Анатолій Марчук: «Під час жорстокої війни створюємо нові осередки культури!»

— Як виникла ідея створення Макарівської картинної галереї?

— У великій Київській області донедавна було 25 районів і лише 5 картинних галерей. Коли їздив Європою, то мене вразило, що такі галереї там створюються навіть у маленьких селах, який там у людей високий рівень культури. Я перейнявся і захопився цією темою — чому так багато галерей, приміром, у Німеччині і так мало на Київщині.

Прийшов з пропозиціями до керівництва Макарівського району. Тоді район очолювали педагоги і мені було легко з ними знаходити спільну мову. Мою ідею підтримав голова районної державної адміністрації Анатолій Гербут. Особливу ініціативу тоді проявив заступник голови районної ради Анатолій Соломенко, який знайшов приміщення у районному будинку культури для картинної галереї і кошти на ремонт цього приміщення. Відкрили галерею до 80-річчя Макарівського району у 2003 році.

Все почалося з того, що я подарував 80 творів 60-ти відомих українських художників зі своєї власної колекції, які до цього збирав багато років. Потім колекція галереї поповнювалася завдяки картинам, створеним на пленерах «Макарів та околиці». У минулому році виповнилося 15 років цьому пленеру. Важко навіть перерахувати митців з усіє України, які протягом цих років брали у ньому участь. Були й зарубіжні гості. Принагідно хотів би згадати Олександра Іващенка, який тоді був селищним головою Макарова і всі ці роки підтримує наші пленери.

До початку повномасштабної війни галерея нараховувала понад 400 творів, виконаних багатьма авторами. Тут представлені твори видатних українських художників — Георгія Якутовича, Олександра Губарєва, Василя Лопати, Миколи Стратілата, Володимира Куткіна, Андрія Чебикін, Василя Чебаника, Наталії Ніколайчук, Миколи Кочубея та багатьох інших знаних митців. Їхні роботи виконані в різноманітних мистецьких техніках, колекція має великий художній діапазон. Від олійного, темперного та акварельного живопису, малюнку та літографії до шовкодруку, лінориту, ксилографії, монотипії, та офорту. Скульптурні твори виконані в бронзі, дереві, пісковику, вапняку, граніті, базальті, гіпсі, кераміці.

Експозиція галереї розпочиналася з графічного портрета Святителя Димитрія Ростовського (Дмитра Тупала), виконаного відомим українським графіком та каліграфом, заслуженим діячем мистецтв України Віталієм Мітченком.

Галерею також прикрашали графічні і скульптурні портрети Героя України, народного артиста Анатолія Паламаренка, створені Анатолієм Марчуком та скульптором Олександром Мацюком, відомого композитора Віктора Степурка (твір А. Марчука). Образ самого засновника галереї відтворив у бронзі Володимир Щур.

Завдяки місцевим меценатам були видані два мистецькі альбоми-каталоги — «Художники Макарівщини» (2003) та «Макарівська картинна галерея» (2008), що зберігаються в бібліотеках Макарівщини і всієї України.

Макарівська картинна галерея була занесена до багатьох туристичних довідників та енциклопедичних видань, зокрема, до 18-го тому «Енциклопедії сучасної України.

Новий мистецький заклад швидко став популярним осередком культурного життя району. У галереї регулярно проводилися художні виставки, заняття з учнями дитячої школи мистецтв, круглі столи та інші заходи.

Окрім колекції картин в галереї збиралася мистецька бібліотека, впорядковувалася бібліографія та наочні матеріали.

Галерею відвідували поважні гості з Польщі, Німеччини, Франції, Великобританії, Австрії, Болгарії, Канади, США, Австралії. Свої враження у книзі відгуків залишили третій президент України Віктор Ющенко, народні артисти Ніна Матвієнко, Богдан Бенюк, Олександр Трофімчук, Людмила Маковецька, Володимир Лукашев, заслужений діяч мистецтв, поет-пісняр Микола Луків, відомий громадський діяч, шевченкознавець Ігор Ліховий, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, представники керівництва Національної спілки художників України.

Нещодавно Макарівська картинна галерея відзначила своє двадцятиліття, для галереї це поважний вік. Хочу наголосити, що це не комерційна галерея, і картин з експозиції ми не продаємо. Насправді некомерційних галерей в Україні обмаль.

— На жаль не оминула галерею жорстока війна.

— У Макарові були криваві бої. Два снаряди потрапили у приміщення, де знаходилася галерея. Над будинком культури згорів дах. Деякі картини було знищено, але нам вдалося зберегти основну частину колекції, зараз вона знаходиться у безпечному місті. Маю надію, що Макарівська картинна галерея відродиться і буде саме в тому приміщенні, де була до війни. А поки що районний будинок культури потребує капітального ремонту.

Також дуже сподіваюся, що з часом галерея перетвориться на Державний музей образотворчого мистецтва. До речі, багато мистецьких галерей, приміром, всесвітньовідомий Лувр у Парижі, а також Національний художній музей України, Національний музей «Київська картинна галерея» та Музей Ханенків починалися саме з приватних збірок.

