Що приховують маски?

— Вперше Ігор Стравінський на сцені Львівської національної опери, вперше поєднання двох балетів, вперше сучасна модерна хореографія у постановці італійського хореографа. Це український прорив у сучасній хореографії, — наголосив художній-керівник театру Василь Вовкун.

— Артисти балету працюють у стилі модерн для публіки. Думаю, що для глядачів буде цікаво побачити ці два балети, об’єднані в одному спектаклі, — розповів балетмейстер-постановник Марчелло Алджері. — У «Пульчинеллі» мова йде про маску, швидше внутрішню, людську маску, ніж зовнішню. Ця маска знімається у «Весні священній», де правдива людина оспівується з її почуттями, які панують у реальному житті.

— Емоції перевищують всі норми, які можуть бути, — зізналася солістка балету Ярина Котис. — Для мене це дуже цікава робота. Ті, хто сидять в залі, зможуть перевтілюватися в кожну картину, кожну ситуацію, що відбувається на сцені. Сподіваємось, що глядачам сподобається.

— Це вистава, на яку варто прийти вже з тієї причини, що кожен глядач, кожна людина тут побачить сама себе, — переконаний провідний соліст балету Сергій Качура.

Прем’єра «Священної весни» відбулася 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських полів у Парижі. Декорації й костюми були створені за ескізами знаменитого художника Миколи Реріха, хореографію здійснив видатний танцівник і хореограф Вацлав Ніжинський. Незважаючи на сузір’я знаменитостей, вистава зазнала провалу. Передовсім через незвичну хореографію й не менш незвичну музичну мову. Проте видатний антрепренер Сергій Дягілєв, який замовляв композиторам музику для балетів так званих «Російських сезонів у Парижі» й любив усе нове, навіть ризиковане, підкреслив: «От це дійсна перемога! Хай собі свистять і біснуються! Побачите наслідки». І справді. За дуже короткий час балет І. Стравінського став одним з найпопулярніших у світі.

Між балетами «Весна священна» (1913) і «Пульчинелла» (1920) — невелика часова дистанція. Однак, вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками зі зверненням до фольклорної тематики, то вже «Пульчинелла» — це перший крок І. Стравінського в напрямку неокласицизму. Композитор писав: «Пульчинелла» був моїм відкриттям минулого, моїм хрещенням, завдяки якому стали можливими всі мої наступні твори". У цих словах автор визначає естетику нового неокласичного напрямку, яка полягала у зверненні до музики та образів давніх епох (від Античності до Романтизму), запозичення чи відтворення в музиці ХХ століття музичних прийомів, здавалось, вже забутого минулого. Звернення до мистецтва давнини ставало для митців своєрідним пошуком духовної опори, особливо після пережитого жаху Першої світової війни. «Неокласичний період» у Стравінського протривав аж 30 років… Балет «Пульчинелла» створений Стравінським на замовлення Сергія Дягілєва, який шукав свіжого сюжету для вистави на свої балетні сезони в Парижі. В Італії він натрапив на оповідь про Пульчинеллу — персонажа традиційної італійської комедії дель арте (так звана «комедія масок», де кожен актор виступав у масці та уособлював певний типаж). В основі сюжету — походеньки Пульчинелли, який закоханий у Памрінеллу, як і його друг Флоріндо — в красуню Пруденцу та Клов’єлло — в Розетту. Молоді люди ревнують, сваряться, миряться, однак все в них щавершується щасливо. Дягілєв вирішив, що цей балет мав би обов’язково йти з автентичною музикою, тобто з епохи бароко. Його вибір упав на Д. Перголезі, автора першої комічної опери «Служниця-пані» та інших композиторів тієї доби. Щоб ця музика звучала більш сучасно, став думати про аранжування. І в 1919 році запропонував це зробити І. Стравінському. Композитор спочатку відмовився, а потім передумав і натхненно взявся за роботу.

Прем’єра балету відбулася 15 травня 1920 року в театрі Ґранд Опера в Парижі. Ескізи костюмів і декорацій створив Пабло Пікассо (що зумовило великий успіх балету), хореографом був Леонід Мясін, диригував Ернст Ансерме.

Вистава «Правда під маскою» стала першим модерновим балетом Львівської національної опери. У фестивалі-премії «Гра» постановка змагалася у номінації «За найкращу хореографічну, балетну, пластичну виставу».