Вадим Хомаха: владі вигідно, аби українці перестали думати про вбивство Ірини Ноздровської

Перший день нового, 2018 року запам’ятається жахливою знахідкою. У водоймі неподалік від села Демидів Вишгородського району Київської області виявили тіло жінки. Нею була зникла 29 грудня правозахисниця Ірина Ноздровська. Вона особисто представляла інтереси у суді своєї сім’ї після загибелі у наслідок ДТП молодшої сестри Світлани Сапатинської. 26-річна дівчина потрапила під колеса автівки, за кремом якої перебував племінник тодішнього голови Вишгородського районного суду Дмитро Россошанський. Трагедія сталася 30 вересня 2015 року і тільки 27 грудня 2017 року завдяки зусиллям Ірини вбивцю засудили до 7 років ув’язнення. Потім правозахисниця отримувала від родичів убивці сестри чисельні погрози. Загибель Ірини Ноздровської викликала неабияке обурення і шок серед користувачів соціальної мережі «Facebook». А ось деякі високопосадовці її смерть поки не коментують. Про що свідчить підступне вбивство юристки і активістки для українського суспільства, погодився розповісти I-UA.tv керівник проекту «Digests & Analytics Ukraine» Вадим Хомаха.

— Як так могло статися, що Ірина Ноздровська загинула через свою професійну діяльність?

Хто був убитий — різниці немає. Важливо те, що вкотре спрацювали повна безкарність причетних до системи осіб. Ірина Ноздровська домоглася в’язниці для вбивць своєї молодшої сестри і за це розплатилася життям. А все тому, що винний у трагедії виявився племінником голови Вишгородського суду. Прокурори, поліцейські і судді — це все пов’язані один з одним люди системи. Чесно кажучи, я не виключаю, що для вбивства Ірини Ноздровської найняли працівників МВС. Подивіться, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та його заступники Зорян Шкіряк і Антон Геращенко ніяк не коментують цей злочин. Варто звернути увагу, хоча б на реакцію голови профспілки МВС Іллі Киви. Він не виключає варіант самогубства.

— Про що говорить така реакція Киви?

— На мій погляд — це спроба відмазати керівництво МВС. Подібна позиція свідчить про повну неготовність системи до змін. Однак після того, як у посольстві США заявили, що винні у смерті Ноздровської мають бути притягнуті до відповідальності — з’явилася заява міністра закордонних справ України Павла Клімкіна. Він назвав вбивство правозахисниці викликом для держави.

Однак ця трагедія — велика проблема не для посольства США і навіть не для української влади, а для громадян. На жаль, за 4 роки після так званої Революції Гідності істотних змін так і не відбулося. Система залишилася такою, як і за часів Врадіївки. Правда, активних дій немає, бо люди залякані. Але все йде до них. Однак, якщо почнуться суди Лінча, нікому мало не покажеться.

— Ви порівняли ситуацію із вбивством Ірини Ноздровської із акціями громадянської непокори у Врадіївці після зґвалтування місцевої мешканки Ірини Крашкової. Події у Врадіївці дали тріщину по системі Януковича.

— Це не зовсім так. Врадіївські події продемонстрували некерованість системи. Зараз вона має ознаки феодального розділення. Тобто, ніхто не розуміє, що відбувається на місцях. Але влада буде намагатися «замилити» ситуацію, зробивши у найближчий час гучний інформаційний привід.

— Інформаційний привід про що?

— Це може бути і наступ на Сході, і гучне затримання високопосадовців. Це може бути все що завгодно. Тльки б розуми громадян були забиті іншими подіями, і люди перестали думати про це гучне вбивство.

— Чи не здається вам дивною мовчанка генпрокурора Юрія Луценка? Може він ще недоїв олів’є?

— Я вважаю, що він п’яниця. Ви тільки подивіться на Луценка. У нього весь час червона пика. А це неприйнятно. Наш генеральний прокурор немає юридичної освіти, він навіть не розуміє, що відбувається з його підлеглими. Там є своя система контролю, а Луценко лише виконує хазяйські забаганки.

— Що має робити здорове громадянське суспільство після вбивства Ноздровської? Як воно повинно реагувати?

— Єдиний спосіб щось змінити — це поміняти правила гри. Для цього потрібна впливова політична сила. Влада вважає, що загрозу для неї несуть «Рух нових сил» Саакашвілі і «Батьківщина» Тимошенко. Саме вони можуть бути драйверами процесу змін правил гри. Правда, поки що жодних заяв з боку «Батьківщини» я не чув, а ось Саакашвілі відреагував миттєво. Всі інші партії — спільники влади, або продажні політичні сили.

— Чому саме «Рух нових сил» та «Батьківщина» настільки небезпечні для влади? А як же інші партії?

— Тому, що саме «Рух нових сил» та «Батьківщина» продемонстрували загрозу особисто для Порошенка. Згадайте ролик з новорічним привітання гаранта. Там показували Тимошенко поруч з Путіним. Влада також боїться Міхеїла Саакашвілі, про це свідчать його пресування.

Що ж стосується інших партій, то «Самопоміч» дискредитувала себе сміттєвим скандалом у Львові. Звісно, вона і досі має певний рейтинг довіри, але більше не розглядається владою як серйозний конкурент. «Самопоміч» — це клуб за інтересами. Вона, на відміну від шайок Порошенка або Ляшка, не поводить себе як партія. Те ж саме стосується й інших політичних сил. В тому числі, «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка.

Варто було б також звернути увагу на націоналістичні партії. Жодна з них не зробила заяву з приводу вбивства Ноздровської: ні «Свобода», ні «Правий сектор», ні «Національний Корпус». І це — показово. Вочевидь, вони її загибель не вважають важливою для країни подією. Це свідчить, що вони такі ж самі націоналісти, як я балерина. Першого січня з нагоди дня народження Степана Бандери відбулася смолоскипна хода. На ній майже не було металошукачів та охорони. Виходить, влада не бачить для себе проблем у діяльності таких націоналістів. Тому я зробив висновок, що вона боїться тільки дві політичні сили: «Рух нових сил» і «Батьківщину».