Січневі сюрпризи від Національної філармонії України

Мендельсон-Бартольді, Сібеліус. Симфонічний оркестр Національної філармонії України — 20 січня, 18.00

Симфонічний оркестр Національної філармонії України під орудою диригента Миколи Дядюри продовжує представляти шедеври класичної музики. Цього разу у програмі концерту прозвучать Четверта («Італійська») симфонія Фелікса Мендельсона-Бартольді та Симфонічна поема «Фінляндія» Яна Сібеліуса.

«Італійська» симфонія Мендельсона — один із найпопулярніших творів німецького класика. Це замовлення Королівського філармонічного товариства Лондона, яке Мендельсон отримав 1832 року. Кількома роками раніше композитор подорожував по Італії. Власне, Італія з її неповторним колоритом і стала темою твору. Прем’єра «Італійської» відбулася 1833 року у Лондоні, диригував автор. Початкова версія симфонії, попри її, здавалося б, досконалість, не влаштовувала Мендельсона й він узявся за другу редакцію твору, щоправда, так і не завершив її. Допіру 2009 року до 200-річчя від дня народження композитора німецьке видання «Bärenreiter» опублікувало обидві версії, доопрацювавши незавершену. Втім, до сьогоднішнього дня виконавці віддають перевагу варіанту, який сам автор колись забракував.

Симфонічна поема «Фінляндія» Яна Сібеліуса, створена на межі ХІХ і ХХ століть, також має декілька версій. Проте їх наявність пояснюється, радше, тягою до експерементаторства видатного фінського композитора, аніж самокритикою. Цей твір є у версії для фортепіано, для симфонічного оркестру, для духового військового оркестру, для хору з оркестром, а навіть для ансамблю маримб! Сам автор вважав «Фінляндію» вдалою композицією. На сьогоднішній день цей твір є, можна сказати, неофіційним гімну Фінляндії.

«Київська камерата» запрошує…". Гайдн, Станкович, Канчелі — 25 січня, 18.00

У концерті Національного ансамблю «Київська камерата» під орудою диригента Олега Маринченка «сувора» класика прозвучить із музикою композиторів сучасної доби.

Сорок дев’ята симфонія Йозефа Гайдна, відома як «Страсна», належить до мінорних філософських симфоній композитора, створених в останні роки життя. Незвичність цієї симфонії, зокрема, у тому, що починається вона не з allegro, як традиційно у класичному симфонічному циклі, а зі скорботного adagio.

Елегію пам’яті Станіслава Людкевича для струнного оркестру сучасного українського композитора Євгена Станковича створено 1979-го, у рік смерті видатного львівського митця. За словами Станковича, Людкевич — ключова особистість в його творчій біографії. Саме завдяки Людкевичу Станковича свого часу зарахували до числа студентів львівської консерваторії попри небажані в ті роки авангардні опуси молодого автора, які він представив на вступі.

Завершить програму Diplipito для віолончелі, контратенора й малого оркестру грузинського композитора Гії Канчелі, що відійшов 2019-го. Українська прем’єра цього твору, написаного ще у 1996−1997 роках, відбулася у Національній філармонії України улітку минулого року. Diplipito — грузинський народний ударний інструмент типу бонга, дуже тихий. Простий ритмічний малюнок, використаний наприкінці твору, за задумом автора, повинен підкреслити співіснування протилежностей: надії й безнадії, усмішки й відчаю, життя і смерті. Солісти — Артем Замков (віолончель) та Роман Меліш (контратнор).

Шуберт, Сильвестров. Лірична сонатна тріада. Євген Громов (фортепіано) — 26 січня, 18.00

Знаному українському піаністу Євгену Громову цього року виповнилось п’ятдесят. До власного ювілею музикант підготував блискучу шубертівсько-сильвестрівську програму.

Додаткову інтригу концерту надає те, що прозвучать композиції саме раннього періоду творчості Сильвестрова, що значно рідше, порівняно із сучасним «багательним» музичним плетивом, потрапляють у фокус уваги виконавців. Це створені 1961 року П’ять п’єс для фортепіано (ще студентська робота), та написана вже зрілим майстром, лауреатом кількох міжнародних композиторських премій, Друга фортепіанна соната (1975).

1970-ті — переломний період творчості Сильвестрова: перехід від аванґарду до поставанґарду. На цьому зламі й виникла Соната для фортепіано № 2, друга у сонатній тріаді 1970-х. Фортепіанні сонати Сильвестрова (поряд із його симфоніями та квартетами) є справжніми перлинами жанру в українській музиці загалом. Поруч із щирою простою висловлювання, опертого на стилістику раннього романтизму, саме у сонатах для фортепіано чи не з найбільш вичерпною повнотою проявилась лірична сутність таланту митця. У цьому Валентин Сильвестрова виступає прямим і безумовним продовжувачем традиції, започаткованої Францом Шубертом.

«Заметіль у ритмі вальсу», Національний академічний оркестр України — 29 січня, 18.00

Програму свого чергового концерту Національний академічний духовий оркестр України під орудою Олексія Баженова присвятив жанру вальса.

Вальс — колись один із найрозповсюдженіших і найдемократичніших танців — сьогодні відноситься, радше, до культури ретро. За винятком певних ритуальних форм вальсу (як от, танець молодят) рідко де нині вальсують просто так, заради задоволення.

Втім, вальс міцно закріпився в музичній культурі загалом — в інструментальній музиці, в опері, у музиці для кіно тощо. У виконанні духового оркестру прозвучать найвідоміші вальси Йоганна і Йозефа Штраусів, а також вальси Яна Сібеліуса, Миколи Лисенка, Бориса Лятошинського, Ігоря Шамо, Жанни Колодуб. Меланхолійний вечір із присмаком ностальгії стане справжнім подарунком для гурманів. Солістка концерту — Єлизавета Ліпітюк (сопрано). Ведучий — Олександр Рудько.

Гектор Берліоз, В’ячеслав Самофалов. Національний симфонічний оркестр України — 31 січня, 18.00

У програмі концерту Національного симфонічного оркестру України під орудою диригента Юрія Літуна — прем’єра. Уперше прозвучить сюїта «Коляда» з музики до опери-балету «Пори року України» сучасного українського композитора В’ячеслава Самофалова.

В’ячеслав Самофалов — унікальна творча особистість. Він знаний не лише як талановитий композитор, аранжувальник, але й як диригент, блискучий баяніст-віртуоз, педагог, автор низки наукових публікацій. Неординарний і глибокий, філософ і поет — таким він є і в своїй музиці. 2023-й — ювілейний рік для митця: В’ячеславу Самофалову виповнюється 60.

Оперу-балет «Пори року України» було створено у 2022 році. Це своєрідне продовження й подальша інтерпретація багатогранної і невичерпної теми з філософським підґрунтям («Пори року» — назва великого концертного циклу Самофалова для мішаного хору, створеного 2014-го). Композитор тут апелює до глибинних пластів українського фольклору, зокрема до принципів світогляду ще дохристиянських часів.

Також у концерті прозвучить Симфонія «Гарольд в Італії» для альта з оркестром французького композитора-класика Гектора Берліоза. Соліст — Олександр Погорєлов.