Володимир Батіщев: Україна має закрити консульства РФ

Передостанній до Нового Року український політичний тиждень запам’ятався двома подіями. Перша — гучне затримання російського шпигуна та за сумісництвом особистого перекладача Володимира Гройсмана. Друга — конфлікт між міністром фінансів і генпрокурором.

Нагадаємо, 21 грудня Олександр Данилюк звинуватив ГПУ в затягуванні розслідування справ стосовно дій колишніх власників ПриватБанку і порадив Юрію Луценку піти у відставку. У відповідь, генпрокуратура нагадали, що Данилюк нібито не сплатив податків на суму у понад 700 тисяч гривень.

Днем раніше, 20 грудня працівники Служби безпеки України на робочому місці в Кабміні затримали особистого перекладача Володимир Гройсмана і в присутності телекамер відвезли його у СІЗО. Станіслава Єжова звинувачують у співпраці з російськими спецслужбами. Що саме означає кожна з двох вищезазначених подій для держави погодився розповісти I-UA.tv експерт-аналітик ГС «Національна асамблея України» Володимир Батіщев.

— На Вашу думку, чому відбувся конфлікт між Луценком і Данилюком?

-У першу чергу, треба розуміти різницю між цими посадовими особами. Данилюк очолює міністерство фінансів, яке має чітко виконувати державний бюджет України. Звісна річ, що основна претензія його до Луценка — докапіталізація ПриватБанку. Аби підтримати платіжний баланс цієї фінансової установи, влада витратила 140 мільярдів гривень, взявши гроші з державного бюджету. А фактично — з кишень платників податків. Ці гроші є незапланованими тратами з витратної частини держбюджету. У результаті, у ньому виникла велика дірка, і відповідати за неї доведеться Данилюку. Міністр фінансів мав два шляхи дій: мовчати, або пояснити, чому не виконаний державний бюджет. Він обрав другий, бо в тому числі, хвилюється за свою репутацію.

Крім того, у конфлікті між Луценком та Данилюком є суто кон’юнктурний момент. Зараз уряд Володимира Гройсмана тріщить по швам. Данилюк, вступивши у суперечку з Луценком хоче продемонструвати, що він, на відміну від генпрокурора, не є системним чиновником. Він намагається показати своє бажання виконати затверджений держбюджет.

— Чи свідчить конфлікт між Данилюком і Луценком про те, що існуючій кланово-олігархічній системі залишилось недовго?

— Я би так не казав. Тут треба зважати на деякі більш глибокі моменти. Слід взяти до уваги, що кланова система України дуже тісно пов’язана з російською. Крім того, наші чиновники намагаються заховати гроші за межами України. Варто згадати хоча б панамський скандал про офшори Порошенка. Не все так добре зараз і в українських олігархів. Як відомо, Високий Суд Англії видав наказ про всесвітній арешт активів Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. Як бачимо, зараз доцільніше виводити гроші у прозоре русло, тому в олігархів і людей системи починається паніка. Система не тріскається, але луск відчувається. Її представники думають, як вкрасти гроші і де б їх безпечно зберігати.

— Луценко та Данилюк — дуже впливові фігури. Конфлікт між ними послабить, чи посилить державу?

— Він не має жодного стосунки до державних відносин. Просто Данилюк намагається показати себе не людиною системи, його задача — виконати бюджет. А Луценко знаходиться у підвішеному стані. Він тільки вміє багато і красиво говорити, але нічого робити не може, бо не має юридичної освіти. Через це, Луценко не розуміє деякі нюанси своєї роботи. Він став генеральним прокурором і заради збереження гарного іміджу міг би вступити в університет на заочну, або вечірню форму навчання і отримати диплом юриста. Однак, Луценко цього не зробив. Саме тому, його як генпрокурора серйозно не сприймають всі юристи і представники силових структур. Вони розуміють повну його некомпетентність.

