Чекайте, слухайте, не сперечайтеся: як підтримати військових, які щойно прийшли з фронту

Про те, як цивільним підтримувати військових, які щойно повернулися з фронту, розповіла кандидат психологічних наук і психологиня-практик Марина Діденко в коментарі телеканалу I-UA.tv.

Адаптація після фронту

«Ми не можемо дати універсальних порад, тому що кожна людина індивідуальна, кожна людина переживає свій досвід і кожна людина по-різному його сприймає. Тому дві людини, перебуваючи в одній частині, в одному місці, по-різному сприймуть один і той самий досвід, який матиме на них різні наслідки. Усі рекомендації є лише приблизними та лише надають напрямок. А цивільні, уже маючи цей напрямок і знаючи цю близьку людину, інтуїтивно методом спроб і помилок можуть намагатися встановити з нею контакт і взаємодіяти», — зазначила експертка.

Вона наголосила, що людина, яка повертається з бойових дії, змінилася, тому що відбулася зміна контекстів.

«У будь-якому випадку, це не ваш хороший друг, колега чи партнер/партнерка, це інша людина, незнайомець/незнайомка, з якою вам потрібно познайомитися. Людина може приховувати зміни в собі, у першу чергу від себе, і не хотіти їх показувати рідним, тому що підсвідомо буде боятися неприйняття», — пояснила психологиня.

За її словами, перше, що цивільна людина має зробити, — це дати час на адаптацію військового/військової. Вважається, що на це приблизно йде два-три місяці. Необхідно бути поруч, але не ставити багато питань, а більше слухати.

«Пам'ятайте, що людина перебувала в абсолютно іншому просторі, в абсолютно іншій реальності, їй потрібно до цього звикнути. У неї можуть змінитися цінності, інтереси, улюблені страви. І вам до цього треба бути готовими. Давати людині більше часу на відпочинок, вона може дуже втомлюватися», — додала вона.

Також треба пам'ятати, що для людини, яка щойно повернулася з фронту, важливо бути серед свого кола, відвідувати групи підтримки, спілкуватися зі своїми побратимами. Важливо в цей час підтримувати контакти з тими людьми, які пройшли схожий досвід. У такому колі військові можуть почуватися безпечніше.

Посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це важкий психічний стан, прогресуючий на тлі одиничної або повторюваної події, який негативно діє на психічне здоров'я людини.

Діденко розповіла, що не в усіх військових буде посттравматичний стресовий розлад. Дослідження попередніх років показують, що 10−30% людей мають ПТСР, інші — прекрасно адаптуються за певний час.

«Такий діагноз може поставити лише лікар. Тому якщо ви бачите, що у вашого близького проявляються відповідні симптоми, це триває понад три місяці, то потрібно звернутися до лікаря. Але важливо не наділяти діагнозами всіх військових», — наголосила вона.

Симптоми ПТСР здатні проявитися через кілька місяців після травми. Це:

• неприємні події, відтворені в уяві людини (зокрема, у сновидіннях);
• прагнення уникати того, що нагадує про травму;
• підвищені тривожність та емоційне збудження, постійна настороженість, підозрілість.

Додаткові ознаки ПТСР:

• гнів і дратівливість;
• почуття провини, сорому або самозвинувачення;
• зловживання алкоголем чи наркотиками;
• почуття недовіри та зради, а також «несправедливості долі»;
• депресія та почуття безвиході;
• суїцидальні думки;
• відчуття відчуженості;
• фізичні болі;
• поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння;
• здригання при дзвінках, оплесках та інших буденних звуках;
• нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми.

«У людини може бути багато напруги всередині, може бути багато емоцій. Необхідно знати, що вона може гостро реагувати на різні події. У цей момент важливо не сперечатися з людиною, не перебивати та не вступати в конфлікти», — сказала експертка.

Окрім цього, Діденко дала ще кілька порад, як взаємодіяти з військовими:

1. Не питати «чи ти вбивав/вбивала?». Це некоректне питання.
2. Пробувати нові форми взаємодії.
3. Не героїзувати.
4. Дати людині знати, що вона має право відмовитися відповідати на питання чи щось робити.
5. Не інвалідизувати.
6. Дякувати та вшановувати.