І знову джаз

Одним із заключних акордів фестивалю «Літні музичні промені», що відбувся у Колонній залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України, став концерт «Дюк Еллінгтон» біг-бенду Національного академічного духового оркестру України — диригент Олексій Вікулов. Всі, хто завітав на цей концерт змогли насолодитися старим добрим джазом. А більше дізнатися про цього митця допоміг ведучий Олександр Рудько.

І знову джаз

Едвард Еллінгтон, або більш відомий як Дюк Еллінгтон — джазовий музикант, композитор, лідер всесвітньовідомого оркестру. Народився у хорошій родині. Завжди знав собі ціну. Вмінню тримати себе в руках і жити благородно його навчив батько Джеймс Едвард, який працював дворецьким у Білому Домі. А любов до роялю йому прищепила мати, яка була піаністкою. Саме вона переконала сина, що музика, як і молитва є досконалою субстанцією, однаково зрозумілою всіма мовами світу.

Він склав близько 2 тисяч композицій, добра сотня з яких стали джазовою класикою. Сформував свіфт як основний напрямок, в якому вже потім грали джазові оркестри. Через аристократичний вигляд і витончені манери ще з юного віку до нього прикріпилося прізвисько Дюк (герцог). Все своє життя він присвятив джазу. А розпочався музичний вечір його композицією C Jam Blues.

Після цього до музичної палітри додали ще одну яскраву барву — справжній джазовий вокал. Разом з біг-бендом мелодію К. Вайля і М. Бліцшттейна Mack the Knife виконала солістка Катіко Пурцеладзе.

Коли немає поруч коханої людини, ніщо не тішить, навіть суботні танці. І тоді ти даєш собі обіцянку — я з дому більше ні ногою. Про це йде мова у пісні Don’t Get Around Much Anymore Д. Еллінгтона і Б. Рассела.

Моя забавна Валентино, мила, смішна Валентино. Завдяки тобі моє серце посміхається. Твій зовнішній вигляд викликає сміх. Ти така не фотогігієнічна, але ти мій найулюбленіший витвір мистецтва. Саме ці слова виникають в уяві, коли слухаєшся у виконанні біг-бенду твір Л. Харта і Р. Роджерса My Funny Valentine (соліст Володимир Спасіченко (труба).

Дні вина і троянд сміються і біжать як дитина у грі до дверей на яких написано: «Те що було, ніколи більше не повториться» — Г. Манчіні, Дж. Мерсер Days of Wine and Roses.

Париж ніколи не закінчується. І спогади кожної людини, яка жила в цьому місті, відрізняються від спогадів будь-кого іншого. Ми завжди повертаємося туди, ким би ми не були і як би він не змінився — розповідає композиція В. Дукельського (Верона Дюка) April in Paris.

І знову на сцені Катіко Пурцеладзе. Цього разу з піснею К. Портера Night and Day — коли кохаєш, усі твої думки займає одна людина, вона у твоїй голові і ніч, і день.

Ще вчора все моє життя було наповнене дощами. Зараз похмурі дні минули, настали світлі. Тільки Санні світиться такою щирістю. Санні, я люблю тебе — Б. Хебб Sunny.

Колискова країни птахів, це те, що я чую кожен раз, коли ти зітхаєш. Ніколи в моїй країні слів не знайшлося б способу висловити однією фразою те, що я відчуваю — мелодія Дж. Шерінга і Дж. Д. Вайса Lullaby Of When.

А закінчилося перше відділення концерту твором Л. Харта і Р. Роджерса Where Or When — якісь речі, які трапилися одного разу, наче трапилися знову. І здається, що ми були знайомі раніше і що ми сміялися раніше. Тільки хто знає коли і де це було.

Плітки руйнують те, що створювалося так довго. Вір мені, не слухай нікого і не роби жодних висновків, поки ми з тобою не поговоримо — Д. Еллінгтон і Б. Рассел Do Nothin' Till You Hear from Me.

Я ніколи не думала про місячне небо, я ніколи не підморгувала світлячкам. Але тепер, коли зірки в твоїх очах, я починаю бачити світло — Д. Еллінгтон, Дж. Мерсер і Б. Стрейхорн Satin Doll.

Кохаюся у танці твого тіла, твоя атласна шкіра манить мене і хочеться, щоб цей танець тривав вічно. Так відверто висловлюються почуття в композиції Д. Еллінгтона, Дж. Мерсеса і Б. Стрейхорна Satin Doll.

Ніхто тут не здатний любити або розуміти мене. Що за сльозливі історії ти мені тут розповідаєш. Заправ постіль, вимкни світло. Сьогодні я буду пізно. Чорний птах прощавай — Р. Хендерсон, М. Діксон Bye Bye Blackbird.

У сентиментальному настрої я бачу сонце, що проходить через мою кімнату. І твоя любов схожа на полум’я, що приходить і проганяє темряву. Про це мелодія Д. Еллінгтона In A Sentimental Mood. (Соліст — Ігор Гаран (саксофон).

Чекаю тебе, а в животі у мене метелики. Прекрасну пісню виводить серце — любові пісню — М. Льюїс, Н. Хемілтон How High the Moon.

Подивись на мене. Я безпорадна як кошеня на дереві. Мені здається, ніби я зачепилася за хмару. Я нічого не можу зрозуміти. Я тану, ледве взявши тебе за руку — співає Катіко Пурцеладзе (Дж. Бьорк, Е. Гарнер Misty).

Захопи пальто і капелюх, залиш всі турботи на порозі. Далі тебе чекає незвідана радість. Живи легко — Дж. Макх’ю і Д. Філдз On The Sunny Side Of The Street.

Просто йди своїм шляхом, посміхайся й грай. Далі тебе чекає незвідана радість. Живи легко — говориться у композиції Д. Еллінгтона In A Mellotone.

А завершився концерт твором Х. Тізола, Д. Еллінгтона та І. Міллса Caravan, що був однією з візитівок Дюка Еллінгтона.

Вже зовсім скоро — 16 вересня Національний академічний духовий оркестр України знову запросить шанувальників високого мистецтва до Колонного залу ім. Миколи Лисенка. Цього вечора талановиті виконавці нагадають публіці всесвітньовідомі мюзикли.