— Куди у цій конфліктній ситуації дівся президент?

— Заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко сказав, що суперечку між Луценком і Данилюком має допомогти вирішити Порошенко. На мою думку, це повна дурня. Однак подібні спікери намагаються запропонувати суспільству наступну ідею: «У всіх конфліктних ситуаціях треба бігти на суд до президента». Але це некоректно. Якщо у Луценка і Данилюка існують претензії одне до одного, нехай ідуть до суду, або виступають на прес-конференціях і брифінгах.

— А що Ви скажете з приводу затримання перекладача голови Кабміну Станіслава Єжова? Наскільки доцільно було арештовувати його у присутності телекамер? Чи можуть послабити державу такі дії СБУ?

— З приводу Єжова, компетентні люди кажуть, що особу, яку звинувачують у шпигунстві, ще й на настільки високому рівні, затримують абсолютно тихо. Тому, телекамери були зайвими. Суд у подібних випадках також має проводитися у закритому режимі.

Крім того, зрозуміло, що Станіслав Єжов спілкувався не тільки з Володимиром Гройсманом, але й з іншими працівниками Кабміну. Він навіть міг проставити у кабінетах «жучки» і наносити іншу шкоду українській державі. Скажу більше: заява Володимира Гройсмана про нібито не володіння Єжовим секретною інформацією є повністю неадекватною. Наскільки мені відомо, працівники уряду до своєї зарплатні отримують доплату за секретність. Наприклад, міністр соціальної політики Андрій Рева у листопаді мав надбавку за роботу з секретними документами у розмірі 2.320 гривень 35 копійок. Саме тому, доцільно було б підняти відомості про заробітну плату Станіслава Єжова. На мою думку, його затримання можна розглядати як натяк ФСБ про обережність. Цілком ймовірно, що людям, які працювали з Єжовим дали команду залягти на дно і припинити свою діяльність.

— На Вашу думку, як держава має боротися зі шпигунами на кшталт Станіслава Єжова?

— У першу чергу, повинна добре працювати контррозвідка. Її співробітниками мають бути виключно патріоти України, які володіють всіма необхідними професійними навиками. Розкриття шпигунів — це певна наука, її тонкощів, не можна навчитися, наприклад, за рік. Тому, для якісної роботи контррозвідки необхідно запровадити цілий комплекс заходів, як особистісних, так і технічних.

— Чи можна назвати викликом роботу кремлівського шпигуна у Кабінеті міністрів України?

— Я не думаю, що це виклик. Тому що вже достатньо затримали осіб, які передавали інформацію ворогу про пересування українських військових на Донбасі. З моєї точки зору, однією з ключових стратегічних помилок української влади є безперешкодна робота російських консульств. Вони спричиняють виникнення конфліктів та напружують ситуацію в областях. Ці установи проводять відверту підривну антиукраїнську діяльність. Зокрема, консульства РФ знаходяться в Одесі та Харкові. Саме у цих містах найчастіше затримували представників проросійських організацій. Чого лише варті події 2-го травня в Одесі? На мою думку, людей спровокували саме співробітники консульства РФ.

За моєю інформацією, українські консульства також досі працюють на території ворожої Росії. Окрім Москви, вони діють щонайменше у п’яти містах. Серед них, Санкт-Петербург, Єкатеринбург, Ростов-на-Дону та Новосибірськ. Україна могла б скоротити консульства у РФ, аби закрити російські на своїй території. Ще раз наголошую: дипломатичні представництва Кремля наносять неабияку шкоду нашій державі. Їх діяльність слід припинити. Це так само, як з вогню висмикуємо поліна, які можуть спровокувати пожежу. Крім того, з точки зору дипломатії, закриття російських консульству засвідчило б, що ми знаходимося у стані серйозного конфлікту з Російською Федерацією. А так, складається враження, ніби війни немає, а на Донбасі відбуваються лише дрібні суперечки.

Ірина Сатарова