Пріоритетні програми ЄС з фінансування підтримки й відновлення України

Про це заявив старший науковий співробітник сектору міжнародних фінансових досліджень, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Є.В. РЕДЗЮК.

Найбільш затребувана військово-технічна допомога відбувається дозовано, хаотично, малими партіями по відношенню до масштабу протистояння і в абсолютних цифрах поступається фінансовим ресурсам країни-агресора. Враховуючи ще й різні заборони на застосування тих чи інших видів озброєння на території країни-агресора — взагалі зводить нанівець всі зусилля України перемогти в цій війні. У фінансуванні економіки України також виявлено обмеженість фінансових ресурсів, що виділяються міжнародними партнерами України (в основному це США та ЄС), яких достатньо лише для курсової, фінансової та цінової стабілізації, але не вистачає для економічного відновлення та стійкого розвитку. Вважаємо актуальним — запропонувати більш системно підійти до цього питання, переглянути та збільшити параметри існуючих програм фінансової допомоги від західних партнерів на взаємовигідній і стратегічно орієнтованій основі.

Відзначимо, що ВВП України ще до війни був на душу населення в рази (у 4−6 рази) нижчим за абсолютну більшість країн-сусідів. У Туреччині, незважаючи на значну інфляцію у 2020−2024 рр., показник ВВП на душу населення у 2,5 рази вищий, ніж в України. Тільки Білорусь (яка знаходиться під санкціями) та Молдова мають трохи кращі показники, ніж Україна. Якщо порівнювати з високорозвиненими країнами ЄС (Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Швеція, Австрія), то відставання за цим показником становить 8−12 разів. Такі показники свідчать, що ефективність ринків, підприємницької інфраструктури та продуктивність праці в Україні значно поступається іншим країнам регіону. Повномасштабна війна з 2022 року лише посилила наявні проблеми у вітчизняній економіці — рівень імпорту суттєво зріс, а експорт у 2022−2023 роках знизився.

Під час війни особливо експорт товарів з України у 2022−2024 pp. знижується значними темпами (2022 до 2021: -35,2%; 2023 до 2021: -45,1%). Причини таких тенденцій, на думку автора: 1) руйнування та втрати від воєнних дій (розбита інфраструктура та промислові об'єкти, втрата людського капіталу, заблоковані логістичні шляхи, проведення хаотичної релокації тощо); 2) відсутність диверсифікованої, гнучкої та ефективної вітчизняної економіки; 3) слабкість державного апарату України у регулюванні та стимулюванні інноваційно-промислового підприємництва та бізнес-структур з високою доданою вартістю; 4) патерналізм, консерватизм, закритість, інколи й недовіра українського суспільства до ініціатив вищих органів влади.

Повномасштабне вторгнення призвело до того, що українські товари на традиційних світових товарних ринках (сировинних ринках) були заміщені. Дефрагментація та конкуренція на світових ринках посилилася, політична та дипломатична напруженість між країнами глобального півдня та глобальної півночі зберігається. Тому, на наш погляд, європейські партнери (Європейська Комісія) мають надати нашій державі певні ринки, квоти, ніші, які дозволяють такій великій економіці як Україна стабільно функціонувати та розвиватися. Для ЄС не вигідно на своїх кордонах мати значну військову та соціальну напруженість, високий рівень безробіття та зубожіння в Україні, але за багатьма товарними групами з України — демпінг країнам ЄС не потрібен (особливо чутливий європейський ринок агропромислових товарів). У воєнний час та післявоєнний період світовий поділ праці трансформувався й трансформуватиметься, тому Західні партнери Україні можуть надати певні ринки, квоти, ніші; де наша країна займатиме ті сектори економіки в межах загальноєвропейської економіки, які мали до війни підсанкційні країни (РФ, Білорусь, Іран), а також інші країни глобального півдня. За такого підходу Україна робить значний внесок у збільшенні військової та економічної безпеки, автономності та самодостатності блоку країн ЄС. Крім того, є перспективні галузі ЄС, які активно розвиваються, в них інвестуються значні кошти. Для України у цих перспективних галузях також необхідно виділити певні сектори, квоти та ніші (військово-промисловий комплекс, енергетика нового покоління, зелена енергетика, цифрова економіка та технології, органічні продукти харчування, охорона здоров'я та медичні технології, фармацевтика та біотехнології, екологічні та стійкі технології., супутникові системи та космічні дослідження).

