Пісенний вінок для рідного міста

Національний музей літератури України запросив на святковий концерт «Київський вальс», присвячений Дню Києва. Прозвучали арії, пісні та романси українських і західно-європейських композиторів, українські народні пісні. Захід відбувся при підтримці ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

— Пишаюся тим, що народилася у місті Києві, — зізналася режисерка та авторка проєкту, студентка Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Софія Андріяш-Місько (сопрано). — Моя мама — заслужена артистка естрадного мистецтва України Інна Андріяш дала мені можливість ще у дитинстві познайомитися з відомими українськими співаками, поетами і композиторами та диригентами. Я зростала у мистецькій атмосфері музикантів, тому що були постійні концертні виступи моєї мами, на яких я була присутня. Звичайно, робила і свої перші творчі кроки.

З самого малку я на сцені. У чотири роки дебютувала на фестивалі у Болгарії. В 5 років я заспівала в Національній філармонії України, а в шість — своє перше соло з оркестром Національних інструментів України на сцені Великої зали Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, де я зараз навчаюсь на кафедрі оперної підготовки та музичної режисури (клас викладача Канюки Л. С). Маю певний досвід концертної діяльності, адже я виступала не лише в Україні, а й за її межами, а саме в Македонії, Албанії, Сербії, Іспанії. Але свій перший авторський проект, як режисерка та співачка, вирішила присвятити своєму рідному місту.

До концерту готувалися майже місяць. Щаслива, що змогли організувати таке пісенне свято. Запросила взяти в ньому участь студентів Академії Наталію Пархоменко (сопрано), яка навчається оперному співу у професора, народної артистки України Колесник Є. В. та лауреата міжнародного конкурсу, студента кафедри камерного співу Василя Михайлюка (баритон, клас народного артиста України Анатолія Кочерги). Оксана Дем’янчук свого часу була ученицею по вокалу у моєї мами, згодом — закінчила Одеську консерваторію, нині вже бере активну участь у концертній діяльності. А Лауреат Міжнародного конкурсу Марина Гаркуша зараз навчається у вокальній школі Інни Адріяш «Соло співочого серця», дуже талановита дівчина. Також запросили до участі в концерті соліста Національного будинку органної та камерної музики України Олега Чорнощокова (баритон) та його дружину Ірину Дьяченко (фортепіано), досвідчену скрипальку Олені Ініну, яка 30 років працювала у Національному оркестрі народних інструментів України. І, звісно ж, заслужену артистку естрадного мистецтва України Інну Андріяш.

Окремо хотіла б відзначити нашого концертмейстера, професорку Національної музичної академії України, заслуженого діяча мистецтв України Ірину Шестеренко. Без перебільшення це геніальна піаністка. Якби не підтримка пані Ірини, то не відомо чи змогли б ми зробити такий чудовий концерт. Вона добре знала нашого видатного композитора Віталія Кирейка, написала про нього книжку, далі продовжує дослідження творчості митця.

До речі, Віталій Кирейко присвятив моїй мамі Інші Андріяш «Київський вальс», до якого вона сама написала слова про славний Київ. Цей твір ніде не надрукований і є єдиним авторським рукописом, який він подарував мамі з іменним підписом та побажаннями. А я готую до постановки уривок з його опери «Лісова пісня», який присвячу 150-річчю від дня народження Лесі Українки та 95-літтю цього композитора.

До програми, яку добрала сама, включила поетичні твори, перлини української та західно-європейської музичної спадщини. А завершили концерт уславленою піснею «Як тебе не любити, Києве мій», яку добре знають не лише в Україні, а й далеко за межами нашої держави.

Для концерту не випадково обрали Національний музей літератури України. З цим музеєм нас єднають багато років творчої дружби. Я вже неодноразово тут виступала. У грудні минулого року виступила тут з ансамблем народної «Джерело», у супроводі якого заспівала українські козацькі пісні, та була ведучою концерту. У січні разом з мамою та Олегом Чорнощоковим ми виконували у музеї колядки і щедрівки до свята Різдва Христового. Тут неповторна, благодатна для творчості атмосфера. Гармонійним доповненням до концерту стала виставка відомого художника Григорія Синиці, присвячена Києву, сповнена любові і відданості рідному місту. Сподіваюсь, що наша співпраця з музеєм триватиме й далі. Дуже хочу, щоб на такі концерти приходило більше глядачів, особливо молоді.

Дуже задоволена нашою спільною роботою. Прозвучали неперевершені пісні, все пройшло чудово. Дуже вдячна всім митцям, які долучилися до нашого концерту.

Я вже згадувала, що зараз готую до постановки уривок з «Лісової пісні», а в перспективі хочу повністю поставити цю прекрасну оперу Віталія Кирейка, яка дуже актуальна й сьогодні. Також є багато опер європейських композиторів, до яких я мрію звернутися і як режисерка, і як співачка.

— Такі, концерти потрібні для студентів, аби вони себе проявили, -переконана Інна Андріяш. — Це необхідна під час навчання практика виходити на сцену і дарувати своє мистецтва глядачам. Для молодого покоління це також можливість реалізувати себе, важливий крок на шляху формування молодих артистів. А Софія, готуючи та проводячи такі мистецькі заходи, має можливість реалізувати себе як режисерка та співачка. До речі, ще два роки тому вона допомагала мені у підготовці Міжнародного фестивалю «Єднання співочих сердець», який проходив в Українському домі. Разом зі мною тоді була ведучою.

День Києва — велична подія для всієї України. А концерт об’єднав всіх глядачів і виконавців єдиною ідеєю любові до рідної землі, рідного міста, рідної країни.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти»