Колискова для Маленького принца

У центрі вистави — нове прочитання історії про Маленького принца, про його уявлення цінності людських стосунків, тут кожна подорож новою планетою — глибинне розуміння сутності особистості. Це розповідь про перевагу простих речей і цінностей над суєтою та складністю світу дорослих, про важливість дитинства, як головного періоду людського життя.

Вистава має чимало несподіванок починаючи від музики (у виставі використано музику восьмилітнього В. А. Моцарта у поєднанні з українськими колисковими), до хореографічних рішень і неповторних костюмів (художник костюмів Дмитро Курята), а також сучасних технологій 3D-проєкції (авторка Ольга Нікітіна) та світла (Олена Анохіна).

Напередодні прем’єри представники ЗМІ мали можливість поспілкуватися з постановником вистави, художнім керівником «Київ Модерн-балету», лауреатом Шевченківської премії Раду Поклітару.

— Зізнаюся чесно, що відправною точкою для створення балету стала не казка Екзюпері, а музика маленького хлопчика, який жив у ХVІІІ столітті в далекій Австрії. Вісім років… Це вік, який жевріє у спогадах про моє власне дитинство, — розповів режисер-постановник. — Я навчався у середній школі в Кишиневі, ганяв з друзями в футбол у дворі батьківської «хрущовки», ще не усвідомлював, що через два роки мене неминуче віддадуть да балетного училища і, що колись, дуже нескоро, майже в іншій реальності, я стану артистом балету. І в тому ж маленькому віці маленький Моцарт (звичайно ж — це він!) почав писати свої перші симфонії.

Ця музика мене вразила… Можна скільки завгодно говорити про правильне навчання, про тиранію батька, Леопольда Моцарта, який хотів зробити зі свого сина вундеркінда, але… Без іскри Божої, що горіла в цій дитині, без абсолютної, дарованої геніальності пояснити появу цієї музики неможливо. Випереджаючи своїх дорослих сучасників, випереджаючи час, випереджаючи, нарешті, свій власний біологічний вік восьмирічний Вольфганг Амадей, створює твори, в яких звучить досвід і мудрість дорослого чоловіка.

Закохавшись у цю музику, я довго і дбайливо виношував біля серця ідею балету, їй присвяченого… Форма задуму змінювалася… Спочатку це було щось абсолютно безсюжетне. Потім до музики Моцарта приєдналися українські «a cappella» колискові у виконанні Марії Пилипчак і вистава стала для мене ностальгічним і світлим роздумом про дитинство.

І нарешті, всі складові складної поліфонічної мозаїки зійшлися — Маленький принц Екзюпері! Зрозуміла й при цьому абсолютно не банальна філософська книга. Вона написана для дітей доступною, прозорою мовою, але її люблять і дорослі в усьому світі. Тільки з першого погляду може здатися, що Екзюпері написав зручну літературну основу для балетної вистави. При створенні лібрето, я зіткнувся з величезними проблемами, як режисерськими, так і хореографічними… І я все ще на цьому березі — побоююся, сумніваюся в реальності здійснення задуманого, але відчуваю дружнє плече Вольфганга Амадея і Антуанна!

У попередній нашій прем’єрі — балеті «Вій» велике значення мала відеопроєкція в поєднанні з хореографією. Використали її знову. Костюми створив Дмитро Курята це вже наша п’ята чи шоста спільна робота. Сподіваюсь, що плідна співпраця з художником триватиме й далі.

Намагався передати дух, емоції, але дослівно переказати мовою балету Екзюпері було б неможливо. Ми прагнули зробити паралельну реальність. Настільки це вдалося, робити висновок глядачам.

Як в всі творчі люди дуже болісно переживали жорсткі карантинні обмеження. Як тільки з’явилася можливість, відразу вийшли на репетиції. Вже встигли зробити ще один балет — «День побачень», який плануємо вперше показати на початку грудня.

Наш театр існує вже п’ятнадять років. І вперше за весь це час ми отримали допомогу державної інституції. Виграли гранд Українського культурного фонду, завдяки чому і стала можливою сьогоднішня прем’єра…

Перший показ вистави відбувся на сцені Міжнародного центру культури та мистецтв (Жовтневого палацу). Головні партії виконали: Артем Шонін, заслужений артист України (Маленький принц), Дмитро Кондратюк (Льотчик), Олена Салтикова (Троянда), Ілля Мірошниченко (Лис) та Мішель Фондю (Змія). Творці вистави сподіваються, що вже зовсім скоро зможуть показувати балет при повному глядацькому залі.

Фото надані театром