Ерфан Кудусов: нам потрібна кримськотатарська національна територіальна автономія

18 травня — в Україні згадують про трагічні події депортації кримських татар у 1944 році. У цей день рівно 74 року тому за наказом Сталіна підрозділи НКВД виселили понад 190 тисяч людей в інші регіони СРСР. Але навіть через понад 70 років після депортації, кримським татарам живеться не легко. Сьогоднішні слуги Імперії Зла запровадили проти них політичні репресії і не дають можливості навіть пом’янути загиблих у страшному 1944 році. Про те, як почуваються кримські татари під час російської окупації, i-ua.tv розповів активіст Ерфан Кудусов.

— У якій ситуації зараз перебувають кримські татари на окупованому півострові? Репресії посилилися?

— Кримські татари, які живуть на своїй окупованій Батьківщині знаходяться в ще гірших умовах, ніж два роки тому. Про це свідчать події, які відбулися протягом останнього місяця. Нещодавно, двадцять кримських татар хотіли взяти участь в акції «Запали вогник у своєму серці», щоб вшанувати пам’ять загиблих у1944 році під час депортації. Люди зібралися і просто ставили свічки. Однак такі мирні наміри не завадили їх затримати і відправити у різні відділки окупантських органів внутрішніх справ. Псевдоправоохоронці брали у цих людей не лише відбитки пальців, але й відбитки ніг. Це — жахливе знущання і спроба психологічного тиску. Потім більшість кримських татар таки випустили. Тільки один із них лишився затриманим і тепер йому будуть виносити запобіжний захід, або адміністративний штраф.

Буквально пару тижнів тому, окупанти заарештували нашого відомого мецената — бізнесмена Ресуля Веліляєва. Він володіє мережею продуктових магазинів. Ресуль Веліляєв був неугодний окупантській владі, і вона йому вирішила висунути абсурдні звинувачення. Мовляв, у його магазинах належним чином зберігаються товари продовольчого призначення. Після цього бізнесмена вивезли до СІЗО «Лефортово» у Москві. Зрозуміло, що жодних правових основ на такі дії в окупаційної влади не було. Вона просто намагається тиснути на кримських татар, не звертаючи увагу на відсутність їх вини та будь-якого збройного спротиву. Однак, замість нього, у нас є ненасильницький опір. І це — нелояльність до російської окупаційної влади в Криму.

— Як у Криму зараз вшановують загиблих під час депортації?

— До окупації кожного 18 травня зі всього півострову з’їжджалися Кримські татари. Вони збиралися на центральній площі Сімферополя на траурний мітинг. Інколи кількість людей, які приїхали вшанувати пам’ять загиблих під час депортації 1944 року досягала до 30.000 осіб. Сьогодні ж офіційні траурні заходи заборонені. Тому, вшанування пам’яті загиблих кримських татар носить неформальний характер. У різних районах півострову люди просто приносять до пам’ятників жертвам депортації квіти і свічки. Це все відбувається під надзором окупаційної влади і свідчить тільки про щорічне погіршання ситуації з дотриманням прав нашого народу.

— Росія заборонила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Тепер всі його структури працюють у глибокому підпіллі?

— Зараз ситуація виглядає наступним чином: керівництво Меджлісу та частина його членів виїхали до Києва, а робота його низових структур опинилася поза законом. Однак у нас є рішення міжнародного суду ООН. Згідно із ним, Російська Федерація як окупаційна структура повинна дозволити діяльність Меджлісу. Цьому рішенню вже рік, однак Росія так і не спромоглася його виконати. Тому, нещодавно у МЗС України подали заявку до Міжнародного суду ООН з проханням роз’яснити кроки його запровадження у життя. До речі, ми маємо перший прецедент, коли не виконується рішення цієї судової інстанції.

Повертаючись до роботи Меджлісу, хочу сказати, про те що його районні та міські структури не працюють. Однак це не заважає їх членам надалі дотримуються своїх поглядів. І вони — здебільшого проукраїнські. Тому, я б не називав діяльність кримських татар підпільною. Втім, люди діють настільки, наскільки здатні чинити спротив російській окупації.

— Що відбувається з історичними пам’ятками на території окупованого Криму?

— Зараз під виглядом реставрації у Бахчисараї руйнують ханський палац. Його планували вписати у перелік спадщини ЮНЕСКО як пам’ятник палацової архітектури кримського ханства. Але на жаль, частина цього історичного комплексу втрачена. Ми його загубили за останніх два роки, коли почалася варварська реконструкція. Черепицю замінили на сучасні матеріали, а старовинні балки — на залізобетонні перекриття. «Реконструктори» зідрали оригінальний верхній шар з різноманітними фресками і написами. Те, що зараз відбувається з палацом, не відповідає жодним нормам ЮНЕСКО для збереження таких унікальних пам’ятників архітектури. Це просто варварство!

— До речі, яка правильна назва Вашого народу: кримські татари, чи киримли?

— Наш етнос досить молодий, йому лише кілька сторіч. Зараз серед нашого народу, його політиків та інтелігенції йде дискусія про самоназву. Існує два її варіанти: кримські татари і киримли. Перший з них є старішим і пов’язаний з колоніальною політикою російської імперії. А киримли — це більш сучасна назва, яка краще відображає існуючу ситуацію.

Однак, на даний момент, представницькі органи кримськотатарського народу — Меджліс і Курултай поки не прийняли рішення про самоназву. Тому, зараз мають право на життя обидва варіанти: і кримські татари, і киримли. Але найімовірніше за все, ми, за найближчі кілька років, вийдемо таки на киримли. В тому числі, ці процеси пов’язані з політикою. Бо у слово кримці, намагаються вписатися й інші етноси. В тому числі, і наш північний сусід. На мою думку, такої етнічної групи як кримчани не існує. Це те ж саме, що, наприклад, сумчани, або житомиряни.

— Чим ми — українці можемо допомогти кримським татарам у нашій спільній біді?

— Вкотре говорити, що ви нас любите і поважаєте не треба. Краще примусьте своїх політиків прийняти зміни до законодавства. Нам зараз, як ніколи потрібна кримськотатарська національна територіальна автономія. І це єдине, про що ми зараз просимо в українського народу. Ми хочемо національну територіальну автономію в середині України. Це на сьогоднішній день для нас найважливіше.

— Припустимо, кримські татари отримають національну територіальну автономію. Але, що це змінить? Адже, найближчим часом, Крим буде окупованим.

— У цьому контексті я б відмовився від дієслова «буде» і казав, що Крим тимчасово окупований. Зараз кримські татари переживають не найлегші часи. Тому, Україна має показати, що вона про них дбає і пам’ятає. Вона їм має дати надію. А це — найважливіше, що зараз потрібно кримськотатарському народові.

Звісно, ми переконані в поверненні Криму в України, але хочемо уваги і турботи. Тому, саме сьогодні доречно надати нашому народу національну територіальну автономію у складі України. Ми про неї просили 23 роки ще до Майдану і до війни з Росією. Уже тоді ми розуміли, що існуючий формат зовсім негожий. У результаті, він став плацдармом для захоплення українського Криму. Тому, цю ситуацію треба виправити. І це допоможе зробити кримськотатарська національна автономія.

Ірина Сатарова