— Макарівська картинна галерея була лише початком.

— Загалом я вже встиг заснувати три картинні галереї. Вже через п’ять років з’явилася Колонщинська картинна галерея у селі Колонщина тодішнього Макарівського, району. З такою пропозицією я тоді звернувся до Юлії Пелишок, яка була сільським головою. Вона з радістю відгукнулася на мою ідею. Галерея знаходиться на третьому поверсі сільської школи, в її колекції близько 100 картин.

— А як з’явилася галерея у Фастові?

— Після адмінітративно-територіальної реформи перестав існувати Макарівський район, а моє рідне село Козичанка, де знаходиться Будинок творчості «Садиба Анатолія Марчука», стало частиною Фастівського району. Подумав, а що я можу зробити корисного для цього району.

У вересні 2022 року у Фастівському державному краєзнавчому музею відкрилася моя велика персональна виставка, на якій я представив біля ста своїх полотен з серій «Пам'ятки архітектури, виконані в техніці офорту», «Земля із небом гомонить» (акварель, пастель) та олійні роботи. Виставка тривала протягом півтора місяця, на переконання багатьох відвідувачів, вона стала помітною подією у культурно-мистецькому житті не лише Фастівського району, а й усієї Київщини.

Також за моєї ініціативи у 2022 році у Фастові вперше провели професійний живописний пленер, в якому взяло участь десять художників з усієї України. Серед них — Філіп Чорнобров, Сергій Позняк, Костянтин Чернявський та інші. Краще зі створеного під час пленеру вони подарували цьому місту.

На початку минулого року відбулося ще одна знакова подія — відкриття нового мистецького осередку, Фастівської картинної галереї. Того дня я подарував громаді Фастова 30 творів з власної колекції. На сьогодні збірка нараховує більше 50 картин.

Вже відбулося два пленери «Фастів живописний», а створені на них роботи увійшли до нової колекції. Будемо робити все для того, аби цього року відбувся третій пленер у Фастові, за підтримки міського голови Михайла Нетяжука.

Тепер у галереї представлені твори як знаних і заслужених українських художників, а саме: Ігоря Мельничука, Сергія Позняка, Олександра Ольхова, Івана Красного та Тетяни Красної, Василя Федорука, Людмили Мітченко, Філіпа Чорноброва, Олександра Рожкова, Олександра Назаренка, Олександра Морозова, Василя Копайгоренка, Анатолія Буртового, Леоніда Маадира та Анатолія Марчука, так і митців молодшого покоління Марії та Сергія Полякових, Анни Миронової, Світлани Грамм, Святослава Базюка, Марини Ольхової та Інни Пантелеймоної.

Принагідно хотів би подякувати голові Національної спілки художників України Костянтину Чернявському за підтримку моїх мистецьких проєктів та допомогу, щодо створення нової галереї. Також вдячний всім, хто долучився до цієї справи.

До речі, Фастівська картинна галерея перша в Україні, яка була заснована з початку повномасштабного вторгнення. Про це мені повідомили журналісти одного з телевізійних каналів. Цей факт став відкриттям. Я зателефонував Костянтину Чернявському і він підтвердив цю інформацію. Саме під час кривавої війни з російським агресором, який нищить наші музеї, галереї, бібліотеки, школи, намагається знищити українську ідентичність, мову, нашу націю загалом, ми відроджуємо, відновлюємо, створюємо нові осередки культури.

— Хотілося б привітати Вас з присвоєнням почесного звання Народний художник України. А що Ви можете відповісти тим, хто вважає творчі спілки і різноманітні звання пережитком радянського минулого?

— За двадцять років я зі своїми, виставками об’їздив мало не всю Європу. Там творчі спілки є в кожній країні. Також є різноманітні звання, нагороди, відзначення митців.

Національна спілка художників України — це на сьогодні громадська організація, яка всім чим може підтримує професійних художників нашої країни. Це організація та проведення всеукраїнських художніх виставок, надання майстерень, творче спілкування.

Також сьогодні Спілка активно допомагає Збройним Силам України, проводить аукціони, а всі зароблені на них кошти йдуть на потреби нашої армії. Нещодавно відбулася виставка «Художники на захисті України», на якій представлені роботи художників, які захищають країну і які загинули на фронті. Я до цієї виставки намалював портрет Героя України Дмитра Коцюбайла (позивний «Да Вінчі»). Отож, НСХУ, сьогодні працює на Перемогу!

А якщо говорити про звання, то це визнання держави за визначні заслуги перед Україною.

— А що можете сказати щодо творчих планів?

— Продовжую працювати над серіями «Шляхами Тараса», «Святині Києва в офортах та малюнках Анатолія Марчука», «Квіти України — квіти Перемоги». Маю багато й інших планів. Дай Боже втілити їх у життя!