AndriyivskyFest набирає оберти

На великій сцені Київського академічного театру «Колесо» представили виставу «Останній герой суїциду» за п’єсою Неди Нежданої «Самогубство самоти» Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру (м. Сєвєродонецьк). Показ відбувся в рамках Українського формату Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest.

AndriyivskyFest набирає оберти

У рамках цього формату свої вистави щомісяця представляють професійні театри з різних регіонів України. Столичний глядач уже мав змогу побачити роботи театрів з Кропивницького та Львова. А кращу камерну виставу запросять до участі у міжнародній програмі фестивалю в червні 2020 року.

— Дуже приємно, що ми товаришуємо з цим театром, дякую гостям з Луганщини за підтримку українського формату, — наголосила президент фестивалю Ірина Кліщевська. — Цей формат цікавий не тільки тим, хто приїздить на наш фестиваль, а й тим, хто дивиться ці вистави, цікавиться, що діється в інших містах України. Особливо приємно, що на показ вистави завітала автор п’єси, за якою поставлена ця вистава, Неда Неждана…

Дія вистави відбувається на даху висотного будинку — містичному місці, де приймають доленосні рішення, та звичайний прихисток для котячих побачень. Зраджена жінка збирається вчинити самогубство. На перешкоді раптово стає незнайомець. Безрадісна атмосфера самотності карколомно перетворюється на детектив, фарс, фантастику, мелодраму…

Як зізналася Неда Неждана, цю п’єсу вона написала 15 років тому. Це був період, коли авторка активно писала на замовлення театрів і більшість її творів відразу потрапляли на сцену. Але цю п’єсу вирішила створити для себе, а не для конкретного театру. Це досить камерна, інтимна п’єса, хоча тут і немає ніяких паралелей з життям пані Неди. З одного боку це твір про самотніх людей, а з іншого — про їхню творчу і сімейну реалізацію.

Драматург намагалася показати різницю поглядів чоловіка і жінки. Якщо для жінки головне — відвертість, то для чоловіка — довіра. Це як дві планети. А єднання двох статей — це завжди складний процес, немов стрибок у прірву, під час якого можна злетіти або розбитися.

Спочатку в п’єсі було лише два персонажі — чоловік і жінка на даху. Вона намагається стрибнути, а він — її зупинити. Власне з цього зав’язується інтрига. Але потім з’явилися пара котів зі своїм іронічним стороннім поглядом на людей, яка доповнює і ускладнює ситуацію стосунків чоловік-жінка.

Коли Неда Неждана готувала до друку свою першу книжку, то побачила, що всі інші п’єси вже поставлені, а ця ні. Зрозуміла, що раз написала її сама для себе, то має сама і поставити. Прем’єра відбулася на сцені Київського театру «МІСТ». Після цього твором почали цікавитися й іншій театри. Зокрема, п’єсу поставили у Київському муніципальному театрі ляльок, театрах Македонії, Австралії, Вірменії.

Вже після написання п’єси автор прочитала статистику, що в Україні найбільше самогубств — це стрибки з висоти, а основна причина — нерозділене кохання. Як бачимо, в основу твору покладена велика соціальна проблема самотності і непотрібності людей.

Співпраця Неди Нежданої з Луганським муздрамтеатром розпочалася давно. Зав. літ цього театру побачила в антології «У чеканні театру» одну з перших п’єс драматурга «І все-таки я тебе зраджу», присвячену Лесі Українці, і запропонувала поставити. Перша прем’єра за цим твором відбулася ще в Луганську, а друга, інакша — в Сєвєродонецьку. Наразі маємо третє сценічне прочитання її твору в цьому театрі. У виставі задіяні актори Володимир Благий, Наталія Карчкова, Юлія Сидорченко, Олександр Лютой та Ксенія Отроверха.

Розповідає режисер-постановник, головний режисер театру Володимир Московченко:

— На цьому фестивалі вже вдруге. Минулого року представляли виставу «Станція» за п’єсою Олександра Вітра. А нині постановка вже за п’єсою його дружини Неди Нежданої. Прем’єра відбулася лише за тиждень до показу в театрі «Колесо», на великій сцені нашого театру. Ця історія має кілька пластів. Це і детектив, і мелодрама, і з’ясування стосунків між чоловіком і жінкою на гендерному рівні.

Герої щойно познайомилися, але ми намагалися аналізувати їхні стосунки, ніби у них за спиною вже багато років спільного сімейного життя. Коли люди можуть посваритися, помиритися, покохатися, а потім між ними знову виникають розбіжності. У ході сюжету виявляється, що насправді це реаліті-шоу. Неда заклала у п’єсу думку, що все інтимне, все чуттєве може стати об’єктом для спекуляцій і продажу. Ми також хотіли на цьому наголосити. Використовуємо у виставі блюзову музику. Вона не дозволяє глядачеві повністю поринути у співчуття героям, а допомагає трішки відсторонитися і дозволити собі спробувати проаналізувати побачене.

Одне з наших головних завдань, щоб на сцені з’являлася сучасна драматургія, сучасна за часом написання, думками і настроєм. Звичайно, не забуваємо і про класику. Третій наш напрямок — світова драматургія. Хочемо на цьому поєднанні збудити східноукраїнського глядача і самим як театру зростати.

Жителі міста й області продовжують відкривати для себе наш театр. Хоча вже маємо свого глядача, який ходить на одну й ту ж виставу по кілька разів. Намагаємося відірвати людей від усього сірого, що є в їхньому житті. А відчуття того, що перебуваєш біля лінії фронту, додає особливої наснаги і внутрішньої сили акторам і всім працівникам театру…

Триває Український формат фестивалю. Вже 23 січня до Києва завітає Вінницький театр імені Миколи Садовського, а в наступні місяці тут чекають театральні колективи з Чернігова і Херсона.

Фото Олександра БЄЛЄНЬКОГО