Сузір’я Євгенії Мірошниченко

Євгенія Мірошниченко — діамантовий голос української оперної сцени. Примадонна, титулована найвищими мистецькими званнями, співачка і актриса від Бога.

Три десятиліття віддала Євгенія Семенівна педагогічній праці у Національній музичній академії України. Вміла запалити вогник у серцях молоді. Вміла переконати їх, що як би складно не було, завжди треба йти вперед до мистецьких вершин. Своїм студентам Євгенія Мірошниченко казала: «Авдиторія класу — це вже сцена. І з цієї сцени теж треба нести правду про те, що ви створюєте».

Минуло 15 років відтоді, як згасла свіча життя видатної співачки. Для учнів незабутнім залишається її образ, її характер, її педагогічний стиль і, звісно ж, репертуар. Незабутніми залишаються також вже в історії вітчизняної культури концерти класу Євгенії Мірошниченко. Це завжди було яскраве вокальне дійство, поєднане з музикою і костюмами. На світлинах, які були розміщені перед концертом у фойє філармонії, закарбовані неповторні моменти концертів класу Євгенії Мірошниченко, які проводилися на багатьох сценах. І на сцені Національної філармонії України, зокрема.

У передмові до одного з концертів співачка сказала: «Запам'ятайте цих молодих студентів. Їм належить майбутнє, вони прославлятимуть українські і зарубіжні сцени».

За багаторічною традицією на вечір пам’яті свого педагога запросили учні з повагою, пієтетом у сяйві сузір’я Євгенії Мірошниченко.

Почали концерт музикою композитора, з творами якого пов’язане яскраве сходження співачки на оперній сцені. Дж. Верді арія Одабелли з опери «Атілла», яку виконала Ілона Волощук. Героїня говорить, що помста ворогові неминуча. Наша рішучість і мужність знищать завойовників.

Продовжили арією Луїджі з опери Дж. Пуччіні «Плащ», яку подарував Дмитро Іванченко. Життя непроста річ, у ньому так мало радощів. Але не забуваймо про ціну життя. Яким би важким воно не було.

Арія «Луїзи» з однойменної опери Г. Шарпантьє у виконанні Тетяни Ганіної стала продовження концерту. Перед гостями відкривається прекрасний краєвид на Монмартр, на весь Париж. Луїза оспівує своє кохання, першу зустріч і перший поцілунок.

Далі звучала арія Семіраміди з однойменної опери Дж. Россіні (виконавиця Галина Грегорчак). Героїня мріє про той час, коли прийде коханий і загляне їй в очі.

У. Джодано — арію Шеньє з опери «Андре Шеньє» виконав Сергій Пащук. Тут йде мова про епоху великої французької революції. Поет Андре Шеньє і його думки про те, що якщо закохані не можуть бути разом тут на землі, то вони обов’язково об’єднаються на небесах.

Після цього прозвучала арія Маргарити (з перлами) з опери Ш. Гуно «Фауст», виконавиця Ольга Безсмертна. Це той прекрасний момент опери, коли Маргарита милується перлами, які їй подарував Мефістофель.

Продовжила концерт музика К. Сен-Санса — третя Арія Даліли з опери «Самсон і Даліла», яку виконала Тетяна Пашкова. Це саме та арія в якій звабниця Даліла чекає на Самсона.

За нею була арія Марії з опери Г. Доніцетті «Дочка полку». «Погляньте, які красиві наші воїни — благородні, сміливі. Вони обов’язково переможуть ворога», — співає Ольга Нагорна.

А на завершення першого відділу прозвучав дует Церліни і Дон Жуана з опери В. А. Моцарта «Дон Жуан» у виконанні Ольги Нагорної та Петра Приймака.

У репертуарі Євгенії Мірошниченко було понад два десятки головних оперних партій. Чарівна краса голосу, природна легкість — у цьому щось надлюдське, незимне, — писала зарубіжна і вітчизняна преса. Її партнерами по сцені були видатні співаки. Співачку запрошували до Большого театру. Але вона казала — моя доля Україна. Була патріоткою своєї малої батьківщини Харківщини. З гумором та усмішкою згадувала Євгенія Семенівна свої молоді роки, які випали на повоєнний, після Другої світової війни час. Зі щирістю і теплотою говорила про свою співочу родину.

Другий відділ концерту присвятили українській музиці від класичної до сучасної. А почали його дуетом Оксани та Андрія з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Виконавці Тетяна Бондар та Дмитро Іванченко.

Також пролунали твори на музику М. Лисенка, В. Кваснєвського, Я. Степового, Ю. Мейтуса, Л. Дичко, М. Скорика, А. Кос-Анатольського та інших українських композиторів, які подарували Юлія Фесай, Тамара Ходакова, Наталія Шелепницька, Юрій Кругліков…

Батьки дають життя, а вчитель розум. Бути вчителем співу — це Божий дар, а для учня — знак долі. У сяйві зірок чумацького шляху янголи співають хорали Євгенії Мірошниченко. А тут, на землі, великий і дружний клас її вихованців своїм мистецтвом завдячує їй за те, що вони можуть і знають.

На завершення вечора-пам'яті прозвучала пісня на музику і слова Анатолія Кос-Анатольського «Ой піду я межи гори», яку заспівала Галина Грегорчак.