Подорож у часі з Анатолієм Горовим

Народився майбутній митець у селі Йосипівка тоді Узинського, а нині — Білоцерківського району Київської області. Походить з давнього козацького роду Горових, які отримали шляхетство наприкінці ХVІІ століття. У 1990-ті роки був одним із тих, хто започаткував Києво-Печерський гуманітарний технікум, і став його ректором. На початку ХХІ століття створив творче об’єднання «Отава». Нині Анатолій Горовий — старший науковий співробітник Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Автор книжок прози: «Доки щабля в руці» — химерна повість для дітей і дорослих та «Аліпій — перший руський іконописець» — повість про події ХІІ ст. У 2009 році вийшла збірка його поезій «Там, за обрієм, коротка мить». Як художник — пише в стилі експресіонізму, з 2008 року відбуваються персональні виставки його робіт.

Митець є одним із творців принципів сучасної музейної педагогіки, автор ідеї сприйняття молодим поколінням музейних парадигм через власні творчі зусилля.

2009 року за сценарієм А. Горового «Стріла заздрощів» був знятий експериментальний художньо-документальний фільм про лікаря-ченця Агапіта. У фільмі він зіграв головну роль. Починаючи з цього ж року за сценарієм Анатолія Горового та режисера Богдана Браги на телеканалі «ГЛАС» виходять документальні фільми «Агапіт. Стріла заздрощів — поєдинок», «Князь — інок. Микола Святоша», «Канівський хорал. Любов Міненко», «Що може художник Валерій Франчук?», «Сергій Урусевський», «Художник і час. Іван-Валентин Задорожний». А в 2014 році вийшла друком його книжка «Забутий митрополит Сильвестр Косов».

— Я вважаю, що історію потрібно вивчати не з кланових позицій, не як набір фактів та ідей, а як розвиток нових тенденцій, — зізнався в одному з інтерв’ю Анатолій Горовий. — Тоді історія і справді стане вчителькою життя, і ми зможемо не лише краще зрозуміти наше минуле, а й матимемо власний, а не позичений, підмурівок для побудови нової України.

Зрозуміло, що у наш час неможливо відтворити повний відповідник давнім зразкам, як і те, що в цьому немає потреби. Тому я беру для себе за підмуровок основні засади через сакрум: дослівний переклад — «тіло». Намагаюся відмовитися від персоніфікації (що у перекладі з грецької означає «маска») заради втілення духовної сутності людини.

Мій живопис весь на нерві. Я, як автор, входжу в певний стан, поки пишу. Щоб ти там не придумав як робити, проте який в тебе настрій — така складається й колористика. Колір сам тобі диктує, говорить за тебе. Звідти й напруження. Ікона має бути написана відсторонено. Там не може бути внутрішнього стану художника. Натомість майже всі роботи ескпресіоністичні. Намагаюся органічно відтворити той стан образу, як його відчуваю сам. Не уявляю як можна обійтися без експресії…

Відкриваючи виставку директор Музею гетьманства Галина Ярова зазначила, що з творчістю Анатолія Горового познайомилася під час великого проєкту, присвяченого гетьману Івану Мазепі, що відбувався у Національному історико-культурному заповіднику «Києво-Печерська Лавра». Вже тоді виникло бажання побільше дізнатися про митця, який плідно працює в багатьох царинах культури. Також Галина Іванівна висловила впевненість, що в стінах Музею гетьманства відбудеться ще багато виставок Горового.

Одна з кураторок виставки Надія Соколюк підкреслила, що виставка невипадково має назву «Крізь час». Дійсно, ми сьогодні переживаємо нелегкі часи, але в історії України простих часів взагалі ніколи не було. Та попри всі проблеми нині митці мають повну свободу творчості — можуть творити на ті теми, як їм близькі, малювати те, що цікаво. Коли занурюєшся у світ робіт художника, тоді у повній мірі відчуваєш всю їхню красу. Художник Анатолій Фурлет наголосив на важливості таких виставок саме сьогодні, особливо важливо, аби їх могло бачити підростаюче покоління. Поетеса Галина Рибачук-Прач розповіла про творчість Анатолія Горового у царині графіки, представила свою збірку поезій, яку оформив художник. А Віра Свистун прочитала власні вірші, присвячені Горовому.