Подорожуючи оповіданнями Чехова
Вистави за дотепними оповіданнями Антона Чехова користуються популярністю в усьому світі. Люблять їх і українські глядачі. Нещодавно на Новій сцені Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки народний артист України Кирило Кашліков поставив виставу «Хороші люди…», за творами Антона Павловича, створеними у 80-ті роки ХІХ століття.
— Наш театр багато разів звертався до Чехова… На різних сценах… Антон Павлович і в житті, і в творчості дуже хотів, щоб людина стала кращою, чистішою, більш душевною. Для нас епіграфом до всього Чехова стали його слова: «В людині все повинно бути прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки…» Заради цього сьогодні ми знову звернулися до Чехова, — розповів художній керівник театру, лауреат Шевченківської премії Михайло Резнікович.
А як зізнався режисер-постановник: «Вистава „Хороші люди…“ — це продовження подорожі у світ творів Антона Павловича Чехова. Його твори настільки реалістичні і пізнавані, що в якийсь момент починаєш замислюватися: це „про них“ чи „про нас“? „Хороші люди…“ — це феєрверк емоцій. Чеховський „сміх крізь сльози“ і череда неймовірних подій».
Нова вистава є своєрідним продовженням спектаклю за творами Чехова «Дрібниці життя» і також складається з кількох окремих епізодів. Разом з Антоном Павловичем її творці дають відповідь на питання чи можна жити разом, якщо немає почуттів, на що ладен батько, аби видати заміж одну зі своїх семи дочок, що робитимуть три мандрівні актори, коли знайдуть скарб, як реагувати, якщо ти тобі на поріг хтось підкинув немовля.
Заслуговує на високу оцінку режисерський задум, сценографія, костюми, хореографія, і, насамперед, талановита гра акторів. Вразив своєю грою Петро Сова, його персонажу віриш з перших хвилин і співчуваєш весь час, поки він перебуває на сцені. Петро не так давно служить у театрі, але кожна його нова робота — свідчення творчого зростання артиста. Хоча в Олени Нещерет і невелика роль, але вона надовго запам’ятовується. Переконливими були Володимир Осадчий та Юрій Дяк, щира гра яких викликала в глядачів добру посмішку. Зачепила за живе та не залишила глядачів байдужими талановита гра Марії Гончарової: її героїня-сирота по-особливому чуттєва, закохана і така нещасна… Чудово зіграли свої ролі Олександр Валюк, Віталій Овчаров та Максим Нікітін, останній, до того ж, віртуозно грав на роялі. Яскраві жіночі образи створили Катерина Старюченко, Діна Андрійчук, Ірина Бучко, Владислава Коровай та Гелена Сергутіна. Окремо хотілось би відзначити невеликий оркестр та чудові пісні у виконанні Кирила Прокопчука, Євгенії Гричененко, Альони Вечірко та Ольги Узун.
Чимало цитат з творів Чехова, вже стали крилатими. Серед таких перлів: «Хорошій людині буває соромно навіть перед собакою»; «Закоханість показує людині, якою вона повинна бути»; «У сімейному житті головне — терпіння… Кохання тривати довго не може»; «Брудна муха може замазати всю стіну, а маленький брудненький вчинок може зіпсувати всю справу»; «Дійти до переконань ви можете лише шляхом особистого досвіду і страждань»; «Якщо боїтесь самотності, то не одружуйтесь». Непевне тому ім’я цього митця в афіші театру — це вже половина успіху. А якщо за справу беруться талановиті митці, то вистава може збирати аншлаги протягом багатьох років. Чого й бажаємо «Хорошим людям».
