Спогад про Білоруський Майдан

ЦСМ «Білий світ» вже не вперше підтримує демократичні протести в Білорусі. Ще минулого року перемога тих, хто протистоїть диктаторському режиму, здавалася вже близькою. На жаль, процес визволення Білорусі досі не отримав бажаного фіналу. Ці події продовжують хвилювати як митців, так всіх, хто не байдужий до питань справедливості.

Особливо глибоко відчувають це поєднання болю та надії українці, адже наша країна за останні роки пережила два майдани, а визвольний рух і боротьба за нашу національну свідомість вже тривають протягом кількох століть.

За словами організаторів виставки, маючи можливість вільно реалізовуватися у мистецтві, українські художники приєднуються до руху, метою якого є прискорення змін у Білорусі. До змін, які йдуть солідарно з Україною та іншими країнами Східної Європи, в бік ментального та політичного відриву від Російської імперії. Українці митці прагнуть, аби їхня праця підтримала білорусів у процесі переосмислення подій минулого року, роботи над помилками та висновками, які приведуть Білорусь до свободи, незалежності та цивілізації.

— Сьогодні ми відкриваємо не просто культурний, а політично-культурний проєкт, — наголосила співзасновниця галереї «Білий світ» Тамара Янович. — Більше семи років тому у нас сталася подія, яка й досі не відпускає. Це прекрасний і, водночас, жахливий Майдан.

Коли ми робили експозицію, я дивилася на стіну Матвія Вайсберга, на фотографії Андрія Зелинського, мені весь час ставало холодно, хоча насправді у галереї було досить жарко. Рік тому ми з великою надією і болем у серці спостерігали за Білоруським Майданом. Все, що там відбувалося, пропускали крізь себе і порівнювали з тим, що було в нас. На жаль після Майданів ми пішли різними шляхами.

Згадуючи про ті події ми й вирішили зробити цю виставку. Ідея її проведення належить Андрію Зелинському. Її підтримав Олександр Янович, який зв’язався з різними художниками. Сьогодні тут присутні багато авторів, а також люди, які раніше мешкали в Білорусі та на жаль змушені були звідти втікати.

— Вирішив зробити цей проєкт у нашій галереї після того, як познайомився з Альоною Васильєвою з Білорусі, — розповів куратор виставки Олександр Янович. — Нарешті зрозумів, що є «наші» білоруси у хорошому розумінні цього слова. Таких білорусів поки мало, але нас теж було мало, коли ми починали свій Майдан.

Спочатку була ідея — українські художники релаксують на події Білоруського Майдану. Серед учасників проєкту: Андрій Зелинський, Сергій Захаров, Дмитро Коломойцев, Олена Клочко, Ростислав Лужецький, Олег Тістол, Надія Тістол та Микола Маценко. Але в процесі роботи зрозуміли, що нам не вистачає оптимізму. А це наш переможний Український Майдан. Дуже вдячний своїм друзям, які приєдналися до нас на останньому, але дуже відповідальному етапі. Це Матвій Вайсберг та Владислав Шеришевський, а також Андрій Котлярчук, Василь Татарський. Це живий мистецький проєкт — символ переможного Майдану.

— Білоруська ситуація дуже відрізняється від української, — переконана представниця Білорусі Альона Васильєва. — Українці дали нам аванс, якого ми поки-що не заслужили. Від початку у нас була відсутність цивілізаційного вибору. Народ вийшов, щоб змінити одну персоналію на іншу не усвідомивши, що має бути повна відмова від імперії. На жаль русифікація білорусів настільки просунулася за останні 27 років, що цього відриву від імперії не сталося. Хотіли показати, що вже є білоруси, які вже зробили цивілізаційний вибір. Вони здебільшого в еміграції, не мають інформаційної підтримки. Але це та частина білорусів, яка ментально близька до українців. Ми обираємо національну ідентичність і європейські цінності.

Ідейний натхненник проєкту Андрій Зелинський висловив упевненість, що ця виставка лише один з перших кроків, українські митці і надалі продовжуватимуть підтримувати прагнення білорусів до свободи та незалежності.

Про свої роботи розповіли інші учасники виставки. Вони побажали, аби білоруси не розчаровувалися вірили, адже віра має потужну енергію. Проте вийти зі складу імперії вже навряд чи вийде. Вона або зруйнується, або знищить усіх нас.

Також прозвучало побажання, щоб ця виставка, чи схожа на неї відбулася через кілька років вже у Мінську.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».