Почуття в тісті
Вже третій рік поспіль великою популярністю серед театралів користується вистава «Фрекен Жюлі» за п’єсою Августа Стріндберга. Цей твір переклала українською мовою Марія Ряпулова, а поставив на мікросцені Київського академічного Молодого театру Сергій Корнієнко. Режисер також здійснив пластичне рішення вистави.
П’єса «Френкель Жюлі» була написана у 1888 році. Це один з найвідоміших творів письменника, який свого часу став проривом у драматургії, а сучасники трактували п’єсу як річ сміливу, і, навіть, натуралістичну.
У творі лише три дійові особи — сама Френкен Жюлі (Олександра Городецька), її лакей Жан (Євген Бондарський) і кухарка Христина (Анастасія Євтушенко), які разом створюють своєрідний любовний трикутник.
Самотня та збуджена ніччю танців та веселощів Жюлі розпочинає тонку психологічну гру з лакеєм Жаном, де ставка куди більше ніж тваринне бажання.
Але ніхто й подумати не міг, що з кожним раундом вони все більше втрачатимуть контроль. І врешті стануть рабами непідвласної їм сили… Адже коли руйнуються соціальні межі, тоді руйнується і моральна стійкість.
Герої п’єси — люди цілком сучасні, і проблематику твору архаїчною ніяк не назвеш. Жан, не дивлячись на своє походження, людина витончена і освічена, вже побачив світ, знає кілька мов. А Френкен Жюлі Стріндберг називає «жертвою омани», і під цією оманою мається на увазі швидше за все фемінізм.
Ще одна тема, на якій Стріндберг загострює увагу — рабська свідомість. Саме завдяки рабській сутності лакей Жан залишається жити, а Френкен, не маючі її помирає. Також це історія про те, як відповідальність за вчинки наздоганяє безтурботне життя і перетворює його в згусток містичного трилера, де від жадання до одержимості один крок.
Дехто вважає, що гра, це вдавання і віра в те, чого насправді немає. Якщо вірити цьому висловлюванню, то у виставі «Фрекен Жюлі» глядач не побачить гру акторів, адже протягом години вони не грають, а живуть на сцені. І їхнє життя перенасичене емоціями та пристрастями. За цей час на сцені розгортається солодка історія з гірким присмаком про трьох людей, які перебувають у маленькій кімнаті.
Та все ж напевне у виставі є ще й четверта дійова — це борошно і тісто, яке з нього замішує Христина, а потім продовжують «місити» Френкен та Жан. Воно як найкраще передає весь вир їхніх емоційних почуттів.
Як зазначив відомий театрознавець Віталій Жежера: «…Загалом, не дивина, коли режисер або художник можуть придумати на сцені красиву картинку — але справжнє диво, коли актори відчувають кайф від свого перебування всередині тої картинки, і той кайф передається публіці…». З цим висловлюванням одного з кращих знавців сучасного українського театру важко не погодитися.
Вистава «Фрекен Жюлі» нагадує хорошу книгу. Через деякий час її наче знов хочеться перечитати, аби знов пережити з героями їхні почуття і відкрити для себе ще щось нове.
Вже зовсім скоро на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» можна буде побачити нову режисерську роботу Сергія Корнієнка. Це буде інтермедія «Театр чудес» за Мігелем де Сервантесом. Напевне режисер з командою талановитих акторів знову зайде чим здивувати глядача.
Фото з сайта театру
