Зустрічайте комедіантів

Артисти, музиканти, комедіанти — лишилися в тилу. Для кого ж вони працюють? Про що грають? І як можуть жартувати, коли їх сини й дочки, чоловіки, й дружини, брати та сестри, друзі, колеги, їх народ на війні. Про служіння, нашу віру й надію, про те, що бережуть й із чим виходимо на сцену.

Ідея постановки версії Автанділа Варсімашвілі з’явилася у Богдана Михайловича з початком війни, коли кожен почав робити все, що міг для перемоги. Адаптований текст розповідає про артистів наших українських театрів, які продовжують виходити на сцену (а насправді не лише акторів, а й багатьох, хто продовжує працювати в Україні).

Найперше, цей текст важливий для самих акторів і його важко і легко грати водночас — бо граєш власну історію.

Богдан Бенюк взяв на себе роль не лише автора ідеї, а й головного героя п’єси — Комедіанта Михайла, який щодня творить театр, служить глядачам, як вміє. Підтримує їх словом, усмішкою, жартом. Щоб лише увечері, спуститися з кону й помолитися за сина, який стоїть на іншому фронті. За доньку, яка не боїться ворожих куль. За усіх героїв, що захищають наш сон. За це він готовий завтра, знову і знову, нести іншим надію у світле майбутнє після перемоги.

ГРАЮТЬ:

Михайло Богдан Бенюк;

Олександр Данильченко

Лесь Георгій Хостікоєв

Артем Атаманюк

Василь Кухарський

Наталя Анна Саліванчук

Ірина Грищенко

Віра Анна Троцько

Даяна Кульбіда

Примари Олександра Барсток

Дар’я Проценко

Ольга Марфіна

Дар’юш Есламі

Петро Зузяк

Артур Пісковський

Художньо-постановча група:

Режисер-постановник і музичне рішення — Володимир Кудлінський

Художник-постановник — Марія Погребняк

Балетмейстер — Ольга Семьошкіна

Художник зі світла — Сергій Невгадовський

Відео — Олександр Братінов

Помічник режисера — Вікторія Пушкарська

Життя комедіанта позбавлене пафосу. Найважливіше у ньому сцена. Реальність зі своїми болями, втратами, злиднями не має значення. Навіть війна не має.

У тебе може не бути дому, та театр — завжди прихисток і єдиний сенс існування.

Бо як же інакше пережити втрату свого рідного сина, який для держави став героєм.

У виставі звучить авторська пісня Даяни Кульбіди в аранжуванні Тимура Полянського.