Веніамін Тимошенко: на заводі «Антонов» назріває передстрайкова ситуація

Пілоти заводу «Антонов» незадоволені своїми заробітними платами та умовами праці. Їхні колеги в інших українських авіакомпаніях або за кордоном, в тому ж Китаї чи навіть деяких африканських країнах, отримують значно більші зарплати за таку ж саму роботу. Тому, зараз на заводі-гіганті українського авіабудівництва триває підготовка допочатку колективного трудового спору. Про ситуацію на підприємстві i-ua.tv розповів голова Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників Веніамін Тимошенко.

— Яка зараз ситуація на заводі «Антонов»?

— Півроку тому наша незалежна профспілка, яка об’єднує пілотів і бортпровідників, почала підготовку до процедури колективного трудового спору (КТС). Вона необхідна для подальшого оголошення страйку, як крайнього засобу вирішення спору, якщо не вдасться домовитись миром. За законодавством, під вимогами потрібно зібрати 50% плюс один підпис найманих працівників. Для здійснення цього проекту об’єдналися три профспілки у підрозділах, де працюють пілоти і бортпровідники, інженери і техніки, а також авіадиспетчери, які разом відповідають за виконання та забезпечення польотів, які і заробляють кошти для всієї корпорації «Антонов».

Понад рік ми просимо керівництво «Антонова» внести наші вимоги і пропозиції до загального колективного договору, або підписати окремий, який розповсюджуватиметься тільки на вищезазначені підрозділи. Безрезультатні переговори тривають вже понад рік, але нам говорять: «Почекайте, давайте порахуємо, давайте ще почекаємо, давайте поговоримо». Складається враження, ніби керівництво намагається лише відтягнути вирішення проблеми. Тільки за останні пару років змінилося вже три президенти «Антонова», я вже не говорю про менеджерів і всі вони просять почекати.

— Яка головна вимога найманих працівників?

— На «Антонові» немає нормальних зарплат, які відповідають складності і шкідливості виконуваної роботи. Це дуже ганебне явище для пілотів, які літають на тій самій «Мрії», «Русланах» і решті великих вантажних літаків. На «Антонові» зарплати в рази менші, ніж на аналогічних посадах в інших авіакомпаніях. Звісно, це пілотам не подобається і вони планують звільнятися або страйкувати. Наприклад, у тому ж Китаї, чи африканських країнах, такі фахівці користуються повагою і отримують гідні гроші. Людина там може пропрацювати кілька років і забезпечити собі безбідне життя в Україні: купити квартиру, дачу, машину і ще залишиться на утримання сім’ї.

Саме тому, аби запобігти відтоку цінних кадрів та вирішити гострі соціальні питання, на підприємстві починається процес колективного трудового спору. Але це не подобається адміністрації і вона встигла нам організувати певні перешкоди. На «Антонові» провели реорганізацію підрозділів, у результаті чого, зібрані раніше підписи стали неактуальними. Тепер на підприємстві існують підрозділи з іншими назвами, де працює інша кількість людей. Тому, ми змушені в чергове повернутися до процедури збору підписів. Та не зважаючи на всі палки в колеса, ми не зупинимося і доведемо справу до логічного завершення. Тим паче, ситуація підігріта: пілоти готові шукати собі роботу в інших авіакомпаніях. Ті ж, хто планує залишитися — охоче вийдуть на страйк і зупинять «Антонов».

Тим більше, що гроші в корпорації є. «Антонов» звільнили від сплати податку за землю та податку на прибуток, звільнили від сплати ПДВ і митних платежів за ввіз комплектуючих для авіабудівництва, тож вивільнились величезні кошти, які не зрозуміло куди спрямовуються. Тиждень тому ми направили листа президентові «Антонов» Олександр Кривоконю з розрахунками зарплат і встановили йому дедлайн. Строки спливають, а реакція — майже нульова. Тому, дійсно назріває передстрайкова ситуація. Якщо ми так і не домовимося, ще місяць — і про страйк на «Антонові» говоритимуть усі ЗМІ України.

-«Антонов» — завод-гігант. Чому влада закуповує гелікоптери і літаки закордоном, замість того, щоб їх виробляти в Україні?

-Вона просто не хоче розвивати ні виробництво, ні економіку. Влада продовжує проводити політику, спрямовану на пограбування країни. Звісно, нові літаки можна побудувати на заводі «Антонов», було б тільки бажання. Більше того, зараз на фронті не вистачає безпілотних летальних апаратів. Чому б не завантажити їх виробництвом «Антонов»? Але влада це робити просто не хоче, їй легше за величезні гроші придбати авіатехніку закордоном і ще добре нагрітися на цьому, ніж дати нові замовлення українським заводам і дати роботу українцям.

Я б також поставив питання про те, скільки відмили коштів під час їх закупівлі. Чи дійсно їм треба були гелікоптери, чи вони просто вирішили вкотре на схемах нагріти руки. Зараз авіаційний гігант простоює, висококласні фахівці уходять, галузь руйнується. Ну викотили демонстраційний АН-132, ну попіарився з ним президент, але що далі? Літак продовжує стояти на своєму місці? Чому завод не виробляє нові? Особисто у мене немає жодних ілюзій, чому влада воліє купувати гелікоптери закордоном, замість того, щоб розвивати національне виробництво. Таке відчуття, ніби вони точно знають, що одного дня візьмуть свої валізи і поїдуть жити на Мальдіви, а ми перетворимося на розграбований сировинний придаток Росії, чи Заходу. А значить нам вже нічого втрачати, або ми їх переможемо, або…

Підготувала Ірина Сатарова