Скарби любові і добра

Справжні цінності людства — неоціненні. Оцінити їх неможливо, як і повністю осягнути їх значимість. Людське життя, душа кожної окремої людини — найголовніший скарб світу. Мистецтво — відображення людської душі. Тут сховані ті самі скарби, повертаючись до яких художник змінює світ на краще. Жорстокість та фальшивість може спробувати занурити світ в темряву, але не можна загасити справжнє світло всередині. Митець завжди іде на світло крізь найзатятішу темряву. Він знає, де заховані справжні скарби. Він тут, аби нагадати про це людству.

— ДЯКУЮ, БОЖЕ!!!

Якщо чесно, мені дуже шкода митців, які не вірять у Бога. Вони живуть у своєму пекельному світі — конкуренція, заздрість, гординя, зацикленість на матеріальному, — переконаний Анатолій Матвійчук. — Вони й гадки не мають про Бога і його найпрекрасніший подарунком людям! І що ж то за подарунок, спитаєте ви? Я відповім — Натхнення!

Бог вдихає Натхнення творчій людині — з вуст у вуста — і від цього шаленого струменя загораються очі, прискорюється серцебиття і по тілу розливається особлива енергія. І ти починаєш мислити, не як затравлена обставинами істота, а як вище творіння Бога, яке Він наділив своєю довірою і поклав на неї Свої сподівання і плани…

Останні роки, попри весь їх неймовірний драматизм, відкинули від мене порожніх, меркантильних і цинічних людей, залишивши тільки добрих і світлих, яким не треба особливо нічого пояснювати, а просто треба ділитися з ними найдорожчим — тим, що дав Господь — Натхненням!

І яке ж це щастя бачити, як вогонь цього Натхнення, сублімований в поетичних строфах, запалює очі твоїх колег — артистів, музикантів, режисерів. Як він наповнює їх душі особливим таїнством. І як це таїнство у вигляді сценічного дійства сходить на глядача, змушуючи його тамувати подих, завмирати і навіть ковтати несподівані сльози.

А після всього бачити, ніби щось та змінилося в їх житті. Можливо прийшло якесь переосмислення буття, — як воно прийшло колись і до мене, коли я написав ці рядки:

Пісні і вірші — ось мої скарби,

Бо Їхня суть довічна і нетлінна!

Коли по закінчення дійства до тебе підходять люди — розумні, освічені, які вміють точно передати свою думку словами, і говорять, що все це було — як подорож у Космос, то я їм охоче вірю. Бо Музика і слово — це саме посланці того нескінченного Космосу, що існує одночасно і всередині, і довкола нас.

Дякую, Боже, що ти посилаєш на моєму життєвому шляху людей одухотворених і творчих, які відчувають усе справжнє і глибоке — те, що йде від Тебе, Вічного.

Не бачу необхідності переповідати деталі та епізоди вчорашнього дійства «Скарби», що відбулося у Національній філармонії України. Скажу лише, що це було високо, чисто, натхненно, як Єднання із Всевишнім…

Дякую Михайлові Шведу, Марині Рижовій, Надії Агеєвій, Наталі Насікан, Олександру Рудьку і струнному квартету «Каприс-класік» за незабутні моменти творчого Буття.

Дякую моїй прекрасній дружині Любі.

— Ми вже не вперше співпрацюємо з паном Анатолієм Матвійчуком, — розповіла авторка ідеї та учасниця проєкту Надія Агеєва-Швед. — Цього разу ми працювали саме за поезією з книги «Скарби», що власне і дала назву нашому проєкту. Ця поезія торкається глибини людських сердець і зігріває душі, вона завжди суголосна часові й знаходить глядацьку рефлексію.

У наш час, коли країна перебуває у стані війни, хотілося, щоб люди хоч на мить опинилися в атмосфері любові і добра, щирості й безпосередності, віри і надії на краще майбуття через світлу поезію та музику; щоб ми артисти могли хоч на цю невеличку мить підняти ментальне здоров’я кожного нашого глядача й занурити в атмосферу романтизму.

