Передноворічне Друзям

Коли обсядемо гуртом святковий стіл,

Білявою накритий скатертиной,

Під захистом родинних теплих крил

Згадаймо рік, прожитий Батьківщиной.

Чи не найзліший біль — то у безсиллі

Не втамувати горя й сліз людських…

Вона ж чоло втирала породіллі,

Прийнявши її сина до своїх.

Її дбайливі, трепетнії руки

Із поля бою, з-під розривів мін

Бійців тягнули попри люті муки,

Життя даруючи тим хлопцям навзамін.

Під дзвін церков, під суголос майданів

Вона сміялась в очі ворогам!

А найлютіші — ті, що у кайдани

Вітчизну взяли по рукам-ногам.

Неситі, безсоромні і безжальні

Правителі, мов миші, розвелись.

Все граються із золотом на шальках —

Була ж вже Коліївщина колись.

Сьогодні — боротьба за Україну.

За нашу Правду, Волю, Небокрай.

І кожен, хто живе в такую днину —

Святу для себе справу обирай!

Голодоморно-геноцидна наша Земле!

Твій хліб черствий, і сіль твоя гірка…

Допоки ж гостро й болісно, по стернах,

Твій піший шлях Христовий протіка?

Одна на всіх, і всім тебе замало:

І світові, і нам, і ворогам.

Та скільки б горя над тобою не витало,

Ти щастя випромінюєш — крізь злам!

В єднанні сила і в звитягах без упину.

Здолаєм підступи, жадобу і журбу.

Догори келихи за нашу Батьківщину!

Ми любим гаряче лише Тебе, одну!

30 грудня 2016 р.

Дмитро Шеберстов, Національна Асамблея України