона створює можливість для різних груп глядачів, незалежно від наявності чи відсутності фізичних порушень, разом насолоджуватися виставами. Ця сприяє появі різних відвідувачів у театрі та забезпечує залучення людей з нозологіями до активного життя і їхню культурну реабілітацію.

Фото Анатолія Федорціва