Майстри «поза часом» та модою

У Музеї української діаспори працює виставка «Вітер. Гайдамака. Кущ. МіСт», що представляє творчість трьох українських художників — визнаних класиків сучасності.

Анатолій Гайдамака, Анатолій Кущ і Валерій Вітер досягли перших творчих успіхів ще в 1970-ті роки, мають понад півстоліття активного мистецького життя за плечима, однак продовжують плідно працювати й сьогодні, форсуючи культурний «рельєф» України ХХІ століття.

Митців об’єднує багатолітня дружба, не обтяжена навіть натяком на «творчі ревнощі», тим більш працюють вони в різних напрямках. Вітер — відомий плакатист та портретист. Гайдамака — гуру музейної архітектури та живописець. Кущ — добре знаний в Україні та за її межами скульптор. Що їх по справжньому об’єднує, так це класична школа, надзвичайна працездатність і відданість професії, а також чесно зароблена репутація майстрів, які «поза часом» та модою.

***

Валерій Вітер представляє на виставці серію портретів відомих українців. Створені в притаманній для автора метафоричній манері, образи наших видатних сучасників упізнаванні, і водночас високо піднесені, збагачені символами української землі та професійними «кодами героїв».

У портреті Юрія Рибчинського митець відобразив чотири стани часу — ранок, день, вечір і ніч, разом з чарівною українською природою, в яку органічно вплетена скрипка — символічний образ із відомої пісні. Це створює яскраву поетичну метафору, притаманну творчості Юрія Рибчинського. Недарма Юрій не тільки насолоджується портретом у затишному родинному колі, а й використав його зображення на візитівці, буклеті, плакаті та обкладинці своєї книжки.

Відображені в портретах чиста душа чарівної Ніни Матвієнко, філософський погляд на життя геніального мікромініатюриста Миколи Сядристого, глибока українська сутність музиканта, збирача карпатського пісенного фольклору, поета Ігоря Куриліва та ніжні й чарівні жіночі образи свідчать про любов художника до краси рідної землі, віру в невмирущість народного духу, унікальність України.

Впродовж багатьох років Валерій Вітер гармонійно поєднує творчість художника зі шляхетною професією співака. Він знаний музикант, соліст ансамблю «Кобза» (1971−1987), керівник ансамблю «Кобза Оригінал». Голос Валерія чули любителі вокального мистецтва України, Японії, Франції, Великобританії, Лівії, Італії, Німеччини, Канади, Фінляндії, Угорщини, Польщі, багатьох республік колишнього СРСР.

Валерій Вітер є почесним волонтером благодійного фонду «Міст» імені Михайла Савенка. Його лекції про українське мистецтво, сольні концерти, творчі зустрічі збагачують духовний світ юних підопічних фонду, культурною освітою яких він опікується.

***

Анатолій Гайдамака пропонує для перегляду вибрані живописні роботи, створені в 1990-х та 2000-х роках. Родина та Україна — сюжети, до яких найчастіше звертається автор у своїх полотнах, і для якого ці два поняття є синонімічними та духовно-нероздільними. Історія народу та глибока філософія життя постає у Гайдамаки в його «Родинному альбомі», натомість мотив народної пісні «Їхав козак на війноньку» звучить особистісно-щемливо.

— У Музеї української діаспори мої роботи експонуються вперше, — розповідає Анатолій Гайдамака. — Цей проєкт вдалося втілити у життя завдяки благодійному фонду «МіСт», за що йому велика подяка.

На виставці представляю краще з того, що створив у різні роки. Тематика робіт дуже різна. На жаль невелика площа виставкового залу дозволяє представити лише частину того, що хотів би показати.

На створення картини «…Немає другої України…» мене надихнули твори Тараса Шевченка. У роботі «Їхав козак на війноньку» використав мотиви народної творчості. Хотів показати драматизм ситуації, проводи на війну. Полотна «Дерево життя» та «Хрести для живих» входять до серії «Розп'яття історії та природи». Про те, як природа може помститися людині за своє нерозважливе ставлення до неї розповідає картина «Помпеї».

Я не пишу натуралістичних пейзажів. Всі мої роботи символічні. Закладаю в них певну філософію, аби змусити людину замислитися над своїми вчинками.

***

Анатолій Кущ знайомить широке коло поціновувачів мистецтва зі своїми камерними скульптурними композиціями. Він створив десятки пам’ятників, серед яких композиція, присвячена засновникам Києва, Монумент Незалежності в столиці України та ін. Але саме в малих формах майстру вдається висловити найбагатший спектр інтимних почуттів, ліричних та філософських.

«Анатолій Кущ створює гармонійний, насичений високою поетикою і естетизмом власний художній простір, де його авторська система виміру дотична до традицій світових і національний пошуків гармонії як у матеріальному, так і в ментальному й духовному світі, — пише мистецтвознавиця Олеся Авраменко. — Більшість творів Анатолія Куща вражаюче афористичні. Він у своїх скульптурах емоційно йде нерідко від супротивного. Він не дозволяє „не включатись“ у свої твори. Вабить, манить гармонією форм. Оглянути їх побічно, значить — нічого не побачити, або в кращому випадку „вхопити“ перший, поверхневий шар візуально й психологічно багатошарової системи твору. Якщо ж глядач зупиняється, вдивляється в роботу, тут і починається для нього „кіно“, тобто „рух“ форми, світла, кольору, сприйняття думки автора, переосмислення власної. У цілому творчість Анатолія Куща демонструє у стримано вибраній формі шлях еволюції української скульптури останньої третини ХХ-го і початку ХХІ століття. А проблема входження у світовий культурний процес у скульптора не виникла, просто — перша його персональна виставка відбулася у США. Там же в Блумінгдейлі стоїть його пам’ятник жертвам Голодомору в Україні, в Іллінойському університеті — пам’ятник Геродоту, в місті Рокфорд — Богдану Хмельницькому, у місті Слуцьк (Білорусь) — Тарасові Шевченку. Унікальної краси пам’ятник молодому Шевченку встановлений в столиці Польщі — Варшаві».

А всі відвідувачі нової виставки мають можливість здійснити подорож в історичне минуле України завдяки роботам Анатолія Куща: «Пам'ятник гетьману І. Мазепі у Києві», «Іван Франко», «Пам'ятник Т. Шевченку у Вінниці», «Шевченко та Варвара Репніна (Велика любов)», «Симон Петлюра (Не так страшні російські воші, як українські гниди)».

***

У творчому доробку кожного учасника експозиції десятки, якщо не сотні персональних та групових виставок, але цей проєкт є першим спільним «твором». Його назва народилася миттєво і легко: імена художників говорять самі за себе і є найкращою промоцією проєкту, козацькі прізвища, які надзвичайно пасують митцям, відображають глибинну сутність їхньої творчості загалом і атмосферу цієї виставки.

Виставковий проєкт підтримано Благодійним фондом «МіСт» імені Михайла Савенка, почесними волонтерами якого є ці знані митці.

У публікації використано матеріали Музею української діаспори.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».