Відкрити свого Шевченка

Проект побудований на новому трактуванні віршів Тараса Шевченка в сучасній музиці. Робота над створенням пісень тривала протягом трьох років, а перевірку на «міцність» вони проходили перед різними аудиторіями — від концертів для воїнів у зоні АТО до презентацій програми в Англії, Литві, Німеччині та Канаді.

Минулого року програму представили в Краматорську, Сєверодонецьку, Івано-Франківську, Львові, Луцьку, Запоріжжі, Тернополі, Харкові, Одесі, Ужгороді, Чернівцях та Хмельницькому. У кожному місті концерти відбувалися з іншими оркестрами, отож у проекті вже задіяли понад 1000 музикантів.

Програма складається з тринадцяти композицій, авторами музики яких є Леся Тельнюк. Всесвітньо відомий Валентин Сильвестров свою композицію «Садок вишневий…» подарував сестрам і її виконання викликали овації в залі.

«Закінчився рік святкування ювілею Тараса Шевченка і він зник з театральних афіш Києва. Сьогодні твори Шевченка в Україні мають меншу сценічну біографію, ніж твори, скажімо, Шекспіра, це, звичайно, не природний стан речей. Я хотів, щоб Кобзар знову повернувся на столичну сцену і зазвучав по-сучасному.

Минулого року в Івано-Франківську наш театр проводив фестиваль «Карпатський простір». Саме тоді остаточно сформувався задум провести такий концерт у Національній опереті України, яка радо береться за будь-який цікавий музичний проект. Це прекрасна школа для нашого оркестру і всього колективу", — зазначив перед початком концерту художній керівник Київського національного академічного театру оперети, народний артист України Богдан Струтинський.

«Цю програму створювали протягом трьох років, за цей змінилася наша держава, змінилися ми. Сподіваємося, що під час концерту кожен глядач відкриє свого Шевченка, що цей проект торкнеться душі і серця кожного присутнього в залі», — наголосила заслужена артистка України Леся Тельнюк.

«Вперше ми представляємо цю програму в Києві і вперше вона звучить на такій великій сцені. Це буде концерт очима жінки. Я б навіть сказала очима жінки, яка могла б його полюбити, бути соратницею, або подругою, або дружиною. По-моєму, у світі це перша жіноча інтерпретація Шевченка. Леся — жінка-композитор. І вона читала Шевченка не як побратима, не як воїна-однодумця, а все-таки вони вичитувала його загадку», — підкреслила заслужена артистка України Галина Тельнюк.

Також сестри зізналися, що проект «Наш Шевченко» — не данина моді. Вони просто вже визріли для того, аби заспівати поезію Тараса Шевченка.

Кожна з представлених пісень має свою історію. Розпочинався проект із пісні «Все упованіє моє…», що є молитвою до Діви Марії. Напевне, важко знайти людину, яка хоча б один раз у житті не сказала «Господи, помилуй». Ця пісня — молитва за тих, хто живий, і тих, кого вже немає разом і нами. Молитва за тих, хто віддав своє життя, аби ми могли жити і любити.

Пісня «І мертвим, і живим…» створена за 10 днів до того, як 20 лютого 2014 року на Майдані почали стріляти в мирних людей. Ці Шевченкові слова звучать передчуттями на роки і десятиліття. Лиш треба пам’ятати, що недолюдки завжди є і вони готові стріляти.

Справжнім відкриттям для сестер Тельнюк стала Тарасова поезія «Росли укупочці…» Шевченко, хоча й не мав родини, але знав формулу людського щастя. Цю пісню виконавиці присвятили закоханим.

Свій вірш «Поставлю хату…» Шевченко написав незадовго до смерті, після того, як його зрадила жінка, яку він кохав. Але в нього залишилася віра в любов.

Досить цікава історія пісні «Садок вишневий…» Відомий український композитор Валентин Сильвестров написав цикл хорових камерних творів на слова Тараса Шевченка. Леся та Галина побували на концерті Муніципального камерного хору «Київ», який виконував ці твори. Після концерту мали спілкування з композитором. Після цього пан Валентин подарував сестрам ноти до поезії «Садок вишневий…» Як виявилося, свій твір В. Сильвестров присвятив їм.

Було під час концерту і чимало сюрпризів. Як згадали виконавиці, їх виховували на піснях видатного українського композитора Володимира Івасюка.

Завдяки йому вони полюбили українське слово. Батько композитора Михайло Івасюк дуже хотів, щоб вони внесли до свого репертуару твори Володимира. І цього вечора прозвучала пісня «Я піду в далекі гори». Згадали виконавиці і дуже популярне свого часу тріо Мареничів, виконавши пісню з їхнього репертуару «Тиша навкруги» на слова і музику О. Богачука. Воїнам, які боронять нашу свободу на східних кордонах України, присвятили пісенні твори «Вір мені» та «Повертайся живим». А завершальним акордом концерту стала пісня на слова Оксани Забужко «Рядок автобіографії», що стала символом невмирущості українського духу.