Тривожні видіння з чорних дзеркал

-

Звернення до стрічки, дійсно, розширило горизонти бачення.

За останнє десятиріччя симбіотичні технології докорінно змінили наше життя, перш ніж ми встигли схаменутися й засумніватися в них. У кожній оселі, на кожному столі, в кожній долоні — плазмовий телевізор, монітор комп’ютера, дисплей смартфону, наче чорне дзеркало нашого індивідуального і колективного існування в ХХІ столітті. Наш зв’язок з реальністю міняється. Ми поклали на вівтар «Google» і «Apple», котрим вклоняємось. «Facebook"-алгоритми знають про нас більше, аніж власні батьки. Особисте і професійне життя перетворилося на реаліті-шоу, за подіями якого можна стежити on-line в соціальних мережах.

Ось один з героїв «Чорного дзеркала», відомий політик, прагне підвищити свій рейтинг, ось група молодиків бажає, розважаючись, заробити купу грошей, ось ревнивий чоловік шукає доказів невірності дружини… Й способи дій для цього обирають відповідні — з використанням новітніх технологій. Але кожному слід пам’ятати: не варто сліпо спокушатися досягненнями прогресу. Платня за уявну легкість, швидкість і ефективність вирішення проблем нерідко стає несумірною. Новий спосіб життя людства веде до зламу техніко-гуманітарних балансів усієї цивілізації, що мало розуміють і на що ще менше впливають самі учасники процесу.

Як слушно зауважив один з інтернет-коментаторів серіалу, «Дія відбувається у світі, де оцінки користувачів у соціальних мережах („лайки“, „п'ятірки“ і т.ін.) набули юридичного значення. Завдяки технологіям доповненої реальності люди мають змогу у безперервному режимі бачити соціальні профілі одне одного і виставляти оцінки за будь-який вчинок. При цьому кожна особа позиціонується згідно зі своєю усередненою оцінкою: тим, чий статус менший 3,0, може бути заборонений доступ у певні громадські місця, „двійки“ вважаються соціопатами, „одинички“ — маніяками, а люди зі статусом 4,5 і вище, як найбільш цінні члени суспільства, користуються різноманітними пільгами і привілеями».

Хто б міг подумати, що сюжетні лінії «фантастичного» фільму, зйомки якого розпочалися ще в 2010 році і тривають понині, несподівано чітко впишуться у цілком реальне сьогодення?

Так, заповідомленнямизарубіжної преси, наприкінці 2016 року стало відомо, що керівництво Китаю планує впровадити єдину систему рейтингів для громадян цієї найбільшої у світі країни. До 2020 року уряд Піднебесної розраховує побудувати відповідну загальнонаціональну базу даних, ресурси якої дозволятимуть визначати, хто й як віддано слідує ідеям і настановам Компартії КНР, а хто нехтує «лінією партії». В результаті, свій «індекс благонадійності» отримає кожен китаєць.

Передбачається, що необхідні дані автоматично зчитуватимуться під час безпосередніх дій громадян з використанням інтернету, смартфонів та з інших джерел (національних і міжнародних електронних систем), коли тільки особу можна ідентифікувати.

Аналізу й оцінці підлягатимуть такі сфери і аспекти, як споживання, кредитування, ставлення до державних і правоохоронних органів, поведінка на автодорогах, у громадських місцях, позиціонування в соцмережах, стосунки з колегами, повсякденно-побутове життя тощо. Фактично, влада має намір слідкувати за кожним «лайком» і дописом у мережі.

Судячи з усього, творці рейтингу прагнуть, аби продуковані ними оцінки істотно впливали на становище громадян в суспільстві.

Так, власники високих балів зможуть претендувати на відповідальну й краще оплачувану роботу, зокрема, в держсекторі; отримають право на пересування літаками і сучасними швидкісними потягами, доступ до дорогих готелів, закордонних екскурсійних послуг; їм буде дозволено влаштовувати дітей на навчання у престижні школи і ВНЗи; вони матимуть переваги в частині державних соціальних гарантій за віком, станом здоров’я тощо.