На жаль, підходи та механізми стратегічно продуманої та взаємовигідної галузевої інтеграції економіки України при виході на спільний ринок ЄС практично не застосовувалися. З 2014 року, з курсом на євроінтеграцію, українські державні органи влади не стимулювали диверсифікацію та залучення корпорацій із країн ЄС для системного включення вітчизняної економіки до доданої вартості. В Україні деякі європейські великі компанії часто стикалися із правовим нігілізмом, корупцією, затягуванням процедур реєстрації бізнесу, дискрецією під час перевірок тощо. Бажаючі вийти на ринок ЄС українські компанії часто не розуміли механізмів виходу на цей ринок (стандарти, квоти, політику маркетингового просування товарів, механізми співпраці з локальними партнерами тощо). Як результат, за 2014−2021 роки імпорт із ЄС в Україну суттєво зріс, а експорт значно відставав від імпорту. Висококонкурентні ринки ЄС для більшості українських підприємств (з огляду на їх бюджети, технологічний стан, рівень культури виробництва тощо) залишаються не досяжними, а корпорацій із країн ЄС Україна як місце для інвестування — не цікавить (багато об'єктивних ризиків).

Сучасна об’єктивна реальність свідчить про значні проблеми України у сфері безпеки, наявної інфраструктури та стимулюючого податково-правового забезпечення підприємницького середовища. Тому галузева допомога від країн ЄС має йти насамперед на вирішення цих складних завдань. Необхідно суттєво посилити партнерство у сфері безпеки та військово-промислового співробітництва між Україною та ЄС. Також для стабільного функціонування всіх галузей вітчизняної економіки та соціальної сфери важливою є наявність повноцінної інфраструктури (бажано враховувати сучасні технологічні вимоги ЄС), тому сфера енергетики, будівництва, транспорту та логістики вимагають значних системних інвестицій від країн ЄС. Для забезпечення стимулюючого податково-правового забезпечення підприємницького середовища, на наш погляд, необхідна цифровізація та інклюзія правового забезпечення у правоохоронній та судовій системі України. Також запровадження цифровізації, деперсоналізації та прозорості процедур реєстрації бізнесу, митно-податкового регулювання, системи перевірок, накладення арештів в Україні — здатне значно змінити підприємницьке середовище на краще.

Крім того, доцільним буде системне фінансування науково-технічних робіт у сфері безпеки та ВПК; надання фондів, грантів та програм співробітництва для науково-дослідної діяльності в Україні; стимулювання інноваційної підприємницької активності у вітчизняній економіці; підвищення освітніх компетенцій серед громадян України. Одним із ефективних способів економічної інтеграції з країнами ЄС буде надання фінансових фондів для великих високотехнологічних європейських концернів при відкритті філій в Україні. Також Україна має сухопутний кордон із 4 країнами ЄС, тому виділення фондів транскордонного співробітництва з цими країнами зміцнить співпрацю з країнами ЄС, прискорить взаємне економічне зростання. Для успішної інтеграції необхідне активне залучення ІТ-фірм України до ринків країн ЄС, включення їх до програми цифрової трансформації країн ЄС.

Вважаємо, що без повноцінного забезпечення безпеки прав власності на активи в Україні для іноземних та вітчизняних інвесторів усі спроби відновити енергетику, машинобудування, налагодити випуск конкурентоспроможної продукції військово-промислового комплексу не матимуть успіху.

