В Україні людину цінують лише тоді, коли вона сплачує податки — експерт
Україна останні роки жорстко заганяється в рамки неолібертаріансткої моделі.
Про це під час ефіру заявив експерт з соціальних питань Андрій Павловський.
«Через війну в Україні щодня стає більше інвалідів. У Мінсоцполітики є намагання осучаснити систему. Однак разом з тим існують ризики, що інваліди можуть залишитися взагалі без виплат. Станом на жовтень 2023 року в країні 3 млн людей з інвалідністю. А з початком війни, ще 300 тис людей оформили собі інвалідність. Крім того, в МОЗ хочуть замінити поняття інвалідність на функціональність. До кінця 2024 року будуть ліквідовані медичні та соціальні комісії, так звані МСЕК, які визначали стан здоров’я людини. Тепер не зрозуміло, як будуть визначати ступінь інвалідності та що буде з виплатами інвалідам та соцпільгами, які вони мають. Цю ідею підтримала міністерка соцполітики Жолнович. Дійсно інвалідів треба повертати до нормального життя, щоб дати їм можливість відновити працездатність. Однак разом з тим багато чиновників розглядає нинішню систему інвалідності та груп інвалідності, як ««дармовщину». Ніби то інваліди ганяються за цими групами інвалідності. Тому чиновники пропонують поміняти назву, ніби все само собою налагодиться», — каже А. Павловський.
За його словами, Україна останні роки жорстко заганяється в рамки неолібертаріансткої моделі. Тобто, людину цінують лише тоді, коли вона сплачує податки.
«Потім ніякої милостині від держави не чекай. Хоча Україна є соціальною державою, яка повинна турбуватися про людей, яким важко дато собі раду. На жаль, поки про це не йдеться. Інвалідність хочуть поміняти на втрату функціональність, але механізму не має», — каже А. Павловський.
На його думку, працевлаштування та протезування інвалідів має стати пріоритетом у держполітиці.
«Мають відкриватися програми, строюватися робочі місця для інвалідів. Крім того, вони потребують не тільки фізичної, але і психологічної реабілітації. До речі, поранені військовослужбовці мають право на безкоштовне протезування. Інша справа, якої якості це протезування. В Україні близько 50 фірм роблять протезування не гірше ніж за кордоном, треба їм просто давати держзамовлення. Хоча під час війни намагалися закрити Тернопільський завод з протезування. Такі ексцеси на жаль, досі трапляються», — резюмує А. Павловський.
