Мауглі від Карпенка-Карого

Кожна нова вистава Київського академічного Молодого театру, це творчий експеримент. І експериментують не лише молоді режисері, але й досвідчені та знані митці. Нещодавно художній керівник театру Андрій Білоус поставив тут виставу «Homo ferus» за творами Івана Карпенка-Карого.

Це вже не перше звернення Білоуса до творчості класика української літератури. Його вистава «Зачарований» за однією з найкращих українських п’єс про кохання знайшла свого глядача і напевне надовго увійшла до репертуару театру. А днями ім’я Івана Карпенка-Карого знову з’явилося в театральній афіші.

В основу вистави «Homo ferus» покладені відомі п’єси «Сто тисяч» і «Наймичка», а головний персонаж, є водночас Герасимом Калиткою і Цокулем. До того ж події відбуваються у наш час. Напевне це було зроблено свідомо, аби показати, що проблеми, порушені понад сто років тому, не втратили своєї актуальності й до сьогодні.

Але насправді новаторство нової постановки з цього лише починається. Адже у режисерському трактування Харитина це українська дівчина, яку змалечку виховала собача зграя. Її мати померла, а батька вона ніколи не бачила. Згодом дівчинка опинилася серед звичайних людей і почала пізнавати їхнє життя.

Під час перегляду вистави мимоволі згадується відоме прислів’я: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше подобаються собаки». Адже здавалось би цивілізований світ людей насправді виявляється більш жорстоким і цинічним, ніж тваринний. Харитині доводиться пройти на своєму невеликому життєвому шляху чимало важких випробувань, які привели до фіналу, відомого всім з твору Івана Карпенка-Карого.

Однак за будь-яке заподіяне зло рано чи пізно настає відплата. І покарання нерідко буває таким, що живі починають заздрити мертвим. Саме так сталося з головним героєм. А друга сюжетна лінія лише підсилює цю думку, адже Цокуль-Калитка не лише покараний морально, а ще й втратив чимало грошей через свою непомірну жадібність.

Режисер та актори Молодого театру досліджують такі вічні поняття як віра, кохання, ненависть і зрада. Розмірковують над питанням що таке людина, але не дають на нього прямої відповіді, а пропонують це зробити глядачеві.

Ернест Ощипок, Віталій Бобух, Руслана Петрякова, Катерина Солонікова, Олександра Городецька, Орест Пасічник, Максим Зіневич, Мішіко Кобалія, Дарія Усупова, Денис Хомич, Дмитро Третьяков та Іван Потапов створюють акторський ансамбль, гармонійно доповнюючи гру один одного. Але напевне найбільше запам’ятовується Дар’я Грачова, яка виконує роль Харитини. Пластичні рухи молодої актриси просто вражають. Складається враження, що на сцені людина, яка дійсно не один рік провела в собачій зграї.

Впадає в око цікава сценографія, створена заслуженим діячом мистецтв України Борисом Орловим. Перед глядачами сучасне українське село з усіма його деталями. Завдяки такій достовірності складається враження, наче мимоволі стаєш учасником реальних подій.

Не факт, що нова вистава сподобається тим, хто звик до традиційного театру. Але кому цікаве новаторство та творчі експерименти зможе зробити для себе багато відкриттів. А найбільше до душі спектакль напевне припаде до душі молоді, яка є головним глядачем Молодого театру.

Фото надані театром