Центральна постать українського кіно

На початку урочистостей артистка-вокалістка театру «Берегиня» Катерина Березницька виконала пісню з кінофільму «Тіні забутих предків», а Муніципальна академічна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького пісні зі стрічок «Сон», «Пропала грамота» та «Комісари». Директор театру «Берегиня» Ільїна Генсіцька-Семенцова поділилася планами цього колективу на майбутнє. Вже у вересні у стінах театру Капела Ревуцького представить нову програму, яку буде повністю складатися з пісень, що звучали у фільмах, в яких знімався Миколайчук, готується вистава за його сценарієм.

— За останні 26 років ми видали близько сорока книжок, присвячених українському кіно, — розповіла головна редакторка журналу «Кіно-Театр» Лариса Брюховецька. — Ледве не в кожній із них фігурує ім’я Івана Миколайчука. Це був дивовижний чоловік, якого природа і Бог наділили потужним талантом. У темні часи застою він залишався українцем, людиною, яка любить Україну і стверджує її в наймасовішому виді мистецтва — кіно.

Крім цього пані Лариса розповіла про видані до ювілею Івана Васильовича книжки «Талант і гра: українські актори театру і кіно» та «Таємнича історія фільмів. Пам’ять документів». Про сайт «Іван Миколайчук. Доля і ролі», який з березня щоденно наповнюється світлинами, статтями, спогадами, фрагментами з фільмів. Подарувала свої книжки вдові актора Марії Євгенівні.

— Сьогодні день українського генія, генія українського поетичного кіно, видатного режисера, актора, — наголосила тележурналістка Галина Ілева. — Фільм «Тіні забутих предків» визнаний одним зі ста кращих стрічок світового кінематографу. Ця картина обов’язкова для вивчення у США для майбутніх режисерів, сценаристів і акторів Голлівуду. Передаю всім вітання від народної артистки України Валентини Ковальської, яка багато років співає з Марічкою Миколайчук у тріо «Золоті ключі». Їхні пісні і сьогодні продовжують звучати по всьому світу. Разом з Сергієм Тримбачем ми зняли програму, присвячену ювілеям Івана та Марічки Миколайчуків, яку покажемо 1 липня по емігрантському телебаченню.

— Це наше спільне свято, свято — ім’я якому Іван Миколайчук, — підкреслив заступник голови НСКУ Сергій Тримбач. — Він належить до покоління, яке прийшло у 60-ті роки, коли почалося культурне відродження. Перший етап цього відродженні був у 20-ті роки і його називають «розстріляним». Другий етап відродження часто називають «задушеним». Стріляли можливо й менше, але «душили» більше. Влада в усі віки поводила себе не зовсім інтелігентно по відношенню до митців, але те, що було зроблено у 70-ті роки, взагалі за межею добра і зла.

Явище, яке називають українським поетичним кіно, і яке в першу чергу асоціюють з Іваном Миколайчуком, без перебільшення світового рівня. Просто тоді наше кіно ніде не випускали. Пощастило лише «Тіням забутих предків», а Сергій Параджанов став одним з найбільш знаних режисерів. Цей фільм був мотором суспільного життя. Навколо цього фільму виникло магнітне поле, яке зрештою сприяло подіям 1991 року. Революцію кінця 80-х — початку 90-х років робили ті самі люди, які починали другий етап відродження у 1960-ті. Тому внесок Івана Миколайчука в те, що Україна стала незалежною державою важко переоцінити.

Мабуть багатьом сьогодні знайомий фільм 1972 року «Відкрий себе» про Григорія Сковороду, який був заборонений. Іван Миколайчук зіграв Сковороду, читаючи за кадром його вірші. Читав геніально. Це був голос великого народного філософа. А через 7 років Миколайчук поставить фільм «Вавилон ХХ», де зіграє роль Сковороди іншої епохи. Справді він був великим філософом, мислив космічними категоріями.

Космічні філософія Івана Миколайчука виписана в його незавершеному задумі «Тисяча снопів вітру». Завдяки кінооператору Юрію Гармашеві вже готовий сценарій однойменного фільму. Йде пошук режисера. Хочеться сподіватися, що наступного року цей фільм буде знято.

— Мені випала щаслива нагода доторкнутися до текстів Івана Миколайчука, — зізнався режисер В’ячеслав Стасенко. — У театрі «Берегиня» виникла ідея інсценізувати його твір. Порушена в ньому тема еміграції актуальна і сьогодні. Чому люди їдуть за кордон, що вони там шукають? Ми теж хочемо спробувати знайти відповіді на ці питання. Нині триває робота над виставою «Острів сліз», думаю, що на початку нового театрального сезону відбудеться її прем’єра.

Своїми спогадами поділився племінниик Марії Миколайчук, головний редактор журналу «Міжнародний туризм» Олександр Горобець. Він мав можливість бачити цю пару з самого дитинства. Особливо запам’яталося як Іван та Марія прийшли до його діда у весільних костюмах, з великими букетами квітів, те, якими вони молодими і красивими. Вже більше 33 років як немає Івана, а Марія несе свою відданість до нього по життю, популяризує його творчість, шанує українську пісню.

Директор Дніпровської районної бібліотеки для дітей імені Павла Усенка Ірина Мицкіх розповіла про ту експозицію, яку підготували працівники бібліотеки до ювілею Івана Миколайчука. Щосереди тут демонструється фільм «Посвята», присвячений життю і творчості актора. Ганна Кутова повідомила про сайт, присвячений Івану Миколайчуку, де збирається вся доступна інформація про нього з різноманітних джерел. А режисерка театру «Берегиня» Тетяна Авраменко згадала як два роки тому ставила у театрі виставу «Тіні забутих предків». На цю постановку її надихнула творчість Івана Васильовича Миколайчука.