Аутсайдери ж, навпаки, матимуть звужений доступ до благ і прав. Так, особи з низьким рейтингом і неочевидною лояльністю можуть не отримати кредит у банку чи дозвіл на закордонну поїздку, зазнати обмежень у ряді ключових сфер. Приміром, лікарі і вчителі здобудуть бажані оцінки залежно від їх досягнень в роботі, частоти заохочень, доган, звільнень — все це враховуватиметься при подальшому просуванні по службі. Суддя, чиновник, бухгалтер, журналіст, отримавши низькі персональні індекси, не зможуть стати директорами чи влаштуватися в крупних урядових структурах. Такий підхід зумовлений офіційною установкою, що робота цих людей впливає на суспільну думку і апріорі не може бути пов’язана з отриманням особистої вигоди.

Поряд з цим, відзначається, що пересічного китайця не здивуєш рейтинговою системою, в ряді передових провінцій і міст КНР вони існують досить давно. Так, на офіційному міському порталі Шанхаю оприлюднений перелік провин, за які жителі мегаполісу понижуються в рейтингу, кожен громадянин може переглянути свої і чужі позиції в ньому. Видалити будь-який запис із особистого профайлу особи — неможливо.

Наразі немає вичерпних даних, за якими критеріями формуватиметься тотальний китайський рейтинг, хто розроблятиме єдину систему, яке відомство акумулюватиме інформацію. Очікувано, одна із державних ІТ-компаній здобуде право на збір інформації і створення алгоритму.

Окрім того, владі доведеться агрегувати дані всіх державних відомств із кожної провінції КНР. Це може потягти за собою системні проблеми, адже регіональні ланки збору і зберігання інформації не є уніфікованими; також, якщо кредитні борги чи кримінально-адміністративні правопорушення громадян відстежити просто, то з ідеологічними і моральними проступками — більш кепсько.

На думку оглядачів, для цього знадобляться послуги інформаторів: в анонсах щодо введення системи національного рейтингу йдеться, що громадяни заохочуватимуться до ініціативних повідомлень про певні порушення чи випадки зневіри, зневаги стосовно політики держави.

Слабким місцем глобального задуму лишається інтегрування в систему районів з недорозвиненою мережевою інфраструктурою. В Китаї поширення інтернету все ще украй нерівномірне: за даними моніторингової організації Freedom on the Net, доступ до мережі мають не більше половини громадян Піднебесної. Тож у 2020 році цілі провінції в очах електронно-наглядової системи можуть стати білими плямами з «недостовірними» рейтингами — їх бо пересічні мешканці навряд коли мали свої кредитні історії та переймалися питаннями свободи слова чи масових зібрань.

Втім, і державно-політичне керівництво КНР вони цікавитимуть найменше, з точки зору чинення перешкод обраній стратегії. Найбільш активні зони, прошарки і сили суспільства таки будуть накриті невидимою пеленою «шовкового» тоталітаризму.

Співвідносячи вищезазначене перше (серіал «Чорне дзеркало») з описаним другим (специфічний досвід Китаю), розумієш: чинна українська влада не така вже вайлувато-примітивна, як іноді вдає, і вживає цілеспрямованих і аж ніяк не фантастичних заходів для забезпечення самозбереження.

Тривожні сигнали та видіння, щодня напряму й опосередковано отримувані з чорних дзеркал мільйонів українців, спонукають владців беззастережно копіювати вже придумані кимось форми і методи, завдяки яким ці самі магічні пристрої у руках кожного стають його ж персональним соглядатаєм, зрадником і прокурором-обвинувачувачем.

Кажучи про свою демократичність, ця сама влада по суті бере активну участь у глобальних проектах закабалення Духу, цинічно експлуатує найкращі досягнення людського Розуму для недопущення найповнішої самореалізації Людини, як подоби Божої.

Тож, схоже, прохолодний чорно-виблискуючий екран комп’ютера чи ґаджету — це є одне з сьогоднішніх втілень живого слова Божого, гострішого за меч обосічний: «Бо слово Боже живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного: проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому ж дамо звіт!» (Євр.4:12−13).

Не дати скористатися цим Словом безбожникам, які розділяють і дурять цілі народи, — значить спастися.