У Дніпрі вшанували пам’ять Дмитра Яворницького
Дмитро Яворницький — активний діяч українського національного руху. Його ім’я овіяно легендами. З ним пов’язані чисельні пригоди про пошуки залишків козацької старовини. Збирач народних переказів і спогадів Яворницький сам став героєм багатьох з них. Його знало і поважало чимало людей і пишалося дружбою з ним. Його виступи на історичну тематику були яскравими, а публіцистичні та наукові твори — інтригуючи ми та цікавими.
6 листопада, у Дніпрі святкували 163-й день народження видатного історика і краєзнавця Дмитра Яворницького. Заходи відбулися біля могили науковця. Вона знаходиться неподалік Дніпропетровського національного історичного музею, названого на його честь.
Дмитро Яворницький — активний діяч українського національного руху. Його ім’я овіяно легендами. З ним пов’язані чисельні пригоди про пошуки залишків козацької старовини. Збирач народних переказів і спогадів Яворницький сам став героєм багатьох з них. Його знало і поважало чимало людей і пишалося дружбою з ним. Його виступи на історичну тематику були яскравими, а публіцистичні та наукові твори — інтригуючи ми та цікавими. Дніпропетровський національний історичний музей носить ім’я Яворницького невипадково. Академік був його директором.
— Дмитро Іванович — лірик, — говорить про науковця директорка Дніпропетровського Національного історичного музею Надія Капустіна. — Він не був кабінетним вченим і писав так, що люди захоплювалися темами, які він розкривав у своїй діяльності. Давайте подивимося на його роботи. Наприклад, «Історію запорозьких козаків» та «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу». Вони мають напрямок романтики, закоханості в історію козацтва. Я хочу акцентувати увагу на моменті, про який ми не дуже часто говоримо, але від того він не перестає бути важливим. Дмитро Іванович був талановитим дипломатом і вмів переконувати.
Ми сьогодні стоїмо на площі біля двох будинків. Один з них побудували у 1905 році. Але місця для музею не вистачало. Тому Яворницький звернувся до міської думи з проханням дати ще одну земельну ділянку для другого приміщення. У 1913 році почали будувати другу будівлю. На жаль так склалося, що її музею передали тільки в 1989 році. Але, тим не менш, вона існує завдяки намаганням і переконливість Дмитра Яворницького.
У буремні часи, коли наше місто (Дніпро) переходило тривалий час з рук у руки, Дмитро Іванович зробив все, аби зберегти колекцію музею недоторканою. Він переконав Махна, який погодився дати допомогу музею і охоронну записку, яка багато років зберігалася у архівах. Її побачити можна і сьогодні.
А скільки зробив Дмитро Яворницький разом із колективом у 30-ті роки ХХ сторіччя? Коли руйнували церкви і собори, музейники, ризикуючи своїм життям і роботою, збирали ікони, плащаниці та інші церковні предмети і ховали їх у будинку музею. Сьогодні ми пишаємося тим, що зібрали одну з найкращих колекцій культових предметів, — розповіла директорка.
Вшанувати пам’ять краєзнавця прийшли студенти, активісти, волонтери та військові. Ініціатор святкування 163-ї річниці від дня народження Дмитра Яворницького — Соборна районна у місті Дніпрі Рада.
Захід відкрив військовий оркестр, загравши «Червону калину». Потім був гімн України та вшанування пам’яті полеглих Героїв на війні з Московією.
Пам’ятними медалями, монетами та грамотами від Соборної ради нагородили активістів, волонтерів, науковців та військових. Талановиті учні одинадцятих класів отримали сертифікат на 500 гривень.
Дмитро Яворницький дуже любив гопак. Любив настільки, що заповідав його виконати на своєму похороні. Зрештою, так і вчинили. А на його 163-й день народження дніпряни під цю музику поклали квіти на його могилу.
У завершальній частині заходу дніпрян очікував концерт. Соліст військового оркестру виконав «Новий марш української армії», а потім гурт «Вертеп» радував всіх присутніх своїми енергійними піснями.
Ірина Сатарова