Пані Марина Рижова нещодавно долучилася до команди Національної філармонії України, тому власне й вона стала режисеркою цього дійства. Вона відома у сфері музичного й театрального мистецтва своїми камерними операми, театралізованими концертами, виставами, є засновницею незалежної театральної формацї Art Razom. Марина є особливо чуттєвою до співпраці з акторами та музикантами, має закордонний досвід постановок саме в музичній режисурі, тому всій нашій творчій команді було цікаво працювати разом з цікавою і креативною режисеркою .

Зараз від Project Art Theatre працюємо над новорічною інтерактивною казкою «Різдвяні вибрики Грінча» у колаборації з Bimba Quest, яка відбудеться на Камерній сцені Національної оперети України ім. Івана Козловського 29 грудня та 2 і 3 січня. Вона поєднає у собі безпосередню участь наших найменших глядачів у виставі, магічне бульбашкове шоу від героїв казки та спілкування з самим Сантою. Музика Михайла Шведа, Сторітелінг — Анатолій Матвійчук, серед акторів Олександр Кокарєв, Наталія Насікан, Анна Мороз та інші.

— Це мій перший спільний проєкт з Національною філармонією України, — продовжила розмову режисерка Марина Рижова. — До участі у ньому мене запросила авторка ідеї Надія Агеєва-Швед. З радістю погодилася попрацювати у новій для себе атмосфері. Робота над програмою тривала близько місяця. Мене дуже тепло зустріли у цьому колективі — прекрасні виконавці, професіонали, неймовірний струнний квартет «Каприс-класік».

Зізнаюся, що з творчістю Анатолія Матвійчука до цього була знайома мало. Знала лише деякі його пісні. Незадовго до того, як почати працювати над цим проєктом, була на виставі Надії Агеєвої-Швед за п’єсою Анатолія Матвійчука «Джива» в Арт-центрі імені Івана Козловського Національної оперети України. Це було моє перше знайомство з його непісенною творчістю. Були цікаві філософські думки, які заклав пан Анатолій у свою п’єсу. Вони асоціювалися з певними питаннями, які я собі періодично задаю.

Коли прийшла працювати, то вже була практично підготовлена програма Надією Агеєвою-Швед, запропоновані музичні номери квартетом «Каприс-класік». А я готувала власне візуальний образ цієї історії.

У програмі брали участь виконавці художнього слова Національної філармонії України Олександр Рудько, Наталія Насікан і Надія Агеєва-Швед. Була у захваті від роботи з ними. До цього бачила лише роботи Олександра як виконавця, з іншими була знайома лише як з ведучими концертів. Відкрила їх як професійних артистів, які пропонували багато цікавих ідей. Це був процес співтворчості. Інколи люди чекають, щоб ти за них все зробив, у нас такого не було. Відчувалася велика віддача.

Думаю, такий формат поєднання поезії з музикою виявився цікавим для глядачів Національної філармонії, тож ми продовжимо працювати в цьому напрямку.

Також зараз ми з диригенткою Наталією Стець завершуємо роботу над концертною версією опери польського композитора Єжи Корновіча «Родинний альбом». Це проєкт Львівської філармонії, який реалізується у партнерстві із Національним ансамблем солістів «Київською камератою» та Національною філармонією України за підтримки Інституту Адама Міцкевича. Уперше покажемо її в Україні 8 грудня у Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України. Готуємо її разом з Національним ансамблем солістів «Київська камерата». У проєкті беруть участь Анастасія Поважна (сопрано, солістка Національної опери України) та Станіслав Цема (контратенор).

Тематика твору зачіпає одночасно кілька поколінь глядачів. Це ностальгійна історія про сім’ю, дитинство, спогади, які має кожна людина. Сучасна музична драматургія авторства Єжи Корновіча викликає у мене цілий ряд асоціацій, переживань. Сподіваюся, що люди, які прийдуть на прем’єру, теж не залишаться байдужими.

У публікації використані матеріали зі сторінки Анатолія Матвійчука у соціальних мережах.