Живописна сповідь Тараса Кравченка

Основним завданням проєкту — «Очима в сучасний театр» є дослідження театру сьогодення, його головних тем, ідей та методики сучасних майстрів. Виставки цього проєкту розглядають роботу режисерів та художників, які висвітлюють своє бачення театрального процесу зсередини та ззовні.

Завідувачка Музею Марії Заньковецької Лілія Волошина наголосила на тому, що цього дня відбувається не лише відкриття виставки, а й професійне свято — Міжнародний день музеїв, запросила всіх присутніх на численні лекції і виставки, що тут відбуваються.

Куратор проєкту «Очима в сучасний театр» Аліна Луцюк зазначила, що серія виставок, які відбуваються в музеї, є поєднанням минуло та сучасного. Минуле презентоване експозицією музею, яка розповідає про витоки українського театру і Марію Заньковецьку. А виставки, що відбуваються на першому поверсі, ведуть мову про театр сучасний. Запрошують сюди режисерів, драматургів, художників. Також пані Аліна представила інтерв’ю з молодими режисерами Анною Турло й Орестом Пастухом з театру «Золоті ворота» та Аліною Чеушовою з театрально-естрадної студії «Теларі», які розказали про своє бачення, яким має бути сучасний український театр. Після цього передали слово Тарасу Кравченку.

— З одного боку ви бачите радість буття, теплі почуття, емоції, а з іншого — безодню страху, — розповів митець. — Саме контраст світлих та темних почуттів є ідеєю робіт на цих стінах.

Перед собою я поставив завдання побачити, відчути та врешті-решт зрозуміти емоції та почуття. І, головне, втілити їх засобами живопису. Основним моїм інструментом є коди. Тут ви побачите не пастельні тони, а відверті кольори. Ці дослідження можна було почати лише подолавши в собі традиції та скромність. Це не натурник, якого треба зобразити засобами реалістичного живопису. Предметне зображення невловиме як метелик. Тут треба працювати швидко і впевнено. Жодна з цих робіт не вимучувалася місяцями. Я створював швидко та безжалісно — висвітлюючи саму суть.

У театрі легко отримати натхнення, матеріал для роздумів. Я б назвав театр симбіозом усіх видів мистецтва. Головне, що я хочу сказати, у будь-яких ситуаціях не впадайте в анабіоз. Мистецтво, творчість, самовираження — це те, що прагне врятувати людину від смерті.

Уважний глядач помітить сумні роботи з похмурими символами. Та я хочу спитати: «Хіба кожен з нас без гріха?» Я також роблю помилки. Але творчість здатна витягнути того, хто стоїть на межі і, навіть того, хто цю межу вже перейшов. Все це прагну донести своїми роботами…

Відома українська журналістка, шістдесятниця Маргарита Довгань розповіла, що Тарас Кравченко належить до відомої мистецької родини. Вона знає вірші його прадіда, а дід Тараса був другом сім’ї Довганів. Це відомий український скульптор В’ячеслав Клоков. Добре відомий їй і розкішний, ліричний живопис Тарасової мами. А тепер прийшла черга представити свої роботи і молодому митцю.

Пані Рита зізналася, що їй було приємно почути думку, що мистецтво це та сила, яка повертає людину до життя. Роботи Тараса це сповіді про стан його душі у певні часи. А з однієї з картин можна побачити світло — насичене життям і енергією.

Під час відкриття виставки всі гості могли насолодитися концертом класичної музики, який подарував молодий музикант Олександр Свірський, який теж є представником творчої родини.