Люди — гуманні істоти чи хижаки?

Спочатку кілька слів про сюжет. Дві високорозвинені істоти — бортовий лікар і представниця інопланетної раси Глайя залишаються зачиненими у герметичному приміщенні космічного корабля, на якому внаслідок потужного вибуху сталася аварія. Крім них ніхто не вижив, але чи дійсно поталанило цим істотам, адже корабель став непридатним для використання, а кисню залишилося лише на кілька годин.

Рятуючи своє життя їм доведеться похитнути банальні уявлення про добро і зло. Представниця інопланетного розумного життя розповідає лікарю епос свого народу, потім вони починають порівнювати його з епосом людей, яких тут називають зграйними хижаками, і з епосом диких павуків Волгли — хижаків-одинаків. Напевне не варто переказувати до чого в підсумки привело це порівняння, а всім, хто зацікавився, варто переглянути саму виставу.

Однак, варто зазначити, що вийшло досить незвично і, головне, змушує замислитися, чи настільки ми людяні, наскільки хочемо себе такими бачити, чи нам ще варто багато чого дізнатися про себе і про людство.

Сам автор вважає людину стадною твариною. Він ставить під сумнів твердження, що людство вже давно перетнуло тваринний спосіб життя і нині, у своїй життєдіяльності користується принципами розуму і гуманізму, а не інстинкту. Зі слів героїв твору можна зробити висновок, що насправді нічого розумного, а тим більше гуманного в образі життя людини немає. А будь-яка наша дія керується саме хижацьким інстинктом. Якщо ж почати розбирати людські «розумні» вчинки з точки зору представника цивілізації не хижаків, то від цього можна жахнутися.

Звичайно у більшості глядачів така філософія викликає спротив. Напевне на це й було розраховане оповідання, а потім вистава «Епос хижака». Адже саме такі провокації викликають глядацький інтерес.

Однак у людства залишається надія. «З часом ви поборете хижацькі інстинкти. Почни з себе. Перестань ображатися. Перестань змагатися. Перестань перемагати і торгувати», — говорить представниця іншої цивілізації людині.

Багатьом нова вистава допоможе подивитися на себе з боку, а можливо навіть з середини. Хоча напевне її творці дещо згустили фарби, але нова робота Молодого театру не може не вразити.

Досить цікаво було бачити акторів театру Анатолія Петрова і Анну Бащеву у доволі незвичних для них образах. Вистава допомогла по новому побачити грані таланту цих самобутніх виконавців. Не дивлячись на всю умовність того, що відбувається на сцені, завдяки їхніх майстерній грі починаєш перейматися переживаннями персонажів і ніби сам опиняєшся з ними на космічному кораблі.

Зрозуміти героїв допомагають їхні пластичні рухи (хореографія Ніни Колеснікової), які часом стають більш промовистими ніж слова. Художник-постановник Лариса Чернова досить вдало створила костюми, особливо інопланетянки Глайї.

Напевне багато хто буде в захопленні від вистави «Епос хижака», в якогось вона викличе протилежний ефект. Але напевне мало кого залишить байдужим. Саме такі провокативні вистави найбільш до вподоби молодому глядачеві.

Фото із соціальних мереж