Влада стрибає на граблях. Що насправді криється за черговими скороченням держслужбовців?

«За 3 роки функціонування цієї каденції влади ми вже спостерігали об'єднання міністерств, спроби перейменування міністерств, їх роз'єднання. А які ж результати цього всього? Ми не знаємо. Нам не пояснили і не пояснюють, що від цього отримає суспільство. У результаті ми отримували лише посилення контролю державної влади над суспільством. Та збільшення бюджетних видатків на утримання апарату чиновників. Є такий висловив, якщо хочеш завалити якусь ініціативу, створити міністерство для реалізації такої ініціативи. Це якраз про нову реформу, яку готує уряд. Адже змінювати потрібно сам механізм роботи апарату. А системних дій влади з реформування державної служби банально немає».

Відтак, чергова реформа позбавлена системних дій щодо реформування державної служби, тому вона має всі передумови аби перетворитися на механічне скорочення чиновників.

«Влада створює міністерства, метою якого буде створення нової моделі державного управління. Нову модель державного управління створюватиме нове міністерство. Наприклад, у новій моделі, буде реалізація бажання президентської вертикалі влади позбавити незалежності конституційний суд. Про таку мету влади, громадяни України дізнаються із презентації, яку влада проводить для наших західних партнерів. А з погляду норм Конституції слід отримати згоду від громадян України. Перш ніж таку згоду отримати, влада має показати суспільству, яку саме модель державного управління вона планує створювати та зо змінити. На превеликий жаль ми цього за три роки нинішньої влади так і не побачили», — констатує Юрій Смелянський.

Більш того, у перші пів року реформи чисельність бюджетників планують скоротити на 60 тис осіб. Це означає, що армія безробітних у країні, в якій іде війна зросте. Тому говорити про економію держбюджету не доводиться. Навпаки, навантаження на позабюджетний державний фонд, який, у тому числі, наповнюється коштами платників податків, зросте. Скорочення працівників передбачатиме і виплачують компенсації звільненим. Тож про ефект від скорочення у вигляді економії бюджетних коштів, тобто скорочення видатків ми, можливо, зможемо говорити, лише десь через півроку. Це вкотре доводить, закордонний досвід різних країн слід враховувати в конструюванні свого національного, а не копіювати. Тим більш помилковим є копіювання якихось конкретних моделей, навіть якщо вони є успішними для певних країн.

Здавалось би, сучасний український політикум, мав би це зрозуміти. Але, на жаль, ми спостерігаємо не його подолання, а «розквіт».

«Не можна брати чужу модель розвитку країни та натягувати її на себе. Якщо говорити про використання досвіду інших країн. Під час децентралізації у нас була запропонована модель префекта. Дуже популярна французька державна модель системи відносин, у нас не ефективна. Ми ж не створюємо в Україні ще одну модель французької республіки? Кожна державна модель є унікальною, нам потрібно створити модель української республіки. Запозичити назву посади не питання. У цьому випадку не в назві справа, а у повноваженнях. Якщо представник державної влади розпоряджатиметься місцевим бюджетом рівня області чи району, нічого хорошого з такої моделі не вийде, вийде лише черговий «совок», — переконаний Юрій Смелянський.