Фактично ми покладаємося на роботу, яку виконують інші країни, — правознавець
Пройшов рік війни, а Україна не створила спеціальної інституції з універсальною юрисдикцією по переслідуванню злочинців, з універсальною юрисдикцією як суду, який би розглядав злочини за міжнародними процедурами. Фактично ми покладаємося на роботу, яку виконують інші країни.
Про це заявив директор Центру досліджень воєнних злочинів при Інституті держави і права ім. Корецького НАН України Микола Сірий у програмі «Суспільні діалоги» з Олексієм Якименком на телеканалі I-UA.tv.
«Міжнародний механізм притягнення до міжнародної відповідальності за злочин агресії, за воєнні злочини, геноцидні складається з двох компонентів. Один — те, що ми легко сприймаємо, воно на слуху — міжнародні суди. (…) Але цей механізм міжнародний насправді є не основним, він доповнюючий, він є субсидіарним механізмом. А основний механізм розміщений на національному рівні», — сказав він.
Ці національні інституції створюються як універсальна юрисдикція, зазначив експерт.
«Це означає переслідувати не тільки тих, хто на твоїй території, переслідувати не тільки громадян твоєї країни, які вчинили злочини, але переслідувати й осіб, які є громадянами інших країн, але вчинили злочин проти міжнародного права», — пояснив правозахисник.
«На території України в наших районних судах, міжрайонних судах, апеляційних, у Верховному суді можна винести тисячу вироків про те, що росія — агресор. Але для того, щоб ці вироки визнавалися в порядку міжнародно-правової відповідальності, вони повинні бути винесені за міжнародною процедурою», — додав Сірий.