Пріоритетним завданням № 1 вважаємо, має бути експертна підтримка у проведенні реформ, пов’язаних із боротьбою з корупцією, зміцненням верховенства права та модернізацією держапарату в рамках інтеграції України до ЄС. Необхідна технічна допомога від ЄС у модернізації та цифровізації державних послуг, у тому числі податкової та митної систем, судової реформи та інших галузей. Важливим є і перезапуск вітчизняного фондового та фінансово-інвестиційного ринку на антиолігархічній, соціально орієнтованій основі. При вирішенні завдання №1 пріоритетним завданням № 2 Уряду України має бути насичення вітчизняної економіки різними фондами, грантами та програмами підтримки для залучення західноєвропейських компаній та технологій до нашої країни. Тоді допомога ЄС Україні матиме розвиваючий та довгостроковий ефект. Інвестування у військово-промисловий комплекс, у машинобудування, у нову «зелену» архітектуру української енергетики, що диференціюється; фінансування оновлення вітчизняної інфраструктури за стандартами ЄС повинно мати надійну правову, безпечну та фінансову основу. У таких умовах вдасться поступово ускладнювати структуру економіки України та наближати її до інших країн ЄС.

Важливим аспектом допомоги ЄС є і продовження фінансування бюджетних видатків України на грантовій та безоплатній основі, оскільки кредити надалі суттєво знижуватимуть потенціал для повоєнного відновлення. Для покращення соціально-економічної ситуації та покращення інноваційно орієнтованої підприємницької активності в нашій країні необхідно збільшувати фінансування сфери освіти та науки України, які суттєво недофінансовані в умовах війни. Постійна допомога потрібна й для оперативного відновлення інфраструктури, що постраждала від військових дій (енергетика, транспортні комунікації та логістичні центри, критично важливі промислові об'єкти). Також необхідне продовження гуманітарної допомоги Україні, особливо за напрямами, пов’язаними з прийомом та підтримкою біженців. За стабілізації ситуації в Україні доцільно створювати фонди допомоги ЄС для повернення біженців в Україну та їхню підтримку на відновлення довоєнного життя. Над актуальним є постачання гуманітарних вантажів від країн ЄС: продовольство, медикаменти, засоби гігієни, одяг та інше критично важливе постачання для допомоги постраждалим регіонам України. Потрібна медична допомога Україні: обмін досвідом за сучасними технологіями лікування поранених та постраждалих, організація лікування українців за кордоном, постачання медикаментів та медичного обладнання, організація польових шпиталів. Крім цього, потрібна й фінансова та технічна допомога ЄС, що спрямована на покращення регіональної політики в Україні. Є значна кількість внутрішньо переміщених осіб, у яких інтеграція у повноцінне життя на новому місці здійснюється з великими проблемами, що потребує залучення більш стратегічно продуманої політики та фінансування цих програм. Нові економічні центри України (безпечні західні та центральні регіони країни) зможуть виникнути лише за системного фінансування взаємопов’язаної виробничої, транспортної, енергетичної, офісної та комунально-житлової інфраструктури.

Висновки

Інтереси та співробітництво між Україною та країнами ЄС щодо багатьох сфер діяльності на даний момент успішно розвиваються та можуть мати стратегічні перспективи; особливо, якщо вітчизняна економіка трансформується від аграрно-сировинного профілю з олігархічно-охлократичним укладом до інноваційно-переробної з європейським правовим середовищем. Оптимальна підтримка ЄС для України має бути зосереджена у цій трансформації, яка в подальшому сприятиме ефективній військово-технічній співпраці, відновленню критичної інфраструктури, зміцненню економічної стійкості, просуванню демократичного інклюзивного управління соціально-економічними процесами на довгостроковій, безпечній та стабільній основі. Приведення України у відповідність до правових стандартів ЄС, а державного регулювання до найкращих світових практик — створить основу для підготовки країни до успішного вступу в ЄС і євроатлантичний блок НАТО. У фокусі має бути відповідальна політика забезпечення сталого розвитку, економічної диверсифікації (поступового ускладнення структури економіки України) та підвищення добробуту населення у цьому процесі.