Чому словосполучення «українська еліта» викликає негативне трактування — відповідь експерта
Ми всі 30 років мали не українську еліту, яка служить своєму народу, а ту саму колоніальну адміністрацію, яка виконувала функцію — визискувати Україну, відбирати кошти у народу та вивозити все за кордон.
Про це заявила доктор філософії, громадський діяч Олена Скоморощенко.
«Розмову доведеться починати з визначення того, що є еліта, а що є симуляція, ілюзія еліти. Еліта — це не статус, а функція. Президент, гетьман, князь — не еліта, якщо він не здійснює 2 завдання: витворення проектності для свого народу та створення інструментів реалізації цієї проектності. Але в Україні століттями була специфічна ситуація. Найкращі сини та дочки нашого народу намагалися виконувати функцію еліти. Вона полягає в тому, що еліта займається осмисленням історичних подій, що відбуваються, і у які втягнута країна. Викликів, що стоять перед країною, а також шукають їх вирішення з метою забезпечення національних інтересів. Це стосується захисту та добробуту, процвітання та розвитку народу. Саме це є функцією еліти. Але реалізація всього цього не могла здійснюватися через відсутність власної держави. 800 років ми були колонією наших агресивних сусідів. А стосовно колоній працює такий закон — еліт в колоніях не буває. В колоніях є тільки колоніальна адміністрація, яка забезпечує реалізацію проектності метрополії за рахунок ресурсів колонії, тобто України», — каже експерт.
За її словами, українська проектність з’являлася навіть у колоніальних умовах у вигляді спроб геніїв нашого народу.
«Починаючи від Байди Вишневецького, який створив Січ, як спосіб захистити Україну від набігів кочівників. Навали кочівників забирали наших дітей та жінок, а чоловіків полонили та змушували воювати за інтереси імперії. Те саме ми зараз спостерігаємо на окупованих територіях. Адже на Донбасі чоловіків ловлять та змушують воювати проти України», — каже експерт.
На думку, О. Скоморощенко, з іншого боку, оскільки колонія мала якось управлятися, то імперія для здійснення цієї функції призначала колоніальну адміністрацію. Її функції зводилися до визискування територій і людей, тобто до завдання збирати якомога більше грошей з населення, не залишаючи нічого для розвитку та все вивозити за кордон колонії.
«Тобто, до метрополії. І навіть усі 30 років незалежності саме це і відбувалося. Попри те, що у 1991 році було проголошено державний суверенітет, створення власної держави, однак насправді ми всі 30 років мали не українську еліту, яка служить своєму народу, а ту саму колоніальну адміністрацію, яка виконувала ту ж саму функцію — визискувати Україну, відбирати кошти у народу та вивозити все за кордон.
Саме через це склалася ситуація, що в нашому словнику сучасної української мови, слово політика та еліта є лайкою. Ніхто з порядних людей не хоче займатися політикою та бути елітою. Як правило, всі ці поняття асоціюються в широкій свідомості, з лайном, яким не хоче бруднитися порядна людина. Це замкнене коле, яке саме себе відтворює. Але демократія, тобто влада народу, може бути тільки політичною. І розвиток може відбуватися тільки демократичним шляхом, а не насильницькою волею деспота. Тобто, демократія і розвиток і є політична діяльність і будь-який народ для здійснення цієї функції висуває найкращих своїх представників, тобто еліту", — каже експерт.
На її думку, у нас же зараз найкращі представники від цього відкараскаються, тому що еліти в Україні асоціюються з пройдисвітами, які багато століть оббирали Україну та українців, здійснюючи цю функцію руками виродків, які робили горе для свого народу та країни.
«На жаль, і сьогодні — це все ще животрепетні і конкретні явища нашої реальності. Але наша мета — не просто розумні розмови про наболіле, ми говоримо про це, щоб змінити цей стан справ і змінити реальність з поганої на кращу.
Сподіваюся, що після війни нам вдасться не тільки повернути свої державні кордони, а й зробити суттєвий крок до справжнього суверенітету та народовладдя. Тобто, здобути право на саморозвиток. А це вже буде вимагати наявності своєї національної еліти.
До речі, у кожного народу є історія виникнення, розвитку та формування власних еліт. Наприклад, у британців видатні мислителі та вчені ставали державними діячами. Скажімо, Ньютон був сучасною мовою Головою Нацбанку, Джон Локк — Віце-прем'єром, а Томас Мор — Прем’єр-міністром", — резюмує експерт.
